Лук'яненко Олександр Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лук'яненко.
Олександр Вікторович Лук'яненко
Олександр Лук'яненко, 2012 р.
Народився 19 квітня 1987(1987-04-19) (36 років)
м.Комсомольськ, Полтавська область, УРСР
Громадянство Українська РСР, Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет, прозаїк, драматург, публіцист
Alma mater Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Заклад Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Мова творів українська, російська, англійська
Роки активності з 1995 р.
Напрямок реалізм
Жанр вірш, поема, драма, пісня, мала проза.
Нагороди
Сайт: sites.google.com/site/lukyanenkolife/home
CMNS: Лук'яненко Олександр Вікторович у Вікісховищі

Олекса́ндр Ві́кторович Лук'я́ненко (*19 квітня 1987, Комсомольськ, Полтавська область) — український письменник, науковець, доктор історичних наук, педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 квітня 1987 у місті Комсомольську (зараз Горішні Плавні) на Полтавщині. Закінчив Комсомольську ЗОШ № 4, художню та музичну школи міста[1]. У шкільні роки був редактором багатосторінкового друкованого шкільного щомісячника «School Times»[2]. Призер програми обміну майбутніх лідерів (FLEX). Протягом 2003—2004 рр. навчався у США: Robert Radford High School (Гонолулу, штат Гаваї), Robert Edward Lee High School (Монтґомері, штат Алабама). Закінчив Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка (історичний факультет). У 2006—2009 рр. був Головою студентського наукового товариства історичного факультету; з ініціативи та за підтримки професора Віктора Лагна оживив цю підструктуру самоврядування після тривалої паузи, що спіткала її у 1990-х роках.[3]. Упродовж 2006—2009 рр. обіймав посаду головного редактора щомісячника ПНПУ «ВІК-NO!»[4]. З 2007 р. є актором, а з 2011 р. співрежисером театру «Фабула» ПНПУ[5].

Після закінчення вишу (2009 р., 2013 р.) працював на посаді асистента кафедри всесвітньої історії та методики викладання історії ПНПУ[6]. Закінчив аспірантуру цього ж вишу, у 2013 р. захистивши у ЧНУ кандидатську дисертацію по темі «Повсякдення колективів педагогічних ВНЗ Української РСР часів десталінізації (1953—1964 роки)» (науковий керівник — Петро Киридон)[7]. У 2019 р. захистив у ЧНУ докторську дисертацію по темі «Повсякдення колективів педагогічних вишів радянської України кінця 1920-х – початку 1950-х років: історико-культурологічний вимір» (науковий консультант — Петро Киридон)[8]. Працює у ПНПУ на посаді завідувача кафедри культурології, доцента.

Родина О. Лук'яненка входить до «Золотого сімейного фонду Комсомольська»[9]

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перші поетичні твори датовані 1995 р. і написані у віці 8 років[10]. З 1997 року в Комсомольському міському щотижневику «Громадська думка» періодично з'являлись окремі вірші автора[11]. Дипломант обласного конкурсу творчості, присвяченої 150-літтю Володимира Короленка. Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Василя Юхимовича за 2013 р.[12]

Філософія українського серця[ред. | ред. код]

Вийшла у світ у Полтаві у видавництві Ростислава Шевченка «Друкарська майстерня» у березні 2010 року. Наклад видання — 500 примірників. До неї ввійшли оригінальні твори, окремі з яких друкувалися у місцевій періодиці Полтавщини у 1999–2009 роках. Один із творів збірки, вірш «Дніпрові хвилі», у 2006 році виграв конкурс на найкращий текст гімну Комсомольського міського фестивалю дитячої та юнацької творчості «Дніпрова хвиля».[13]. Окремі вірші зі збірки «Філософія українського серця» покладені на музику заслуженим працівником культури України В. Сліпаком та увійшли до його пісенних збірок[14]. Збірка відзначена Всеукраїнською літературною премією імені Василя Юхимовича за 2013 р.[15]

Храм. Філософія серця[ред. | ред. код]

Вийшла у світ у Полтаві у видавництві Ростислава Шевченка «Друкарська майстерня» у жовтні 2011 року. Наклад видання — 500 примірників. До неї ввійшли оригінальні твори, окремі з яких друкувалися у місцевій періодиці Полтавщини[16]. Згідно з анотацією, у збірнику пейзажної лірики автор розкриває питання, що торкаються світу духовних цінностей сучасної людини, з-поміж яких щоразу меншу роль відіграє природа та Людяність[17]. Окремі вірші, що увійшли до збірки, були відзначені дипломом обласного конкурсу творчості, присвяченої 150-літтю Володимира Короленка у 2003 р.[18].

Алхімія життя: драма-викриття на три дії з епілогом[ред. | ред. код]

Вийшла у світ у Полтаві у видавництві Ростислава Шевченка «Друкарська майстерня» у вересні 2012 року. Наклад видання — 500 примірників. Драма-викриття розкриває історію сучасного суспільства, у якому співіснують дружба і зрада, корупція і відданість справі, справедливість та підступність; демонструє, як людина може залежати від обставин та випадків, що самі по собі складаються у набір подій, які ведуть до неминучого трагічного фіналу. Згідно зі вступними ремарками автора, дія могла б відбуватися в одному з великих університетських міст Англії чи США. У листопаді 2013 р. О. Лук'яненко як драматург нагороджений Грамотою Полтавської міської ради за значний особистий внесок у розвиток сучасної літератури, утвердження гуманістичних цінностей у суспільстві та активну громадянську позицію.

