Лука Камб'язо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лука Камб'язо
Luca Cambiaso
Cambiasso2.jpeg
Лука Камб'язо.

Автопортрет , галерея Уффіці.

Ім'я при народженні Luca Cambiaso
Дата народження 18 жовтня 1527(1527-10-18)
Місце народження Генуя
Дата смерті 6 вересня 1585(1585-09-06) (57 років)
Місце смерті Ескоріал, Іспанія.
Національність італієць
Громадянство Італія
Напрямок Маньєризм
Твори Фрески, релігійні композиції

Лука Камб'язо (також Камб'язі, Канджаджо, італ. Luca Cambiaso, *18 жовтня 1527, Монелья, Генуя, Італія — †1585, Ескоріал, Іспанія) — італійський художник доби пізнього Відродження і маньєризму. Малював фрески, релігійні і міфологічні картини. Представник Генуезької школи живопису

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Монельї. Син художника Джованні Камб'язо ( 1495 - 1579), від якого отримав перші навички малювання і праці з фарбами.

Лука Камб'язо. Фреска «Нова вулиця.»Палаццо Леркарі - Пароді.
Худ.Педро Берругете. Спалення єретиків в Іспанії.

На художню манеру Луки мали вплив твори художників Порденоне , Періно дель Вага , Беккафумі, Паоло Веронезе. Працював в багатьох містах Лігурії, Римі.

Займався декоративними роботами по оздобленню фасадів і інтер'єрів палаців Генуї (палаццо Доріа, нині Префектура, палаццо Мерідіана, палаццо Імперіалі Терральба) разом з Маркантоніо Кальві, учнем свого батька. В римський період творчості орієнтувався на зразки мистецтва авторитетного в Ватикані Рафаеля Санті, пізнішн на твори Антоніо Корреджо і Якопо Тінторетто.

Був одруженим. Після смерті дружини жив без вінчання в церкві з сестрою померлої дружини. Намагався отримати дозвіл на шлюб з нею, але папа римський дозволу не дав.Мав сина - Ораціо Камб'язі, що теж був художником.

У 1583 році був запршений до Іспанії королем Феліпе 2 - м і працював в Ескоріалі.

Доба католицької реакції[ред.ред. код]

Життя і творчість Луки Камб'язо припали надобу посилення католицької реакції на всі сфери політичної і духовної діяльності.Папа римський Павло ІІІ (понтифікат 1534 - 1549) вводить церковну цензуру, відновив інквізицію в Італії. В 1540 році засновано орден єзуітів, що стали в авангарді боротьби католицтва з наслідками гуманізму і протестанськими віровченнями всіх напрямків. Почалося друкування Індексу заборонених книг. Посилився і контроль за відповідністю витворів мистецтва догматам католицизма. Дійшло до видання у 1564 книги з аналізом помилок і гріховних зображень в церковних образах з позицій папського Риму.Все це значно обмежувало коло дозволених тем в живопису, скульптурі, графіці чи в стильових засобах виконання. Церква підтримувала аскетизм, сувору порядність, відданість церкві і її віровченню, релігійний фанатизм.Кардинал Олессандро Фарнезе особисто спостерігав за сюжетами стінописів, що робили художники Цуккарі в його замку Капрарола. Папа римський Пій 5-й наказав заховати всі оголені скульптури, що були в Ватикані. За наказом другого папи - Павла 4-го - художник одягав оголені тіла святих на фресці Мікеланджело «Страшний Суд» в Ватикані.

Переїзд Луки Камб'язо в Ескоріал ( Іспанія )не позначилися отриманням волі. З одних супільних утисків він потрапив в другі. Обмеженішим було і коло сюжетів, що міг розробляти художник.

Релігійні образа Луки Камб'язо[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Гос.Эрмитаж. Западноевропейская живопись, каталог № 1,Л, «Аврора», 1976 (рос)
  • Всеобщая история искусств, т № 3,М, «Искусство», 1962, (рос)
  • W. Suida-B. Suida Manning, Luca Cambiaso, la vita e le opere, Milano 1958.
  • L. Magnani, Luca Cambiaso: da Genova all'Escorial, Genova 1995.

relativamente alla collaborazione di Cambiaso e del Bargamasco:

  • Rosso Del Brenna, G. B. Castello il Bergamasco nella villa delle Peschiere, in “Arte Lombarda”, XIV, 1969, n. 2, pp. 111, 118
  • Labò 1970, p. 65
  • R. De Maio, Michelangelo e la Controriforma, Bari 1981 (I ediz. 1978)
  • E. Bianchi, Giovanni Cambiaso, in “Rivista Ligure di Scienze, Lettere ed Arti”, 1915

Calì, Da Michelangelo all’Escorial, Torino 1980

  • P. Boccardo, L’episodio genovese del Pordenone all’interno di una nuova proposta cronologica per la decorazione di Palazzo Doria, in “Atti del Convegno, Pordenone e il suo tempo”, Pordenone 23-25 agosto 1984
  • G. P. Lomazzo, Idea del Tempo della Pittura, Milano 1590, Capitolo 26, in R. P. Giardi, Gian Paolo Lomazzo, Scritti sulle arti, vol. I, Firenze 1973
  • P. Torriti, Luca Cambiaso, Disegni, Genova 1969, I ediz. 1966
  • Juan de Arphe, Varia Commensuracion para la escultura y arquitectura, Madrid 1736, 1a ediz.: Sevilla 1585

Посилання[ред.ред. код]