Лужний Олег Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Олег Лужний
Oleh Luzhny2013.jpg
Особові дані
Повне ім'я Олег Романович Лужний
Дата народження 5 серпня 1968(1968-08-05) (45 років)
Місце народження Львів, СРСР
Позиція захисник
Юнацькі клуби
СКА «Карпати»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1985–1988 СРСР «Торпедо» Л 88 (1)
1988-1989 СРСР СКА «Карпати» 29 (0)
1989–1999 Україна «Динамо» К 253 (13)
1999-2003 Англія «Арсенал» Л 75 (0)
2003-2004 Англія «Вулвергемптон» 6 (0)
2005 Латвія «Вента» 9 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1989–1990 СРСР СРСР 8 (0)
1992–2003 Україна Україна 52 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Позиція
2005 Латвія «Вента»
2007 Україна «Динамо» К (в.о)
2010 Україна «Динамо» К (в.о)
2012—2013 Україна «Таврія»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Оле́г Рома́нович Лу́жний (нар. 5 серпня 1968 у Львові) — український футбольний тренер, у минулому — футболіст, правий захисник, гравець збірної України з футболу.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Вихованець ДЮСШ «Карпати» (тренери: Юрій Гданський і Юрій Дячук-Ставицький), потім навчався у Львівському училищі фізичної культури.

На початку кар'єри Лужний грав за «Торпедо» Луцьк (1985–1988) і СКА «Карпати» Львів (1988).

Динамо[ред.ред. код]

1989 року став гравцем київського «Динамо», де грав на позиції правого захисника, вигравши чемпіонат і кубок СРСР 1990 року і чемпіонат України сім разів поспіль між 1993 і 1999 роками. Він був капітаном лігочемпіонівського складу «Динамо», який переміг «Барселону» 7-0 за сумою двох матчів у сезоні 1997—98 і здобув сумарну перемогу 3—1 над «Реалом» (Мадрид) на шляху до півфіналу в сезоні 1998—99.

Арсенал[ред.ред. код]

У формі збірної України (1999)

Влітку 1999 року захисник підписав контракт з одним з провідних клубів Англії, лондонським «Арсеналом», вразивши тренера Арсена Венгера грою за «Динамо» у переможних матчах проти лондонців у Лізі Чемпіонів з загальним рахунком 4-2. Передбачалося, що Олег буде заміною Лі Діксону, хоча він не зміг повністю витіснити колишнього гравця збірної Англії. Хоча Лужний нерегулярно потрапляв до стартового складу (молодий іспано-камерунець Лорен був придбаний наступного року як довгострокова заміна Діксону), він зіграв 110 матчів протягом чотирьох років у клубі, найчастіше на правому фланзі захисту, а також в центрі і на лівому фланзі, і навіть одного разу виводив команду на поле у ролі капітана у грі на кубок Ліги. В сезоні 2001-02 він виграв «дубль» (Прем'єр-Лігу і кубок Англії) у складі Арсенала. Останнім матчем Лужного за Арсенал був переможний фінал кубка Англії проти «Саутгемптона» у 2003 році — одна з його найкращих ігор за клуб.

Завершення кар'єри[ред.ред. код]

Влітку 2003 року Лужний підписав контракт з «Вулвергемптоном», який щойно заробив право грати у Прем'єр-Лізі, і провів там один сезон, зігравши лише десять матчів. Він залишив «вовків» улітку 2004 року, і в 2005 році протягом недовгого часу був граючим тренером латвійського клубу Вента (Кулдіга), але залишив його після того, як у клубу почалися фінансові проблеми і завершив кар'єру футболіста.

Збірна[ред.ред. код]

У 20-річному віці Лужний дебютував у збірній СРСР, за яку зіграв 8 разів у 1989-90 роках, але пропустив Чемпіонат світу 1990 через травму. Після здобуття незалежності Лужний виступав за збірну України, зігравши за неї 52 матчі, хоча так і не потрапив у фінальну частину великих змагань — Україна тричі вибула на стадії плей-оф.

Лужний був капітаном збірної України 39 разів, що є рекордом. У грудні 2000 року тижневик «Український футбол» включив його до символічної збірної України XX сторіччя за результатами загальнонаціонального опитування [1]. За кількістю голосів Лужний поступився лише Олегові Блохіну, Андрію Шевченку і Анатолію Дем'яненку.

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

Динамо[ред.ред. код]

Олег Лужний під час роботи у тренерському штабі «Динамо». 16 вересня 2010 року

У травні 2006 року Лужний став помічником тренера київського «Динамо». З листопада до грудня 2007 року, після того, як Йожеф Сабо за станом здоров'я залишив свій пост, виконував обов'язки головного тренера «Динамо». За два місяці тренер здобув важливу перемогу в Чемпіонаті України над донецьким «Шахтарем», скоротивши відставання від донеччан. Проте якщо в Україні Олег зумів трохи підкоригувати ситуацію, то в Європі він не перервав катастрофічну серію поразок Ліги Чемпіонів, яка закінчилась важкою поразкою від лісабонського «Спортінга».