Stabat Mater…: драма-каяття на три дії[ред. | ред. код]

Вийшла у світ у Полтаві у видавництві Ростислава Шевченка «Друкарська майстерня» у травні 2014 року. Наклад видання — 500 примірників. Драма-каяття розкриває історії життів двох геніїв, пов'язаних крізь століття трагічним коханням, духовними пошуками та натхненною творчістю. Один із них — чернець-францисканець Джакопо Бенедетті, автор відомого на весь світ гімну Богородиці «Stabat Mater», який жив у ХІІІ столітті. Інший — талановитий композитор XVIII століття Джованні Баттіста Перголезі, автор уславленої кантати на слова святого. У драмі містяться лауди, пісні та канцоне, написані середньовічними поетами (Джакопо Бенедетті, королем Енцо, Гвідо Гвініцеллі), у художньому перекладі О. Лук'яненка.

Філософія родошанування[ред. | ред. код]

Вийшла у світ у Полтаві у видавництві Ростислава Шевченка «Друкарська майстерня» у жовтні 2015 року. Наклад видання — 500 примірників. До неї ввійшли оригінальні твори, окремі з яких друкувалися у місцевій періодиці Полтавщини. Видання містить твори українською та англійською мовами[19] У збірнику поетичних роздумів автор порушує питання родоцентричності українського світогляду. Наперед висувається принцип родошанування, властивий традиційній український культурі. Автор розглядає Рід як ряд кровноспоріднених родичів, програму життя та комплекс морально-етичних принципів. У річищі родоцентризму подається трактування місця рідного дому, батька, матері й дітей та Любові у коловороті роду. Порушується питання генетичної приналежності українців до спільного предка та пошуку єдиного гену українства. Вірш «Мати й син» був включений до готової збірки у лютому 2015 року та присвячений пам'яті українського солдата, громадського діяча Полтави Антона Грицая, який загинув 15 лютого 2015 року у селі Широкине Волноваського району Донецької області[20]

Книгозбірня пам’яті[ред. | ред. код]

"Книгозбірня пам’яті: Сто спогадів одного кохання. Поетична сповідь" вийшла у світ у Полтаві у видавництві «Сімон» у лютий 2017 року. Наклад видання — 500 примірників. До неї ввійшли оригінальні твори, окремі з яких друкувалися у місцевій періодиці Полтавщини[21]. До видання полтавського літератора увійшла твори інтимної лірики, у яких кохання постає в житті людей на тлі музики, літератури, театральної та художньої творчості[22]. Окремі вірші покладені на музику випускницею Полтавського музичного училища імені М.В.Лисенка Мариною Закаблук на музику ("Буду твоїми ліками"[23], "Інтермеццо" [24] та ін. Твори на слова О. Лук'яненка зі збірки лунають у виконанні камерного вокального ансамблю "Тисяча років музики" Полтавського педуніверситету[25].

Прованська казка[ред. | ред. код]

"Прованська казка: драма-перегук на дві дії (за мотивами «Доньки короля Рене» Генріка Герца)" вийшла у світ у Полтаві у видавництві «Сімон» у березні 2017 року. Наклад видання — 500 примірників. Драма-перегук розповідає уявну історію кохання, що завʼязалася на теренах раннього середньовічного королівства Арелат на території французької провінції Прованс. Твір натхненний данською драмою Генріка Герца «Донька короля Рене», яка стала відома світові у численних інтерпретаціях літераторів, композиторів та сценаристів. Узимку 2017 року театр Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Фабула (театр) почав репетиції вистави. Проте, на противагу одноактовій данській драмі на 10 сцен, на прем’єрі 19 квітня 2017 року актори вже грали двоактову виставу на 16 яв. Кількість дійових осіб збільшилася з 8 до 14, змінилися й окремі імена головних персонажів[26]. Вистава у культурних закладах Полтави[27] та фрагменти з неї[28] отримали схвальні відгуки у глядача та на мистецьких оглядах. У ході VII Міжнародного конкурсу-фестивалю «Театральні горизонти ‒ 2017» постановка отримала нагороди [29].

Вокзал життя[ред. | ред. код]

"Вокзал життя: Сто думок на перехресті. Поетичні мандри" вийшла у світ у Полтаві у видавництві «Сімон» у квітні 2018 року. Наклад видання — 500 примірників. До видання полтавського літератора увійшла твори інтимної лірики, у яких кохання постає в житті людей на тлі музики, літератури, театральної та художньої творчості[30]. Автор вдається до алегоричного зображення дійсності, порівнюючи життя з вокзалом, де прожиті дні схожі на пасажирів потягу, що відходить. На сторінках видання підняті пролеми наявності авторитетів, тиску зреалізованих та незреалізованих мрій, необхідності накопичення та розпорошення спогадів. Осібне питання - роль учителя у суспільстві, визначення кореляції понять "учитель" та "педагог". Ведеться дискусія з ліричним героєм з приводу значення кохання у житті людини, уміння розлюбити та бажання нести спогади про втрачене кохання.Блок громадянської лірики подає роздуми стосоно тих, "в чиїх руках і берло, і держава": неминучість падіння тиранії, зради найближчих, оманлива слава, наслідки диктату для суспільства.

Випадкові пророки[ред. | ред. код]

"Випадкові пророки: Сто шукань між ста вагань. Поетичні розмисли" вийшла у світ у Полтаві у видавництві «Сімон» у лютий 2019 року. Наклад видання — 500 примірників. До видання полтавського літератора увійшла твори інтимної лірики, у яких кохання постає в житті людей на тлі музики, літератури, театральної та художньої творчості[31]. Автор пропонує розмисли з приводу пророчої ролі кожної людини у наших життях. Книга концентрує увагу на проблемі пошуку втраченої віри та доланні буденної глупоти через випадкові зустрічі. Піднімається проблема наявності марних ідеалів та мінливості кумирів. Червновою ниткою крізь збірку проходить тема відмінності та багатоманітності світу: "Ми - різні всі, а не тонкий папір, / Аби без мук вкладатись у формати". Незмінною лишається тема любові. Інтимна лірика постає в алегоричних образах двох протилежних берегів, образів зі світу мистецтва. Осібна ніша присвячена релігійним переживанням. Поезії стоять на межі сповіді та псалмічного вірша.

