Лукуга
| Лукуга | |
|---|---|
 | |
| 5°39′33″ пд. ш. 26°54′59″ сх. д. / 5.659206000028° пд. ш. 26.91654000002777991° сх. д. | |
| Витік | Танганьїка, на північ від міста Каламіє |
| • висота, м | 850[1] |
| Гирло | Луалаба |
| • координати | 5°40′00″ пд. ш. 26°55′00″ сх. д. / 5.66667° пд. ш. 26.91667° сх. д. |
| Басейн | Луалаба → Конго (річка) → Атлантичний океан |
| Країни: |
 ДР Конго |
| Регіон | Катанга |
| Довжина | 320 |
| Площа басейну: | 244500 |
| Притоки: | Kalimabenged, Kasengad і Q22611004? |
| Водойми в руслі | Танганьїка |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Лукуга (фр. Lukuga) — річка в Демократичній Республіці Конго, права притока Луалаби, єдина річка, що витікає з озера Танганьїка. Площа басейну — 244 500[2] км ².
Географія[ред. | ред. код]
Лукуга випливає з озера Танганьїка на північній околиці Каламіє, центру провінції Танганьїка, і тече вздовж північного краю плато Катанга[en] на захід, впадаючи в Луалабу між містами Кабало та Конголо.
Гідрологія[ред. | ред. код]
Лукуга становить великий інтерес для гідрологів, оскільки обсяг води, яку річка несе з озера, зазнає з часом великих коливань. Річковий стік є найбільшим в травні та найменшим в листопаді, відповідно до сезонних коливань рівня води в озері. Річка дуже чутлива до довгострокових змін клімату, таких як неолітичний субплювіал. З 1965 року стік має тенденцію до збільшення, хоча повний відтік річки Конго в цей же період часу зменшується.
Оскільки весь стік Танганьїки здійснюється через Лукугу, основною притокою може вважатися річка Рузізі.
Природа[ред. | ред. код]
Басейн Лукуги переважно займають екваторіальні вологі джунглі. У річці мешкають багато гіпопотамів та крокодилів, на берегах гніздиться безліч птахів. Вважають, що Лукуга відносно пізнішого походження, і до її утворення вся витрата води в озері Танганьїка здійснювалася, мабуть, лише за рахунок випаровування[3]. Науковці висловлюють припущення, що саме через води Лукуги багато видів тварин і риб басейну річки Конго досягли озера та істотно потіснили сформовану в ньому давню та ендемічну фауну[4].
Мости[ред. | ред. код]
Через Лукугу побудовано 3 мости. Найстаріший — недалеко від витоку, в північній частині Каламіє, є продовженням бульвару Лумумби, що простягається через все місто. Під час президентства Мобуту були побудовані спочатку залізничний міст на ділянці між Кабало та Конголо, а потім автомобільний, який поєданав Конголо з східними районами країни. Частиною цього масштабного проекту повинен був стати ще один автомобільний міст через Лукугу, для чого будувалася шосе в напрямку кордону з Руандою та Бурунді. Але громадянський конфлікт в Конго та друга конголезька війна перешкодили здійсненню цього проекту, траса залишилася незавершеною, а за будівництво мосту так і не взялися, хоча шосе підходить до річки з обох сторін.
Історія європейських досліджень[ред. | ред. код]
Першим припущення про існування річкового стоку з озера Танганьїка висунув Д. Лівінгстон. Першим з європейців витоку Лукуги досяг у травні 1874 року В. Кемерон. Він же встановив, що Лукуга є єдиним стоком Танганьїки. Кемерон спробував також проплисти річкою, з метою встановити, чи впадає вона в Луалабу, але не зміг умовити африканця-провідника, який його супроводжував. Відкриття Лукуги та спроба сплаву по ній Кемерон описав у своїй книзі «Перетинаючи Африку» (англ. Across Africa, 1876.
1879 року чергову спробу пропливти за течією річки зробив Д. Томсон, але вона теж виявилася невдалою через ворожість місцевого населення[5].
Нарешті, 1882 року комплексне вивчення Лукуги провів німецький дослідник Герман фон Віссман. Свої подорожі він описав у книзі «Усередині Африки» (нім. Im Innern Afrikas, 1888).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jack, 1887, с. 486.
- ↑ Davies та Walker, 1986, с. 206.
- ↑ Clark, 1969, с. 35.
- ↑ Hughes та Hughes, 1992, с. 562.
- ↑ Burke, 1881, с. 435.
Література[ред. | ред. код]
- Burke, Edmund (1881). The Annual register of world events: a review of the year, Volume 122. Longmans, Green.
- Clark, John Desmond (1969). Kalambo Falls prehistoric site, Volume 1. CUP Archive. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 23 липня 2013.
- Davies, Bryan Robert; Walker, Keith F. (1986). The Ecology of river systems. Springer. ISBN 906193540. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 23 липня 2013.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: довжина (довідка) - Hughes, R. H.; Hughes, J. S. (1992). A directory of African wetlands. IUCN. ISBN 2880329493. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 23 липня 2013.
- Jack (1887). THE GAZETTEER OF THE WORLD. Thomas C. Jack.
- Wissmann (1888). Im Innern Afrikas. Die Erforschung des Kassai während der Jahre 1883, 1884 und 1885. Ludwig Wolf, Curt von François, Hans Mueller.
|
