Лукомський Степан Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лукомський Степан Васильович
Народився 1701
Умань, Річ Посполита
Помер не пізніше 1779
Поховання Прилуки
Країна  Річ Посполита
 Російська імперія
Діяльність історик, письменник, перекладач
Alma mater Києво-Могилянська академія
Знання мов українська, польська, російська і латина
Заклад Генеральна військова канцелярія, Переяславський полк і Прилуцький полк
Учасник Російсько-турецька війна
Військове звання Обозний і сотник
Рід Лукомські
Батько Василь Лукомський

Степа́н Васи́льович Луко́мський (або Стефан Васи́льович Луко́мський; 1701 Умань — близько 1779) — український історик, письменник та перекладач. Освіту одержав у Київській академії, служив канцеляристом Генеральної військової канцелярії, сотником в козацьких полках Лівобережжя. Укладач хроніки з історії України XIVXVI століть — «Собрание историческое» (1770), переклав на українську мову видані в Замості (16381639) два «Щоденники» польського мемуариста Шимона Окольського (про події в Україні 1638 р.) та твір польського дипломата і хроніста Матвія Титлевського (1776) «Розповідь про битви між поляками і турками 1620—1621 рр.» (1622). Переклади вперше було опубліковано в додатку до «Летописи Самуила Величка» (1864. — Т. 4).

Біографія[ред. | ред. код]

Степан Лукомський народився в Умані на Черкащині в козацькій сім'ї. Син уманського городового отамана, згодом — уманського полковника Василя Лукомського. В 1712—1722 роках навчався у Києво-Могилянській академії. Бажаючи продовжити науку, виїхав за кордон. З огляду на хворобу залишився у Польщі, але 1726 року повернувся до Києва і закінчив повний курс Києво-Могилянської академії, вчителював. 1731 року вступив на службу до Генеральної військової канцелярії, де 1733 року за указом гетьмана Данила Апостола його призначено старшим військовим канцеляристом. З 1735 до 1747 року Лукомський — сотник Прилуцької полкової сотні, брав участь у різних комісіях, найбільше у Кодифікаційній (1728—1743). З 1751 до кінця 1757 року обіймав посаду урядового сотника Яготинської сотні Переяславського полку, потім Переволочанської сотні Прилуцького полку.

1763 року вийшов у відставку полковником обозним й оселився в Прилуках. Тут приступив до написання історичних праць та перекладів. 1738 р. Лукомський переклав із польської мови «Діаріуш» Ш. Окольського і склав оповідання про подальші події в Україні з 1639 до 1648 року, користуючись даними «Руського літопису достовірного». Друга робота була підготовлена 1770 року на підставі записок польського історика Мацея Титловського, де висвітлюється битва під Цецорою (1620) і Хотинська війна (1621). 1770 року закінчив свою третю працю, яку назвав «Собрание историческое из книг древнего писателя Александра Гвагнина и из старых верных русских летописей абшитованым полковым обозным Степаном Василевичем Лукомским сочиненное в городе Прилуки 1770 года». В історичних працях Лукомський порушував питання про тяглість історії України та історії існування українського народу з княжої доби до XVIII століття включно. Впродовж 1751—1757 років Лукомський виконував грандіозну щодо розмірів працю — перекладав з латинського видання твори єврейського історика І ст. після Різдва Христового Йосифа Флавія, всіх його 20 книг «Старожитностей юдейських». Переклад першої книги майже не зберігся, тільки її закінчення. Крім того, в рукописі вміщено переклад двох книг «Про старожитність юдейську Апіона, граматика Александрійського, до Епафродита» — кінця перекладу бракує. Працював над цим перекладом у 1751—1763 роках. В описі книг архімандрита Чернігівського Троїцького Іллінського монастиря Паїсія Яновського (1781) згадані два рукописні переклади Лукомського, закінчені у 1763 році. Перекладав він російською мовою, яку іноді називав «російським нарєчієм», очевидно, з польського видання, популярний в Європі у XIV—XVII століттях лицарський роман «Історія про імператора римського Оттона Першого» з доданою наприкінці «Історією правдивою про графиню Алтдорську, котра одним породженням дванадцять синів породила», а також з польської мови — «Короткий християнський про четверочасну вічність розмисел» (1753). До 1761 року належить переклад Лукомського «Історії про короля польського Іоана Собеського» з книги польського автора Якова Рубінковського, яка побачила світ у 1754 році.

Поховано Степана Лукомського у Прилуках.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]