Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Олег Лужний |
 |
| Особові дані |
| Повне ім'я |
Олег Романович Лужний |
| Дата народження |
5 серпня 1968(1968-08-05) (44 роки) |
| Місце народження |
Львів, СРСР |
| Позиція |
захисник |
| Юнацькі клуби |
|
СКА «Карпати» |
| Професіональні клуби* |
|
|
| Національна збірна |
| Роки |
Збірна |
Ігри (голи) |
| 1989–1990 |
 СРСР |
8 |
(0) |
| 1992–2003 |
 Україна |
52 |
(0) |
|
| Тренерська діяльність** |
|
|
|
* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
|
|
** Тільки на посаді головного тренера.
|
Оле́г Рома́нович Лу́жний (нар. 5 серпня 1968 у Львові) — український футбольний тренер, у минулому — футболіст, правий захисник, гравець збірної України з футболу. З 2012 року є головним тренером «Таврії».
Біографія[ред.]
Ігрова кар'єра[ред.]
Ранні роки[ред.]
Вихованець ДЮСШ «Карпати» (тренери: Юрій Гданський і Юрій Дячук-Ставицький), потім навчався у Львівському училищі фізичної культури.
На початку кар'єри Лужний грав за «Торпедо» Луцьк (1985-88) і СКА «Карпати» Львів (1988).
«Динамо»[ред.]
1989 року став гравцем київського «Динамо», де грав на позиції правого захисника, вигравши чемпіонат і кубок СРСР 1990 року і чемпіонат України сім разів поспіль між 1993 і 1999 роками. Він був капітаном лігочемпіонівського складу Динамо, який переміг Барселону 7-0 за сумою двох матчів у сезоні 1997—98 і здобув сумарну перемогу 3—1 над «Реалом» (Мадрид) на шляху до півфіналу в сезоні 1998—99.
Олег Лужний під час футбольної кар'єри у формі збірної України.
1999 рік
«Арсенал»[ред.]
Влітку 1999 року захисник підписав контракт з одним з провідних клубів Англії, лондонським «Арсеналом», вразивши тренера Арсена Венгера грою за Динамо у переможних матчах проти лондонців у Лізі Чемпіонів з загальним рахунком 4-2. Передбачалося, що Олег буде заміною Лі Діксону, хоча він не зміг повністю витіснити колишнього гравця збірної Англії. Хоча Лужний нерегулярно потрапляв до стартового складу (молодий іспано-камерунець Лорен був придбаний наступного року як довгострокова заміна Діксону), він зіграв 110 матчів протягом чотирьох років у клубі, найчастіше на правому фланзі захисту, а також в центрі і на лівому фланзі, і навіть одного разу виводив команду на поле у ролі капітана у грі на кубок Ліги. В сезоні 2001-02 він виграв «дубль» (Прем'єр-Лігу і кубок Англії) у складі Арсенала. Останнім матчем Лужного за Арсенал був переможний фінал кубка Англії проти «Саутгемптона» у 2003 році — одна з його кращих ігор за клуб.
Завершення кар'єри[ред.]
Влітку 2003 року Лужний підписав контракт з «Вулвергемптоном», який щойно заробив право грати у Прем'єр-Лізі, і провів там один сезон, зігравши лише десять матчів. Він залишив «вовків» улітку 2004 року, і в 2005 році протягом недовгого часу був граючим тренером латвійського клубу Вента (Кулдіга), але залишив його після того, як у клубу почалися фінансові проблеми і завершив кар'єру футболіста.
У 20-річному віці Лужний дебютував у збірній СРСР, за яку зіграв 8 разів у 1989-90 роках, але пропустив Чемпіонат світу 1990 через травму. Після здобуття незалежності Лужний виступав за збірну України, зігравши за неї 52 матчі, хоча так і не потрапив у фінальну частину великих змагань — Україна тричі вибула на стадії плей-оф.
Лужний був капітаном збірної України 39 разів, що є рекордом. У грудні 2000 року тижневик «Український футбол» включив його до символічної збірної України XX сторіччя за результатами загальнонаціонального опитування [1]. За кількістю голосів Лужний поступився лише Олегові Блохіну, Андрію Шевченку і Анатолію Дем'яненку.
Тренерська кар'єра[ред.]
«Динамо»[ред.]
Олег лужний під час роботи у тренерському штабі «Динамо».
16 вересня 2010 року
У травні 2006 року Лужний став помічником тренера київського «Динамо». З листопада до грудня 2007 року, після того, як Йожеф Сабо за станом здоров'я залишив свій пост, виконував обов'язки головного тренера «Динамо». За два місяці тренер здобув важливу перемогу в Чемпіонаті України над донецьким «Шахтарем», скоротивши відставання від донеччан. Проте якщо в Україні Олег зумів трохи підкоригувати ситуацію, то в Європі він не перервав катастрофічну серію поразок Ліги Чемпіонів, яка закінчилась важкою поразкою від лісабонського «Спортінга».
| « |
...з футболістами такого класу ми не можемо грати вище за рівень чемпіонату України. У них немає нічого – ні характеру, ні духу, ні футбольної злості...[1] |
» |
Після призначення головним тренером Юрія Сьоміна у січні 2008 року, Лужний знов став помічником головного тренера.
