Лукреція Борджіа (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лукреція Борджіа (італ. Lucrezia Borgia) — опера (мелодрама) італійського композитора Гаетано Доніцетті в двох діях з прологом. Італійське лібрето написав Феліче Романі за мотивами однойменної п'єси Віктора Гюго. Прем'єра відбулася 26 грудня 1833 року в Мілані в театрі Ла Скала.

Дійові особи[ред.ред. код]

Альфонсо д 'Есте, герцог Феррари бас
Лукреція Борджіа сопрано
Маффі Орсіні контральто
Дженнаро тенор
Йеппе Ліверотто тенор
Дон апостилі Гацелла бас
Асканіо Петруччі баритон
Олоферн Вителлоцци тенор
Рустігелло, слуга Дона Альфонсо тенор
Губетто, слуга Лукреції бас
Астольфо, слуга Лукреції тенор
Княгиня Негроні без слів
Дія відбувається в Венеції і Феррарі в XVI столітті

Лібрето[ред.ред. код]

Пролог[ред.ред. код]

Лукреція Борджіа. Портрет невідомого автора

Тераса Палаццо Грімальді (династія) у Венеції. Нічний маскарад. На терасу, яка виходить на канал Джудекка, вибігає звеселена молодь - Ліверотто, Гацелла, Вителлоцци, Орсіні і Дженнаро. Вони останній день у Венеції, завтра вирушають в Феррару до двору герцога Альфонсо. За молоддю таємно спостерігає слуга Лукреції Губетта. Орсіні розповідає про вбивства та інші злочини, в яких звинувачують герцога і особливо його дружину Лукрецію Борджіа (Nella fatal di Rimini e memorabil guerra...). Друзі приходять до висновку, що за такі діяння вона гідна смерті. Молодь розходиться, лише Дженнаро засинає прямо на лаві на терасі.

На каналі з'являється гондола. Губетто допомагає вийти з неї дамі в масці. Це Лукреція Борджіа, вона шукає Дженнаро. З любов'ю дивиться вона на сплячого юнака. Це її син, який виховувався таємно і ніколи не знав і не бачив своєї матері (Com' ? bello! Quale incanto...). Здалеку за Лукрецією спостерігає її чоловік Дон Альфонсо зі своїм слугою Рустігелло. Герцог думає, що юнак — черговий коханець Лукреції, і наказує Рустігелло стежити за Дженнаро. Дженнаро прокидається. Він здивований увагою невідомої дами. Лукреція зізнається, що вона мати Дженнаро, але не називає свого імені. Дженнаро в захваті, він давно мріяв зустрітися з матір'ю (Di pescatore ignobile esser figliuol credei...). Повертаються друзі Дженнаро. Він представляє їх матері. Раптово Орсіні дізнається в незнайомці Лукрецію Борджіа і зриває з неї маску. Всі присутні кидають в обличчя герцогині звинувачення у вбивствах, називають імена загиблих людей. Лукреція в жасі закриває обличчя руками. Молодь йде, ведучи ридає Дженнаро. Лукреція в розпачі.

Дія перша.[ред.ред. код]

Картина перша. Площа у Феррарі. Натовп вітає герцога Альфонсо з поверненням. Але сам герцог не веселий. Він ревнує дружину до молодого, як він вважає, коханця і наказує Рустіджелло знайти спосіб знищити юнака, що прибув в Феррару (Vieni: la mia vendetta...). Герцог заходить до палацу. З одного з будинків виходить Дженнаро і його друзі. Після свята вони прощаються. Дженнаро, в якому борються почуття до матері і солідарність з друзями, вирішується на небезпечну витівку: він збиває з герба герцогині, зображеного на палаці, букву B, залишаючи від прізвища Borgia слово orgia (розпуста). З палацу показується Губетто. Всі розбігаються. Весь цей інцидент спостерігав Рустігелло. Він викликає начальника охорони Лукреції Астольфо і повідомляє, що престижу герцогині завдано збитків, за який покладається смертна кара, і що він знає винуватця. Астольфо викликає варту, і вони вирушають заарештувати Дженнаро.

Картина друга. У палаці Дону Альфонсо. Рустігелло доповідає герцогу, що Дженнаро заарештований. З'являється Лукреція. Вона скаржиться на образи, яким піддається в Феррарі, і вимагає, щоб винний у пошкодженні герба Борджіа був знайдений і страчений. Дон Альфонсо, повідомляє, що бажання герцогині вже задоволено, і наказує привести Дженнаро. Лукреція в жасі. Вона просить чоловіка пробачити злочинця, але герцог нагадує, що вона тільки що вимагала для винуватця смертної кари, і наполягає на тому, щоб відплата здійснилося, і наказує відвести Дженнаро назад до в'язниці. Після драматичного пояснення подружжя герцог оголошує, що згоден помилувати Дженнаро. Дженнаро знову приводять в зал, і герцог пропонує йому випити в честь примирення, наказавши Лукреції подати золоті кубки Борджіа (Guai se ti sfugge un moto...). Герцог йде. Лукреція пояснює синові, що в кубках Борджіа знаходиться отрута, і дає йому протиотруту, підтверджує, що любить його, і просить негайно покинути Феррару, щоб уникнути переслідувань герцога (Bevi e fuggi … te’n prego, o Gennaro…). У боротьбі почуттів Дженнаро знову перемагає любов до матері, він обіцяє поїхати, і Лукреція випускає його через потайні двері.