« ...з футболістами такого класу ми не можемо грати вище за рівень чемпіонату України. У них немає нічого – ні характеру, ні духу, ні футбольної злості...[1]  »

Після призначення головним тренером Юрія Сьоміна у січні 2008 року, Лужний знов став помічником головного тренера.

1 жовтня 2010 року вдруге став виконувачем обов'язків головного тренера «Динамо» після того, як Валерій Газзаєв подав у відставку[2]. Команда Газзаєва погано почала сезон — вже в кінці літа «Динамо» вдруге за останні 14 років не пройшло до групового етапу Ліги Чемпіонів, а в груповому турнірі Ліги Європи кияни після двох турів опинились на останньому місці в групі. Своє завдання Лужний виконав — Динамо пробилось до весняної частини Ліги Європи, вигравши в групі 3 матчі з 4 та жодного разу не програвши (різниця м'ячів 8-2). А після матчу з «Шерифом» ультрас «Динамо» вивісили транспарант, в якому бажали залишити Олега повноцінним головним тренером. Проте після повернення Сьоміна, Лужний знову увійшов до тренерського штабу команди.

Таврія (Сімферополь)[ред.ред. код]

6 червня 2012 року Олег Лужний підписав контракт з сімферопольською «Таврією» на три роки[3], у якій став головним тренером. Це стало першою повноцінною роботою Лужного на посаді головного тренера.

Титули і досягнення[ред.ред. код]

У складі Динамо (Київ)[ред.ред. код]

У складі «Арсеналу» (Лондон)[ред.ред. код]

У складі молодіжної збірної СРСР[ред.ред. код]

  • Молодіжний чемпіонат Європи
    • Переможець: 1990

Особисті досягнення[ред.ред. код]

Статистика виступів[ред.ред. код]

Клубна[ред.ред. код]

Клуб Сезон Ліга Кубок Єврокубки Інші Загалом
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Торпедо (Луцьк) 1985 13 0 - - - - - - 13 0
1986 34 0 - - - - - - 34 0
1987 30 0 ? ? - - - - ? ?
1988 11 1 - - - - - - 11 1
Всього 88 1 ? ? - - - - ? ?
СКА Карпати 1988 29 0 - - - - - - 29 0
Всього 29 0 - - - - - - 29 0
Динамо 1988 - - 2 0 - - - - 2 0
1989 27 0 5 0 5 0 - - 37 0
1990 12 0 2 0 2 0 - - 16 0
1991 28 0 2 0 9 0 - - 39 0
1992 13 2 3 0 - - - - 16 2
1992-93 26 3 7 1 3 0 - - 36 4
1993-94 34 1 4 0 2 0 - - 40 1
1994-95 24 4 5 0 6 0 - - 35 4
1995-96 24 1 5 0 1 0 - - 30 1
1996-97 28 2 1 0 2 0 - - 31 2
1997-98 16 0 4 0 9 0 - - 29 0
1998-99 21 0 3 0 13 0 - - 37 0
Всього 253 13 43 1 52 0 - - 348 14
Арсенал 1999-00 21 0 1 0 6 0 3 0 31 0
2000-01 19 0 2 0 8 0 - - 29 0
2001-02 18 0 4 0 3 0 1 0 26 0
2002-03 17 0 2 0 4 0 1 0 24 0
Всього 75 0 9 0 21 0 5 0 110 0
Вулвергемптон 2003-04 6 0 2 0 - - 2 0 10 0
Всього 6 0 2 0 0 0 2 0 10 0
Вента (Кулдіга)
(граючий тренер)
2005 9 0 - - - - - - 9 0
Всього 9 0 0 0 0 0 - - 9 0
Всього за кар'єру 460 14  ?  ? 79 0 7 0 ?  ?
  • Інші — Національний Суперкубок та Кубок Ліги
  • Статистика в Кубках СРСР та єврокубках подана за схемою «осінь-весна» та зарахована в рік початку турніру

Кар'єра у складі збірної[ред.ред. код]

Національна збірна Сезон Ігри Голи
СРСР 1989 5 0
1990 3 0
Всього 8 0
Україна 1992 1 0
1993 - -
1994 5 0
1995 6 0
1996 4 0
1997 6 0
1998 3 0
1999 8 0
2000 5 0
2001 8 0
2002 3 0
2003 3 0
Всього 52 0
Всього за кар'єру 60 0

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]