Лукін Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лукін Михайло Федорович
Народження 6 (18) листопада 1892(1892-11-18)
Російська імперія с. Полухтіно Зубцовського повіту Тверська губернія Російська імперія
Смерть 25 травня 1970(1970-05-25) (77 років)
СРСР, Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія КПРС
Звання  Генерал-лейтенант
Командування 16-та армія
20-та армія
19-та армія
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії,
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Російської Федерації
Герой Російської Федерації
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора (УСРР) Орден Червоної Зірки
CMNS: Лукін Михайло Федорович у Вікісховищі

Лукін Михайло Федорович (6 (18) листопада 1892(18921118) — 25 травня 1970) — радянський воєначальник, колишній командувач 16-ї, 20-ї і 19-ї армій Західного фронту, генерал-лейтенант у відставці. Герой Російської Федерації (посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 листопада 1892 року в селі Полухтіно, нині Зубцовського району Тверської області в селянській родині. Руський. Закінчив п'ять класів училища народної освіти.

У російській армії з 1913 року. Учасник Першої світової війни 19141918 років, в 1916 році закінчив школу прапорщиків, потім на фронті отримав чин поручика, став командиром роти.

З 1917 році в Червоній Гвардії, з липня 1918 року в Червоній армії. У Громадянську війну 19181920 років Михайло Лукін був помічником начальника штабу дивізії, командиром полку і бригади, начальником штабу дивізії. Воював проти армій генерала Денікіна і білополяків. Член ВКП (б) / КПРС з 1919 року.

З 1940 року командував 16-ю армією. Під час Німецько-радянської війни в червні — жовтні 1941 року командував 16-й, 19-й, 20-ю арміями. У цей важкий період війни проти фашистських загарбників 16-а армія Лукіна разом з 19-ю і 20-й арміями, поєднуючи наполегливу оборону з рішучими контратаками, зупинила наступ на Москву потужного військового угруповання противника і в запеклих кровопролитних боях стримувала його більше двох місяців. У жовтні 1941 року в районі Вязьми, перебуваючи в оточенні, був важко поранений в ногу і потрапив у полон.[1] 29 квітня 1945 був звільнений з полону американськими військами в таборі Моссбург. У червні 1945 переданий радянській стороні у Франції.[2]

Після завершення спецперевірки НКВС у грудні 1945 року генерал-лейтенант Лукін М. Ф. був відновлений в кадрах Червоної Армії. Однак через важку хворобу (постійно відкривалася рана на ампутованій нозі) не міг бути призначений на постійну посаду і в жовтні 1947 року звільнений у відставку через хворобу. Жив у Москві, де і помер 25 травня 1970 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Ще у 1966 році маршали Радянського Союзу Тимошенко Семен Костянтинович, Рокоссовський Костянтин Костянтинович, Конєв Іван Степанович, Єрьоменко Андрій Іванович та генерал армії Курочкін Павло Олексійович написали лист Л. І. Брежнєву, в ньому було прохання підтримати клопотання про присвоєння генерал-лейтенанту у відставці Лукіну Михайлу Федоровичу звання Героя Радянського Союзу, який проявив мужність, особистий героїзм і чудове майстерність полководця під час Смоленсько-Вяземського битви, що зіграла величезну роль у битві за Москву.

У 1988 році виконком Смоленського міської Ради народних депутатів присвоїв М. Ф. Лукіну звання «Почесний громадянин міста-героя Смоленська». У 1991 році у Смоленську з ініціативи Смоленського обласної ради народних депутатів, засобів масової інформації, Ради ветеранів війни і праці був організований збір підписів під клопотанням перед Президією Верховної Ради СРСР про присвоєння М. Ф. Лукіну звання Героя Радянського Союзу.[3]

1 жовтня 1993 року Президент Російської Федерації Б. М. Єльцин підписав Указ № 1553[4], яким генерал-лейтенанту М. Ф. Лукіну «за мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 19411945 років», присвоєно звання Героя Російської Федерації (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Великая Отечественная война 1941 — 1945. Энциклопедия. Гл.ред. генерал армии, профессор М. М. Козлов. — М.," Советская энциклопедия", 1985, с. 421.
  2. Лукин Михаил Фёдорович [Архівовано 9 квітня 2011 у Wayback Machine.]Біографія
  3. Официальный сервер администрации города-героя Смоленска [Архівовано 21 травня 2009 у Wayback Machine.]Почетные граждане города-героя Смоленска. Лукин Михаил Фёдорович.
  4. Официальный сервер администрации города-героя Смоленска [Архівовано 21 травня 2009 у Wayback Machine.] Почетные граждане города-героя Смоленска. Лукин Михаил Фёдорович.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Великая Отечественная война 1941 — 1945. Энциклопедия. Гл.ред. генерал армии, профессор М. М. Козлов. — М.," Советская энциклопедия", 1985, с. 421. (рос.)
  • Лукин Михаил Фёдорович [Архівовано 9 квітня 2011 у Wayback Machine.] на сайте Герои России (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]