Добридень, сонце![ред. | ред. код]

"Добридень, сонце!..: Сто вітаньміжста світань. Поетичні зізнання" вийшла у світ у Полтаві у видавництві «Сімон» у 2020 році. Наклад видання — 500 примірників. До видання полтавського літератора увійшла твори інтимної лірики, у яких кохання постає в житті людей на тлі музики, літератури, театральної та художньої творчості. Автор пропонує розмисли з приводу пророчої ролі кожної людини у наших життях. Книга концентрує увагу на проблемі пошуку втраченої віри та доланні буденної глупоти через випадкові зустрічі. Піднімається проблема ідеалів педагогічної діяльности ("Сіяч добра? Світильник? Хто тепер ти?../ Ти проводир чи вправний ремісник?"), мінливості кумирів та уніфікації ("Стала віра в шеренгу із модою – / Вже однаковість душі висотує"). Крізь збірку проходить тема зміни світових орієнтирів у політиці, релігії, відносинах між людьми: "Час аксіологічної інфляції./ Не катаклізм. Черговий вододіл. / Щодня згасає цінність інформації; / Щомиті правда ділиться навпіл." Постійна тема любові та псалмічного вірша.

Будиночок на розі[ред. | ред. код]

"Будиночок на розі: Сто доріг на один поріг. Поетичні блукання" вийшла у світ у Полтаві у видавництві «Сімон» у 2021 році. Наклад видання — 500 примірників. До видання полтавського літератора увійшла твори інтимної лірики, у яких кохання постає в житті людей на тлі музики, літератури, театральної та художньої творчості. Автор пропонує розмисли з приводу пророчої ролі кожної людини у наших життях. Книга концентрує увагу на проблемі пошуку втраченої віри та доланні буденної глупоти через випадкові зустрічі. Піднімається проблема ідеалів педагогічної діяльности ("Бо в нім я бачу - марно бити в дзвін./ За мить усе не буде варте й пилу./Суддя мине повз мій ганебний тлін./І все, що зможу, - стогін навздогін:/«Прости несвоєчасного й помилуй!..»"), національної визначеності ("О, мій народе! Велет лісостепу! / Кому курити жервенні вогні? / Який пророк тебе позбавить цепу / І повелить постати з того склепу, / В якому ти лежиш у мертвім сні?"). Крізь збірку проходить тема зміни світових орієнтирів у політиці, релігії, відносинах між людьми у період епідемії коронавірусу: "Заплющуй очі... Все це тільки сон.../ Потворна гра оптичного обману.../ Уся планета диха в унісон / Повітрям страху, болю й заборон; / Рида, що пізно; наріка, що рано..." Постійна тема любові та псалмічного вірша.

Сто днів до будення[ред. | ред. код]

"Сто днів до будення: Важкі кроки російсько-української війни" вийшла у світ у Полтаві у видавництві «Астрая» у 2022 році. Наклад видання — 100 примірників. До видання полтавського літератора увійшли поетичні та прозові твори, написані під час російсько-української війни після повномасштабного вторгнення російської федерацію в Україну у лютому 2022 року. Класифіковані як реаліті-есе, щоденникові записи з мережі Facebook, написані у проміжках між роботою та волонтерською діяльністю в якості мотиватора для себе й оточуючих, заклали основу для хроніки війни й розмислів із приводу геополітичної трагедії України й сутности ідеології «русского міра». Як зазначає доцентка, кандидатка філологічних наук Bipa Мелешко, збірку склали головно публіцистичні розмисли О. Лук'яненка, викликані початком широкомасштабної фази російсько-української війни. Відразу, 24 лютого 2023 року, Олександр проводив i волонтерську, i публіцистично- літературну діяльність. Розпочавши свою художньо-публіцястпчну-суб’ективну й водночас реалістичну есеїстику з четвертого дня війни, Автор тримав тил, а небо тримало «нас ycix разом». Стиль письма О. Лук’яненка балансує на межі світськості й релігійності. Підтвердженням цьому є ece дев’ятого, сорокового дня (знакомиті дати!), п’ятдесят четвертого та багатьох інших днів. Кожна авторська художня деталь набуває під пером публіциста-поета волонтера Лук’яненка універсальних вимірів. Його реаліті-есе — це війна (до речі лексема «війна» згадана 395 разів), пропущена крізь призму власної психіки, побачена крізь оптику притчі. Тексти «Ста днів до будення» підпорядковані євангельському метасюжету. Лейтмотивом реаліті-есе, та й поезій так само стала єдине синтаксичне ціле: «3 вами Бог. Україна — це ми!»

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Науковий доробок складають розвідки з історії України, політології, педагогіки та релігієзнавства. Релігієзнавчі дослідження лежать у площині виявлення специфіки «громадянської релігії» та релігійної політики в СРСР часів десталінізації, а також ролы московського православ'я у концепції "русского міра".

«Семінарські заняття "Молодь проти корупції"[ред. | ред. код]

Вийшла у світ у Комсомольськ у березні 2006 року. У посібнику подані розробки семінарських занять, проведені автором у межах роботи Всеукраїнської програми правової освіти молоді «Знай свої права!» У 2005—2006 роках у Полтавській області. Матеріали висвітлюють специфіку правового виховання в українській середній школі. Подано його схему з урахуванням правоосвітньої роботи та профілактики правопорушень, визначені ролі та функції батьківського комітету, учнівського самоврядування та педагогічної ради у цьому процесі. Збірка наводить розробки практичних занять з розвитку лідерських якостей особистості. Допомагає розкрити питання правового забезпечення здоров'я, працевлаштування та громадської активності молоді. Видання містить ілюстративний матеріал, зразки роздаткового матеріалу для тренінгів, психологічні тести та правові задачі. Книга складається з наступних розділів:

