Лук'янець Вікторія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вікторія Лук'янець
лат. Viktoria Lukianets
Основна інформація
Дата народження 20 листопада 1966(1966-11-20) (48 років)
Місце народження Київ, Україна
Роки активності з 1989 року дотепер
Країна Україна Україна
Національність українка
Професія оперна співачка

Вікторія Іванівна Лук'янець (* 20 листопада 1966, Київ) — українська оперна співачка, сопрано. Народна артистка України (2001). Вона одна з найтитулованіших українських оперних співачок. У її активі — десятки виступів на престижних світових сценах, зокрема в Метрополітен-опера та Ла Скала. Вона солістка знаменитої Віденської опери, а з 1998 року ще й незалежна виконавиця.

Життєпис[ред.ред. код]

Вікторія народилася в Києві. Свою музичну освіту розпочала у ранньому віці, до п'яти років, з уроків гри на фортепіано. Навчатися співу почала у віці 14 років, пізніше вступила до Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, яку успішно закінчила у 1989 році. У цьому ж році вона почала свою професійну кар'єру в Академічному театрі опери і балету ім. Тараса Шевченка.

У 1990 році у Токіо здобула 1-шу премію на Міжнародному конкурсі вокалістів (1990 Tokyo International Vocalists Competition) Концертної асоціації «Музику народові» (The Min-On Concert Association) та у Відні на Міжнародному конкурсі Моцарта (International «Mozart Competition» in Vienna). 1991-го їй присудили 1-шу премію на Міжнародному конкурсі Марії Каллас в Афінах. Далі дебютувала в Італії, Франції, Португалії, Японії та Греції.

У 1993 році вона дебютувала у Віденській державній опері, у ролі Цариці ночі в опері Моцарта «Чарівна флейта» і стала улюбленицею віденської публіки. На цій сцені вона виконувала партії Джільди (Ріголетто), Віолетти (Травіата), Оскара (Бал-маскарад), Адіни (Любовний напій), Ельвіри (Пуритани), Розіни (Севільський цирульник), Лючії (Лючія ді Ламмермур), Офелії (Гамлет), Олімпії (Казки Гофмана).

У 1995 — лауреат фестивалю у Зальцбурзі та дебютувала в італійському театрі Ла Скала. Вікторія Лук'янець виступала з найвідомішими світовими тенорами — Пласідо Домінго, Хосе Каррерасом та Лучано Паваротті.

Вікторія Лук'янець виступає на головних оперних сценах світу: Метрополітен-опера у Нью-Йорку, Ла Скала у Мілані, Королівський театр Ковент-Гарден у Лондоні, Опера Бастилія у Парижі, Баварська державна опера у Мюнхені, Гамбурзька державна опера, Німецька державна опера у Берліні, Театр Альто (нім. Aalto-Theater) у Ессені, Женевський великий театр, Королівська опера Валлонії у Льєжі.

Серед найуспішніших останніх виступів можна відзначити її спів у «Кантаті» Моцарта у Віденському музичному товаристві в Wiener Musikverein, партія Розаури у опері «Хитра вдова» Вольфа-Феррарі на сцені оперного театру Ніцци, партія Берти у опері «Пророк» Джакомо Мейєрбера і партія Віолетти в «Травіаті» Дж. Верді у Буенос-Айресі.

Відомий італійський режисер Франко Дзефіреллі назвав імена «трьох великих Травіат» — Марії Каллас, Терези Стратас та Вікторії Лук'янець.

У репертуарі співачки твори українських композиторів: Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Якова Степового, Льва Ревуцького, Бориса Лятошинського, Мирослава Скорика, Левка Колодуба, Леопольда Ященка, Валентина Сільвестрова, Юрія Іщенка, Лесі Дичко.

Її бельканто порівнюють із голосами примадонн минулого сторіччя Амеліти Галлі-Курчі та Аделіни Патті. У її репертуарі більше 50-ти провідних партій сімома мовами, а гастрольний графік складено на роки наперед.[1]

На концертах Вікторії Лук'янець часто поруч з оперними аріями почесне місце займають українські народні пісні, які вона виконує як з симфонічними, так і з народними оркестрами. 22 серпня 2014 року у Києві відбувся концерт «Скарби української народної пісні», на якому Вікторія Лук'янець співала у супроводі Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.І. Майбороди.

Особисте життя[ред.ред. код]

Вже багато літ поспіль Вікторія Лук'янець із чоловіком та донькою живуть в Австрії, адже вона — солістка знаменитої Віденської опери, а з 1998 року ще й незалежна виконавиця.

Племінниця Вікторії Лук'янець Соломія Лук'янець 2011 року стала «Гордістю країни» у номінації «Рідкісний талант».[2]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • А. Калениченко .Лук'янець Вікторія Іванівна // Українська музична енциклопедія, Т.1 — Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006 — с. 203
  • Швачко Т. Вікторія — наша «Надія»! // Музика. — 1992. — № 3;
  • Карпенко Б. Голос душі //Укр. культура (Київ). — 1994. — № 9—10;
  • Москалець О. Феномен Вікторії Лук'янець // Музика. — 2005. — № 3;
  • Його ж. Не теряйте мечту //Зеркало недели (Київ). — 1996. — 20 июля;
  • Його ж. Пласідо Домінго чекає на Вікторію // Веч. Київ. — 1997. — 28 серп.;
  • Його ж. Виктория перед штурмом Бастилии //Киевские ведомости. — 1997. — 15 окт.;
  • Його ж. Лукьянец пела «Травиату» в госпитале для нищих //Там само. — 1998. — 27 янв.;
  • [Б. п.]. Victoria Loukianetz / Вікторія Лук'янець // Австрійсько-український огляд / Osterreichisch- Ukrainisch Rundschau (Відень). — 2006. — Трав. (Спец, вип.);
  • Сингаївський М. Звучить душа, як музика // Рад. Україна (Київ). — 1991. — 9 лют.;
  • Його ж. І знову іспит // Київ, вісник. — 1991. — 28 лют.;
  • Онощенко Є. В ім'я України співаю // Рада. — 1993. — 15 квіт.;
  • Петров Й. Киевский соловей упорхнул в Венскую оперу // Киев, ведомости. — 1994. — 1 февр.;
  • [Шлапаченко Д.]. Найкраща Віолетта — українська Віолетта //Україна молода (Київ). — 1997. — 29 лип.;
  • [Федорук Я]. Вікторія Лук'янець: «Сили для співу мені дає рідна земля» // Київ, правда. — 1997. — 20 листоп.;
  • Волга Л. Кришталевий голос // Уряд, кур'єр. — 2000. — 23 верес.;
  • [Поліщук Т.]. «Моє ім'я зобов'язує перемагати» // День (Київ). — 2001. — 15 берез.;
  • [Її ж.]. Супер- сопрано! //Там само. — 2005. — 21 квіт.;
  • [Б. л.]. Український соловейко // Вісті. — 2002. — 7 трав.;
  • Куляєва Н. Кришталевий голос // Хрещатик. — 2004. — 14 трав.;
  • Давиденко В. Вікторія Лук'янець: «На всіх сценах світу кажу, що я з України» //Веч. Київ. — 2004. — 19 трав.;
  • [Глібчук У.]. Вікторія Лук'янець: «Жодні критики не візьмуться за мене так, як я сама це роблю…» // Дзеркало тижня. — 2006. — № 44.

Примітки[ред.ред. код]