Лугдунська Галлія
Лугдунська Галлія (лат. Gallia Lugdunensis) — провінція Римської імперії з центром у місті Лугдунум (сучасний Ліон), що займала територію сучасної північної Франції. Спочатку межувала на північному-сході по річках Сена і Марна з Белгікою, на півдні по річці Гаронна з Аквітанією. Під час правління Августа частина території Лугдунської Галлії між ріками Гаронна і Луара відійшла до Аквітанії, а східна її частина увійшла до складу нової провінції Верхня Германія. Мала статус імператорської провінції.
Лугдунськая Галлія увійшла до складу Римської імперії після завоювань Юлія Цезаря. Була досить швидко романізована, і в наступні часи зберігала вірність Риму в боротьбі з германськими племенами.
У 68 році була центром повстання полководця Віндекса, яке привело до повалення Нерона і початку смутного часу, аж до затвердження на імператорському кріслі Веспасіана.
З часів Діоклетіана — найбільша провінція Гальського (лат. Dioecesis Galliarum) діоцеза, в якому окрім кельтських племен гельветів і белгів також жили германці. Разом з В'єннським (лат. Dioecesis Viennensis), Британським (лат. Dioecesis Britanniae) діоцезами, (обидва населені кельтами), й Іспанським (лат. Dioecesis Hispaniae) діоцезом утворювала Гальську преторіанську префектуру (лат. Praefectura praetorio Galliarum), яка підкорялася імператорові Західної Римської імперії.
Література [ред.]
- Tilmann Bechert Die Provinzen des römischen Reiches: Einführung und Überblick. von Zabern, Mainz, 1999. (нім.)
|
|||||||