  • Лідерство
  • Здоров'я молоді
  • Працевлаштування молоді
  • Громадська активність молоді

Родоцентрична педагогіка: історико-теоретичні розвідки[ред. | ред. код]

Вийшла у світ у Полтаві у видавництві Ростислава Шевченка «Друкарська майстерня» у березні 2009 року. Наклад видання — 100 примірників. У виданні подаються роздуми стосовно зміни сучасного бачення реформ у освітній сфері на основі Родоцентричного підходу через запровадження принципу Родовідповідності у педагогічній теорії та практиці. В основі розвідок лежить аналіз стародавньої праукраїнської світоглядної системи, філософських та релігійних уявлень слов'ян, обрядового циклу та новітніх педагогічних інноваційних підходів. Особливу увагу присвячено аналізу місця та ролі учителя і учня у навчально-виховній системі стародавньої Русі. Практичне втілення ідей родоцентричної педагогіки упродовж декількох років (2006—2011) проводиться на базі дитячого-спортивно оздоровчого центру «Горизонт» у Полтавській області[32]. Розвідки з родоцентризму стали темою обговорення педагогів на сторінках окремих педагогічних періодичних видань («Виховна робота в школі», «Позакласний час», «Берегиня» тощо). Доробок О. Лук'яненка з питань родоцентризму отримав диплому першого ступеня Всеукраїнського конкурсу «Новітній інтелект України» благодійного фонду Україна 3000[33]. Книга складається з наступних розділів:

  • Пошуки й відродження втраченої освітньої системи
  • Історичне минуле і становлення родошанування в українській культурі
  • Родоцентризм і національна державна ідея
  • Дитина як результат життєтворчості роду
  • Учитель: родовідповідність життєдіяльності

Пошуки Бога: теорія та практика морально-етичного руху «Дзвенячі кедри…»[ред. | ред. код]

Вийшла у світ у Полтаві у видавництві Ростислава Шевченка «Друкарська майстерня» у лютому 2009 року. Наклад видання — 100 примірників. У брошурі подано роздуми автора стосовно спроби класифікації та структурування основних теологічних ознак, вироблених представниками нового морально-етичного руху «Дзвенячі кедри Росії». На основі порівняльного аналізу стародавніх слов'янських, єгипетських, шумерських міфо-поетичних епосів, середньовічних та модерних теологічних праць автором зроблена спроба охарактеризувати місце та роль Бога у світогляді прибічників руху. Окрема увага приділена короткому аналізу практичного втілення ідей «анастасіївців». Книга складається з наступних розділів:

  • Коротка характеристика становлення та розвитку руху
  • Місце та роль бога в структурі світогляду прихильників руху «Дзвенячі кедри…»
  • Підвалини теїзму у підході до тлумачення божественної сутності

Освячена школа чи освічена паства? (світоглядні засади навчання у Великій Британії ХІХ століття[ред. | ред. код]

Вийшла у світ у Полтаві у видавництві Ростислава Шевченка «Друкарська майстерня» у січні 2010 року. Наклад видання — 100 примірників. Автор запропонував короткий аналіз формування світоглядних засад викладання у школах Британської імперії ХІХ століття. Книга складається з наступних розділів:

  • Місце та роль релігійної та релігієзнавчої освіти у сучасному освітньому просторі
  • Британська система освіти в умовах динамічної зміни світогляду ХІХ століття
  • Вплив світоглядних змін на організацію освітнього процесу Великої Британії ХІХ століття

У лещатах десталінізації[ред. | ред. код]

"In the Grip of De-Stalinization: Mosaics of Everyday Life of Pedagogical Institutes of the UkrSSR in 1953–1964" вийшла у світ у Полтаві у видавництві «Сімон» у липні 2016 року. Наклад видання — 300 примірників. У виданні на основі аналізу широкого кола опублікованої літератури та архівних документів проводиться комплексне вивчення проблеми повсякдення колективів вищої педагогічної школи у 1953—1964 роках. Розкрито питання зміни матеріально-технічної бази вишів, еволюції умов побуту студентів та викладачів. Подано аналіз статків та купівельної спроможності освітян. Охарактеризовано мотиви повсякденної релігійної та девіантної поведінки студентів та викладачів. Визначено основні характеристики дозвілля. Досліджено ставлення педагогічних колективів до реформ у галузі освіти та участь у політехнізації навчання. З'ясовано місце студентів та викладачів у процесі «аграризації» суспільства. Охарактеризовано мовну ситуацію у вищій педагогічній школі доби «відлиги» та подано аналіз боротьби освітян з місцевими «культами особи»[34]. Книга складається з наступних розділів:

  • Introductions
  • Living Conditions
  • Leisure and Deviations
  • Educators vs. Manufacturing
  • Education vs. Kolkhoz
  • Language Problem
  • Education vs. personality cult

Міфи і легенди десталінізації[ред. | ред. код]

"Myths and Legends of De-Stalinization: The Debris of Everyday Perception of Politicians in the Minds of Educators of the UkrSSR in 1953–1964" вийшла у світ у Полтаві у видавництві «Сімон» у квітні 2018 року. Наклад видання — 300 примірників. У виданні на основі аналізу широкого кола опублікованої літератури та архівних документів проводиться комплексне вивчення проблеми політичного компоненту повсякдення колективів вищої педагогічної школи у 1953—1964 роках.Твір висвітлює питання еволюції оцінки постатей Й. Сталіна, Л. Берії, Г. Жукова, Г. Маленкова, В. Молотова та Л. Кагановича, а також сприйняття КПРС. Книга складається з наступних розділів:

  • Introductions
  • Theoretical And Methodological Reflections
  • Communist Mythology
  • Sub-Tropical Serpent Beria
  • The Anti-party Group in the everyday perception of the educators
  • Zhukov: Marshal With Bonapartist Manners
  • Stalin: The fallen idol
  • CPSU