Дія друга.[ред.ред. код]

Картина перша. Провулок біля будинку Дженнаро. Рустігелло продовжує за вказівкою герцога стежити за Дженнаро. До будинку підходить Орсіні і стукає в двері. Відкриває Дженнаро. Орсіні запрошує друга на прощальний бал карнавалу у княгині Негроні. Дженнаро каже, що обіцяв матері негайно виїхати. Орсіні сміється над його послухом. Зрештою Дженнаро вирішує взяти участь у святі, а вранці виїхати. Разом з Орсіні він іде. Рустігелло, який чув вся цю розмова, поспішає до палацу, щоб про все розповісти герцогу.

Картина друга. Зал у палаці Негроні. Орсіні і Дженнаро приєднуються до веселощів. До зали заходить Губетта. Від імені грецького негоціанта він привіз благородному товариству Сіракузьке вино. Молодь із захопленням приймає подарунок і наповнюють кубки. Орсіні співає застільну пісню (Il segreto per esser felici... ). Пісню перериває доноситься з вулиці спів каються ченців. Карнавал закінчено, починається Великий пост. Раптово Орсіні й іншим стає погано. Двері залу відкриваються і з'являється торжествуюча Лукреція. Вона не пробачила Орсіні і компанію за образи, і заготувала для них отруєне вино. Раптом Лукреція зауважує серед гостей і Дженнаро. Вона просить, щоб син взяв протиотруту, але його жахають злочини матері (Tu pur qui? non sei fuggito?... ), він відмовляється від протиотрути і вмирає. Герцог Альфонсо прийшов подивитися на смерть Дженнаро від руки Лукреції. Від Рустігелло він знав, що Дженнаро візьме участь у святі, але не попередив дружину. Лукреція відкриває правду — Дженнаро її син (Era desso il figlio mio... ), але й він став її жертвою. Лукреція без почуттів падає на тіло сина.

Дискографія[ред.ред. код]

  • М. Кабальє, Ж.Бербье, Х. Каррерас, Р.Суайе, Е.Серра, Г.Дворчак. Диригент Р.Джованінетті/Барселона Liceu 19.12.1970
  • Дж. Сазерленд, Ю.Туранжо, Дж. Александер, Л.Квіліко. диригент Р.Бонінг/Ванкувер Queen Elizabeth Theatre 26.10.1972
  • Л. Генджер, Т. Троянос, Х.Каррерас, М.Манугуерра, П.ді Пальма, Н.Дзаккаріа. Диригент Н.Решіньо/Даллас 6.11 1974
  • Дж. Сазерленд, М.Дюпі, А.Краус, М.Пертузі, П.ді Пальма. Диригент Р.Бонінг/Париж, Театр Єлисейських Полів 17.6.1989 (in-house)
  • Р. Флемінг, С.Ганассі, М.Джордані, М.Пертузі. Диригент Дж. Джельметті/Ла Скала 6.7.1998
  • Е.Груберова, Е.Подлещ, Х.Брос, и.д ' Арканжело, Р.Аккурсо. Диригент Стефан Антон Рек/Барселона Liceu 26.2.2008
  • Е. Груберова, С. Тро Сантафе, Й. Броз. Диригент Андрій Юркевич/Кельн, Концертне виконання червня 2010 року, оркестр WDR, хор Кельнської опери

Література[ред.ред. код]

  • Ashbrook, William, Donizetti and His Operas, Cambridge University Press, 1982, ISBN 0-521-23526-X ISBN 0-521-23526-X
  • Holden, Amanda (Ed.), The New Penguin Opera Guide, New York: Penguin Putnam, 2001. ISBN 0-14-029312-4
  • Kobbé, Gustav, The Complete Opera Book, English edition (London and New York 1922), 339-343.
  • Osborne, Charles, The Bel Canto Operas of Rossini, Donizetti, and Bellini, Portland, Oregon: Amadeus Press, 1994 ISBN 0-931340-71-3
  • Rosenthal, H. and Warrack, J., Concise Oxford Dictionary of Opera (Corrected edition) (London & Oxford 1974).
  • Weinstock, Herbert, Donizetti and the World of Opera in Italy, Paris, and Vienna in the First Half of the Nineteenth Century, New York: Pantheon Books, 1963. ISBN 63-13703
  • Оперные либретто. — М., 1954.