1 жовтня 2010 року вдруге став виконувачем обов'язків головного тренера «Динамо» після того, як Валерій Газзаєв подав у відставку[2]. Команда Газзаєва погано почала сезон — вже в кінці літа «Динамо» вдруге за останні 14 років не пройшло до групового етапу Ліги Чемпіонів, а в груповому турнірі Ліги Європи кияни після двох турів опинились на останньому місці в групі. Своє завдання Лужний виконав — Динамо пробилось до весняної частини Ліги Європи, вигравши в групі 3 матчі з 4 та жодного разу не програвши (різниця м'ячів 8-2). А після матчу з «Шерифом» ультрас «Динамо» вивісили транспарант, в якому бажали залишити Олега повноцінним головним тренером. Проте після повернення Сьоміна, Лужний знову увійшов до тренерського штабу команди.
«Таврія» (Сімферополь)[ред.]
6 червня 2012 року Олег Лужний підписав контракт з сімферопольською «Таврією» на три роки[3], у якій став головним тренером. Це стало першою повноцінною роботою Лужного на посаді головного тренера.
Титули і досягнення[ред.]
У складі молодіжної збірної СРСР[ред.]
- Молодіжний чемпіонат Європи
Особисті досягнення[ред.]
Статистика виступів[ред.]
| Клуб |
Сезон |
Ліга |
Кубок |
Єврокубки |
Інші |
Загалом |
| Матчі |
Голи |
Матчі |
Голи |
Матчі |
Голи |
Матчі |
Голи |
Матчі |
Голи |
| Торпедо (Луцьк) |
1985 |
13 |
0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
13 |
0 |
| 1986 |
34 |
0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
34 |
0 |
| 1987 |
30 |
0 |
? |
? |
- |
- |
- |
- |
? |
? |
| 1988 |
11 |
1 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
11 |
1 |
| Всього |
88 |
1 |
? |
? |
- |
- |
- |
- |
? |
? |
| СКА Карпати |
1988 |
29 |
0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
29 |
0 |
| Всього |
29 |
0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
29 |
0 |
| Динамо |
1988 |
- |
- |
2 |
0 |
- |
- |
- |
- |
2 |
0 |
| 1989 |
27 |
0 |
5 |
0 |
5 |
0 |
- |
- |
37 |
0 |
| 1990 |
12 |
0 |
2 |
0 |
2 |
0 |
- |
- |
16 |
0 |
| 1991 |
28 |
0 |
2 |
0 |
9 |
0 |
- |
- |
39 |
0 |
| 1992 |
13 |
2 |
3 |
0 |
- |
- |
- |
- |
16 |
2 |
| 1992-93 |
26 |
3 |
7 |
1 |
3 |
0 |
- |
- |
36 |
4 |
| 1993-94 |
34 |
1 |
4 |
0 |
2 |
0 |
- |
- |
40 |
1 |
| 1994-95 |
24 |
4 |
5 |
0 |
6 |
0 |
- |
- |
35 |
4 |
| 1995-96 |
24 |
1 |
5 |
0 |
1 |
0 |
- |
- |
30 |
1 |
| 1996-97 |
28 |
2 |
1 |
0 |
2 |
0 |
- |
- |
31 |
2 |
| 1997-98 |
16 |
0 |
4 |
0 |
9 |
0 |
- |
- |
29 |
0 |
| 1998-99 |
21 |
0 |
3 |
0 |
13 |
0 |
- |
- |
37 |
0 |
| Всього |
253 |
13 |
43 |
1 |
52 |
0 |
- |
- |
348 |
14 |
| Арсенал |
1999-00 |
21 |
0 |
1 |
0 |
6 |
0 |
3 |
0 |
31 |
0 |
| 2000-01 |
19 |
0 |
2 |
0 |
8 |
0 |
- |
- |
29 |
0 |
| 2001-02 |
18 |
0 |
4 |
0 |
3 |
0 |
1 |
0 |
26 |
0 |
| 2002-03 |
17 |
0 |
2 |
0 |
4 |
0 |
1 |
0 |
24 |
0 |
| Всього |
75 |
0 |
9 |
0 |
21 |
0 |
5 |
0 |
110 |
0 |
| Вулвергемптон |
2003-04 |
6 |
0 |
2 |
0 |
- |
- |
2 |
0 |
10 |
0 |
| Всього |
6 |
0 |
2 |
0 |
0 |
0 |
2 |
0 |
10 |
0 |
Вента (Кулдіга)
(граючий тренер) |
2005 |
9 |
0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
9 |
0 |
| Всього |
9 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
- |
- |
9 |
0 |
| Всього за кар'єру |
460 |
14 |
? |
? |
79 |
0 |
7 |
0 |
? |
? |
- Інші — Національний Суперкубок та Кубок Ліги
- Статистика в Кубках СРСР та єврокубках подана за схемою «осінь-весна» та зарахована в рік початку турніру
Кар'єра у складі збірної[ред.]
| Національна збірна |
Сезон |
Матчі |
Голи |
| СРСР |
1989 |
5 |
0 |
| 1990 |
3 |
0 |
| Всього |
8 |
0 |
| Україна |
1992 |
1 |
0 |
| 1993 |
- |
- |
| 1994 |
5 |
0 |
| 1995 |
6 |
0 |
| 1996 |
4 |
0 |
| 1997 |
6 |
0 |
| 1998 |
3 |
0 |
| 1999 |
8 |
0 |
| 2000 |
5 |
0 |
| 2001 |
8 |
0 |
| 2002 |
3 |
0 |
| 2003 |
3 |
0 |
| Всього |
52 |
0 |
| Всього за кар'єру |
60 |
0 |
Примітки[ред.]
Посилання[ред.]