"Найближчі друзі партії"[ред. | ред. код]

"«Найближчі друзі партії»: колективи педагогічних вишів України в образах щодення 1920-х – першої половини 1960-х років" вийшла у світ у Полтаві у видавництві «Сімон» у січні 2019 року. Наклад видання — 300 примірників. Автор провів комплексне дослідження повсякдення колективів педагогічних вишів радянської України у 1920-1960-х роках. З’ясовано типологічну хараткеристику спільноти, виявлено мотивацію приєднання студентів та викладачів до когорти освітян. Охарактеризовано часові та просторові виміри повсякдення. Подано опис дозвілля, релігійних практики, забезпечення установ з підготовки учителів харчами, одягом, меблями та устаткуванням. Подано аналіз життя замкненого колективу в умовах Голодомору 1932-1933 рр., німецько-радянської війни 1941-1945 рр., діяльність освітян в окупації та на примусових роботах у Німеччині. Співвіднесено плани Комуністиної партії з реальністю, у якій функціонували колективи педгогічних вишів УСРР-УРСР. Книга складається з наступних розділів:

  • Вступ
  • Теоретико-методологічні засади дослідження
  • Загальна характеристика колективів педагогічних вишів радянської України 1920-х – першої половини 1960-х років
  • Простір життєдіяльності колективів педагогічних вишів
  • Наповнення робочого та вільного часу
  • Простір базових потреб колективів педагогічних вишів
  • Життя мікроколективу в екстремальних умовах
  • Висновки

Редакторська діяльність[ред. | ред. код]

О. Лук'яненко був одним із ініціаторів створення першого загальноуніверситетського друкованого органу ПНПУ у добу незалежної України, газети «ВІК-NO!»[35]. У листопаді 2006 року обраний головним редактором видання. За активну громадянську позицію, внесок у розвиток демократичних інституцій області, був нагороджений почесними грамотами Полтавської міськради у 2007 та 2009 роках. Певний час перебував в опозиції до органів студентського самоврядування ПНПУ та міста Полтави, за що був підданий критиці, «позбавлений» відзнаки 2007 року[36], декілька разів «знімався» з посади разом із розпуском газети за «наклепницьку інформаційну діяльність». Проте, газета функціонувала й надалі. О. Лук'яненко очолював видання до листопада 2009 року (останні місяці як шеф-редактор), коли видання заступило організоване за ініціативи ректорату офіційне видання ПНПУ «Університетський час».

Соціокультурні літературні проєкти[ред. | ред. код]

О. Лук'яненко ініціатор і модератор літературних зустрічей з письменниками Полтавщини, які відбуваються у Полтаві та області з березня 2023 р. спільних заходів кафедри культурології Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка та Полтавської обласної громадської організації «Об’єднані надією».

27 березня 2023 р. у Полтаві відбувся літературний вечір «Війна і Слово» з членкинею Національної спілки письменників України, доценткою ПНПУ імені В. Г. Короленка, поеткою Юлією Стриркіною.

27 травня 2023 р. у Кременчуці відбувся літературний вечір «Придніпровські будні» з членкинею спілки літераторів «Славутич» та поетичного клубу «Цвіт калини» м. Кременчук, поеткою Іриною Залюбовською.

24 червня 2023 р. у Карлівці відбувся літературний вечір «Читання між рядків» з письменником, директором будинку культури м. Карлівка, керівником театральної студії «Антракт» Олександром Горбатком.

22 липня 2023 р. у Горішніх Плавнях відбувся літературний вечір «З когорти поетів» з письменницею, журналісткою, громадською діячкою Веронікою Журавель.

1 вересня 2023 р. у Полтаві відбувся літературний вечір «Меди й полин» з українською письменницею, членкинею Національної спілки письменників України, лауреаткою низки літературних премій, випускницею Полтавського педагогічного Юлією Манойленко.

2 вересня 2023 р. у Кобеляках відбувся літературний вечір «Трафарети долі» українською поеткою, журналісткою, педагогинею, членкинею Асоціації психологів України та Національної спілки журналістів України, лавреаткою численних мистецьких конкурсів та премій Оленою Харківець (Лашко).

23 вересня 2023 р. відбулася презентація збірки віршів «Говіння вишень» української письменниці, членкині Національної спілки письменників України, лауреатки низки літературних премій, Юлії Манойленко.

21 жовтня 2023 р. у Гадячі відбувся літературний вечір «Голос із міді» з поеткою, старшою науковою співробітницею Гадяцького історико-краєзнавчого музею Марією Рахмун.

25 листопада 2023 р. у Зінькові відбувся літературний вечір «Постріл у серце» з поеткою, головною спеціалісткою архівного відділу Полтавської військової адміністрації Ларисою Мельник.

21 грудня 2023 р. у Полтаві відбувся літературний вечір «Сонця міської галактики» із молодими полтавськими літераторами, Михайлом Мерсі (Біликом) та Поліною Яровою. Михайло – засновник та організатор нового мистецького проєкту «Літератури немає», що діє в обласному центрі. Поліна – активна учасниця цього молодіжного літературного об’єднання.

Сценічна діяльність[ред. | ред. код]

Із 2007 року О. Лук'яненко входить до складу театру «Фабула» ПНПУ. Тетар бере участь у міських та обласних заходах[37]. У 2010 р. допомагав в організації вечорів пам'яті Ф. Шопена, що пройшли у ПНПУ разом із товариством «Полонія» за участі Генерального Консула Республіки Польща у Харкові пана Яна Едварда Ґраната[38] та на Днях Європи у Полтаві. Є частим гостем у вишах та музеях Полтави, Кременчука, Києва, Харкова, Дніпра, Гадяча, Пирятина тощо. Був частим гостем на вечорах музики й тетару в Полтавському музичному училищі[39].

Рік Назва Автор Роль
2007 трагедія «Гастінгс» Дж. Роуслі короля Англії Едуарда Сповідника
2008 трагедія «Останнє кохання Соломона» Б. Грубур, О. Купрін царевич Ровоам
2008 трагедія «Хан Аспарух» Б. Калайков літописець Феофан
2010 драма «Коли єпископу вклонявся Папа Римський» А. Реале святий Ісидор Севільський
2010 драма «Графиня Водзинська» Ж. Дюфур композитор Фридерик Шопен
2011 трагедія «Орфей великого Неаполя» А. Різе композитор Алесандро Страделла
2012 трагедія «Вибачте, Ви помилилися номером» Л. Флетчер бізнесмен Генрі Стівенсон
2012 драма Дініш Лаврадор" Р. М. Підаль король Кастилії Санчо IV Хоробрий
2013 драма «Мазепа і Станіслав» Г. Чельгрен король Речі Посполитої Станіслав Лещинський
2013 драма «Горьківці» за «Педагогічною поемою» А. Макаренка Антон Макаренко
2013 драма «Нефертіті, цариця Єгипту» Р. Арділа-І-Арділа фараон Аменхотеп IV Ехнатон
2014 драма «І час збереже таємницю…» В. Дунін-Мартинкевич Великий князь київський Ізяслав
2014 трагедія «Педро Кастильський» Р. М. Підаль король Кастилії Педро
2015 драма «Вашингтонська історія» Елберт Карр журналіст Том Бартон
2015 драма «Перша любов Котляревського» В. Савінов Іван Петрович Котляревський
2015 сага " Доньки Олафа Хрестителя « [Ю. Г. Чельгрен Канут Великий
2016 драма „Солуніські брати“ Б. Калайков пастор Віхінг
2016 драма „Амадей“ Пітер Шеффер Вольфганг Амадей Моцарт

Музичні твори[ред. | ред. код]

О. Лук'яненко - Експрес у невідоме (дует)
О. Лук'яненко - Наздоганяючи час (дует)
О. Лук'яненко - Діалог із сонцем (дует)
О. Лук'яненко - Чари нічного лісу (дует)
О. Лук'яненко - Східний вітер (дует)
При проблемах гляньте в довідку.
О. Лук'яненко - Як в малі роки
О. Лук'яненко -Тихо над річкою верби схилились
О. Лук'яненко - Дитячі очі
О. Лук'яненко - Диво-слово
О. Лук'яненко - Молитвослов
При проблемах гляньте в довідку.

О. Лук'яненко є композитором-аматором. Музичні твори представлені в п'єсами для фортепіано з оркестровкою. У 2013 р. вийшла збірка пісень для голосу та хору з оркестровим супроводом „Як в малі роки…“. У 2016 — збірка музичних ескізів для двох „Акварелі“.

Як в малі роки[ред. | ред. код]

У збірнику "Як в малі роки:пісні для голосу та хору з оркестровим супроводом" подані ноти п'яти пісень для голосу та хору з оркестровим супроводом. Тематика пісень — дитинство, батьківство та перші кроки у життя. До видання увійшли дві пісні, написані заслуженим працівником культури України Володимиром Сліпаком на вірші О. Лук'яненка. Загальний час звучання: 25 хвилин 45 секунд. Склад оркестру: Флейта, гобой, кларнет, фагот, контрафагот, литаври, ударна установка, арфа, фортепіано, челеста, скрипка, альт, віолончель, контрабас.

Акварелі для фортепіано/для оркестру[ред. | ред. код]

У збірці "Акварелі: музичні ескізи для двох фортепіано" подані ноти восьми музичних акварелей. Тематика збірки — подорож різними куточками світу — від шуму вокзалу до тишини світу на узбережжі моря, від гомону нічного лісу до дзвону сонячних зайчиків у різнокольорових вітражах високих соборів. Твори написані для двох фортепіано, що заступають собою оркестрову партитуру. Склад оркестру: Флейта, гобой, кларнет, фагот, контрафагот, литаври, ударна установка, арфа, фортепіано, челеста, скрипка, альт, віолончель, контрабас.

Картини[ред. | ред. код]

О.В. Лук'яненко - автор ряду вишитих картин у техніці "хрестик". За словами митця, самостійно опанував цей вид творчості після появи бажання мати вишиту сорочку. Джерелом творчості вважає уроки декоративно-прикладного мистецтва у дитячій художній щколі міста Горішні Плавні під керівництвом педагога Анни Пахомівни Панченко. Більшість його робіт мають релігійну тематику. Майстер не вважає свої твори іконами, хоча відвідувачі на виставці апелюють до них саме у такому форматі, посилаючись на тлумачення іконописного образу відповідно до канонів Сьомого Вселенського собору, який іконою вважає лик, написаний на кіпарисовій дошці природними фарбами. Використовує переважно чорний та червоний кольори [40]. Роботи зберігаються у приватних колекція, у Кременчуцькому льотному коледжі, у музеї-садибі письменника Василя Юхимовича у селі Сингаї на Житомирщині [41]. У 2006-2009 роках створює ряд вишитих портретів та обрядових рушників; 2012 р. закінчив картину "Богородиця-Лада "Шлюбна чаша", у 2013 р. - "Берегиня роду", у 2014 р. - вишиту роботу "Покрова роду" та "Портрет Василя Юхимовича", у 2015 р. - полотно "Радуйся, Миколаю!", у 2016 р. - релігійну композицію "Хто є як Бог?", у 2018 р. - зображення "Сила Божа".

Берегиня роду[ред. | ред. код]

Твір декоративно-ужиткового мистецтва (картина, вишита у техніці «хрестик») «Берегиня роду» завершена автором 24 лютого 2013 року. Горизонтальна композиція у центрі має символічну постать Богородиці в українському національному одягові, увінчана німбом з маків. Правою рукою вона оберігає паросток, лівою закриває український краєвид. Під нею з гір витікає потік, що переростає у ріку і хвилями б’є у пагорб. На схилі стоїть хата під стріхою з соняхами за тином. Поруч неї журавель та переорана нива з тополями уздовж неї. Над селом на горі стоїть церква. Зліва дзеркально до постаті Богородиці – родове дерево, на вершині якого райські птахи співають пісні. Під деревом немовля у трьох соняхах сіє у землю насінину на фоні гір. На задньому тлі простір поділений на два нефи трьома ажурними колонами, капітелі яких схожі на білі лілеї, а у фризові – ряд тризубів. У колористиці використані червоний і чорний кольори. Використана техніка вишивки «хрестик». Матеріал: канва, акрил. Розміри: 94 см х 117 см. Має свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір - №72956 від 19.07.2017 [42].

Покрова роду[ред. | ред. код]

Твір декоративно-ужиткового мистецтва (картина, вишита у техніці «хрестик») «Покрова роду» завершена автором 21 лютого 2014 року. Вертикальна композиція у центрі має символічну постать Богородиці, яка тримає перед собою обома руками рушник з хрестом по центру та по краях та зображеннями 9 свічок на ньому. На двох протилежних сторонах рушника вишиті слова «Віра» та «Воля». Під рушником вишита родина. Батько тримає в руці зернята та синицю, матір – свічку у каганці, дитя по центру зображене з розпростертими руками. Від нього у різні боки відходять колосся та квіти. Над батьковим плечем – зображення сонця зі свічкою в центрі, над материним – місяця з качкою на ньому. Справа знизу декоративне зображення храму та вишні з ягодами на ній. Зліва – купальське вогнище та дуб. З обох боків на верхівці колон вишиті лелечі гнізда з лелечою парою та лелеченям у них. Між колонами та ликом Богородиці в’ють дві виноградні лози, у яких вкраплені квіти соняхів та лілеї. У колористиці використані червоний і чорний кольори. Використана техніка вишивки «хрестик». Матеріал: канва, акрил. Розміри: 141 см х 120 см Має свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір - №72957 від 19.07.2017 [42].

Радуйся, Миколаю![ред. | ред. код]

Твір декоративно-ужиткового мистецтва (картина, вишита у техніці «хрестик») «Радуйся, Миколаю!» завершена автором 10 лютого 2015 року. Вертикальна композиція у центрі має символічну постать Богородиці, яка тримає перед собою обома руками єпископську митру, покладаючи її на голову Святому Миколаю. Святий зображений у єписькопському обладунку, нижче Святої Марії, тримаючи обома руками символічне сонце із символом трійці в центрі.Під ним декоративне зображення дзвінниці Свято-Миколаївського собору у місті Горішні Плавні, під яким відкрита Біблія з посиланням на Євангеліє від Матвія 19:21. Обабіч дзвінниці стоять двоє дітей. Хлопчик справа у чорному одязі тримає в руках книгу та перо, а зліва у червоному одягові тримає дерев’яного коника та в’язку бубликів. Над найнижчим ярусом композиції з однієї хмари іде дощ, під яким символічні зображення жита, верби та гречки. А на ланові випасається буланий кінь. З іншої летить сніг на хату під стріхою, у вікні якої горить свічка. З обох сторін від Святого Миколая зображені опущені донизу обоюдогострі мечі, обплетені зміями, з надписами «Віра» та «Воля» на них та зображеннями хреста та тризуба. Над мечами ідуть догори символічні колони з шістьма ланками зі свічами у них з кожного боку. Капітелі колон завершуються декоративними зображеннями дверей пекла та раю та ключами від них. Посередині композиції зверху маяк, до якого з обох боків пливуть дві варязькі дракари у супроводі двох дельфінів. З обох боків Богородиці – гори з глеками з медом, над якими кружляють по дві бджоли під кетягами бузку. У колористиці використані червоний і чорний кольори. Використана техніка вишивки «хрестик». Матеріал: канва, акрил. Розміри: 147 см х 88 см. Має свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір - №72955 від 19.07.2017 [42].

Хто є як Бог?[ред. | ред. код]

Твір декоративно-ужиткового мистецтва (картина, вишита у техніці «хрестик») «Хто є як Бог?» завершена автором 02 лютого 2016 року. Вертикальна композиція у центрі має символічну постать Ісуса Христа, увінчаного короною, з розпростертими руками. У німбові присутні символічні зображення чотирьох апостолів (людина, бик. Лев, орел). Над правою рукою Христа Чаша, в яку стікає виноградний сок з лози з трьома гронами винограду. Над лівою – відкрита Біблія з посиланням на Євангеліє від Матвія 7:1 та три маки. Нижче вертикальну вісь продовжує постать Архангела Михаїла, який стоїть на одному коліні, притискаючи до землі змія. У правій руці у нього спис, у лівій – терези. Під правим крилом архангела декоративне зображення Михайлівського Золотоверхого собору у Києві. Обабіч архангела зображення рук, що тримають криві мечі лезом догори. У верхнім кутах картини – зображення двох херувимів, що сурмлять у сурми. В центрі над німбом Христа зображення Всевидячого Ока Божого, від якого розвіваються два штандарти зі словами «Віра» та «Воля» на них. У колористиці використані червоний і чорний кольори. Використана техніка вишивки «хрестик». Матеріал: канва, акрил. Розміри: 147 см х 88 см Має свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір - №72959 від 19.07.2017 [42].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 2004 — Подяка міського голови м. Комсомольськ
  • 2007 — Дипломант Всеукраїнського конкурсу „Новітній інтелект України“
  • 2009 — Подяка міського голови м. Полтави
  • 2013 — Літературна премія імені Василя Юхимовича
  • 2013 — Грамота Полтавської обласної ради
  • 2013 — Грамота Полтавської иіської ради
  • 2015 — Грамота виконавчого комітету Полтавської міської ради
  • 2017 — Премія імені Панаса Мирного
  • 2017 — Подяка Міністерства освіти і науки України
  • 2018 — Грамота Полтавської обласної ради
  • 2020 — Грамота Міністерства освіти і науки України
  • 2023 — Почесна Грамота Міністерства освіти і науки України

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ Терен Т. Новітній інтелект України // Громадська думка. — № 17. — 27 квітня 2007. — С.15.
  2. ↑ История школы. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 14 листопада 2013.
  3. ↑ Єрмак О. Здобутки науковців історичного факультету // Збірник матеріалів ХІІ студентської наукової конференції історичного факультету (Квітень 2009 року). — Полтава, 2009. С.13-14
  4. ↑ ВІК-NO![недоступне посилання]
  5. ↑ Шкільні новини знз № 20 імені Бориса Серги
  6. ↑ Кафедра історії України ПНПУ імені В. Г. Короленка. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 14 листопада 2013.
  7. ↑ Лук'яненко О. В. Повсякдення колективів педагогічних ВНЗ Української РСР часів десталінізації (1953—1964 роки): автореф. дис … канд. іст. наук : 07.00.01 / Лук'яненко Олександр Вікторович;Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького.– Черкаси, 2013.– 20 с.
  8. ↑ Лук'яненко О. В. Повсякдення колективів педагогічних вишів радянської України кінця 1920-х – початку 1950-х років: історико-культурологічний вимір: автореф. дис … докт. іст. наук : 07.00.01 / Лук'яненко Олександр Вікторович;Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького.– Черкаси, 2019.– 46с.
  9. ↑ Золотий сімейний фонд міста Комсомольська // Телеекспрес. — № 51. — 16 грудня 2010.
  10. ↑ Терен Т. Удачи тебе, Александр! // Громадська думка. — № 15. — 15 квітня 2005. — С.4.
  11. ↑ Терен Т. Світ безмежний, я до тебе йду! // Громадська думка. — № 46 (1059). — 17 листопада 2010. — С.8-9.
  12. ↑ ВІКТОРОВ Олесь, ВАСИЛЬЧУК Юлія. Свято дарувало невимовне почуття гордості. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 14 листопада 2013.
  13. ↑ Манько Наталья. «Дніпрова хвиля» — на крыльях творчества. — Телеэкспрес. — № 3. — 8 февраля 2006. — С.7
  14. ↑ Сліпак В. О. Мелодії моєї душі. — Полтава: Полтавський літератор, 2013. — 104 с.
  15. ↑ У Коростені відзначили літературно-мистецьке свято «Просто на Покрову». Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 14 листопада 2013.
  16. ↑ «Есть ли мера красоте?..» // Громадська думка. — № 36. — 4 вересня 2013. — С.24-25.
  17. ↑ Коцюбенко Р. Г. Слідами творчості комсомольчан // Громадська думка. — № 3. — 16 січня 2013. — С.24.
  18. ↑ Наши достижения. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 14 листопада 2013.
  19. ↑ http://www.twirpx.com/file/1791427/.
  20. ↑ Лицарі небесної варти _ Антон Грицай. YouTube. juLogify. 28 червня 2015. Процитовано 3 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  21. ↑ Олександ Лук'яненко Поезія // Рідний край. АЛЬМАНАХ ПОЛТАВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. No1(36)2017. С.18-20
  22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 березня 2019. Процитовано 18 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Марина Закаблук - Буду твоїми ліками (сл. О. Лук‘яненка, муз. М. Закаблук). YouTube. Oleksandr Lukyanenko. 23 січня 2018. Процитовано 3 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  24. ↑ Марина Закаблук - Intermezzo - Інтермецо (сл. О. Лук‘яненка, муз. М. Закаблук). YouTube. Oleksandr Lukyanenko. 23 січня 2018. Процитовано 3 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  25. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 18 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  26. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 18 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ http://pnpu.edu.ua/ua/arhivnovun.php?news=2020[недоступне посилання]
  28. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 18 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  29. ↑ http://pnpu.edu.ua/ua/arhivnovun.php?news=2049[недоступне посилання]
  30. ↑ https://www.twirpx.com/file/2788105/[недоступне посилання]
  31. ↑ https://www.twirpx.com/file/2788102/
  32. ↑ Гончаренко З. Святкове вогнище скликає друзів // Громадська думка. — № 33. — 14 серпня 2013. — С.8.
  33. ↑ Протокол засідання національної конкурсної комісії Всеукраїнського молодіжного конкурсу «Новітній інтелект України» 14 квітня 2007 р. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 15 грудня 2011.
  34. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 13 жовтня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  35. ↑ Год Б., Єрмак О., Киридон П. Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка: Історія і сучасність. — Полтава, 2009. — С. 136
  36. ↑ Коновалова Т. Чи є в нашому університеті свобода слова? [Хто ж цей невгамовний Олександр Лук'яненко?] // Філолог: газета філологічного факультету ПДПУ імені В. Г. Короленка — № 09. — листопад 2007. — С.4-5.
  37. ↑ Васецька Анна. Свято студентів для студентів і не тільки // Університетський час — № 26. — квітень 2012. — С.3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2014. Процитовано 4 липня 2013.
  38. ↑ Пашковська Ю. Рік Шопена // Університетський час — № 4. — грудень 2010. — С.2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2014. Процитовано 4 квітня 2013.
  39. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 13 жовтня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  40. ↑ А у нас у дворі № 351 - Олександр Лук'яненко. YouTube. Oleksandr Lukyanenko. 25 липня 2017. Процитовано 3 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  41. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  42. ↑ а б в г .АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА. Офіційний бюлетень № 46. КИЇВ – 2017. С.102
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лук%27яненко_Олександр_Вікторович&oldid=41292393