Лулеельвен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лулеельвен
швед. Lule älv ,
саам. Julevädno
Долина річки Лулеельвен в межах національного парку Стура-Шефаллет.
Долина річки Лулеельвен в межах національного парку Стура-Шефаллет.
Витік озеро Сорйосйауре на кордоні між Швецією і Норвегією
Координати витоку 67°14′15″ пн. ш. 16°27′34″ сх. д. / 67.2375306° пн. ш. 16.4595222° сх. д. / 67.2375306; 16.4595222
Гирло Ботнічна затока, біля міста Лулео.
Координати гирла 65°34′10″ пн. ш. 22°14′32″ сх. д. / 65.5695389° пн. ш. 22.2423917° сх. д. / 65.5695389; 22.2423917
Країни басейну Швеція Швеція,
Норвегія Норвегія — 750 км².[1]
Прирічкові країни Швеція, Норвегія.
Довжина 450км[1]
Середньорічний стік 510 м³/с
Площа басейну 25240 км²[2]
Притоки Лілла-Лулеельвен
Карта Лулеельвен.
Карта Лулеельвен.
Лулеельвен на Вікісховищі

Лулеельвен[3] (швед. Lule älv , також Luleälven , саам. Julevädno) — річка на півночі Швеції. Довжина 450 км, площа басейну 25240 км². Бере початок з озера Сорйосйауре, біля кордону Швеції й Норвегії. Тече з північного заходу на південний схід. У верхній і середній частині річка протікає вузькою й глибокою долиною, проходить низку озер. У цій частині річки є пороги й водоспади. Нижче впадіння основної — правої — притоки Лілла-Лулеельвен долина розширюється і Лулеельвен тече через пагорбисту рівнину. Впадає у Ботнічну звтоку Балтійського моря. Живлення переважно снігове, водопілля влітку, взимку стік низький. Середня витрата води біля 510 м³/с. Замерзає в кінці жовтня, скресає у травні. На річці побудовано кілька ГЕС. На озерах здійснюється судноплавство. Біля гирла річки лежать місто Буден і порт Лулео.

ГЕС[ред.ред. код]

На річці Лулеельвен зведено 13 ГЕС. За період від 1970-х років до 2013 року загальна потужність ГЕС зросла у 2,47 рази — від 1,7 ГВт[4] до 4,2 ГВт. Найбільші ГЕС — "Харспронгет", Пор'юс, Летсі.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Lule älf. // Nordisk familjebok. — 16 bandet. — Redaktör: Th. Westrin. — Stockholm: Nordisk familjeboks förlags aktiebolag, Nordisk familjeboks tryckeri. — 1912. — S. 1350.
  • Lule älv. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 18. — 1951. — S. 786 - 787. (швед.)

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Luleälven на сайті Nationalencyklopedin  — сайт шведської «Національної енциклопедії».
  2. Christina Thoms-Hjärpe. Län och huvudavrinningsområden i Sverige. — Faktablad nummer 10. — Norrköping: Sverige Meteorologiska och Hydrologsska Institut. — November, 2002. (швед.) на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.
  3. Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція. Карта 1:8 000 000. // Атлас світу. — Київ: ДНВП «Картографія». — 2008. С. 64 — 65.
  4. Луле-Эльв. // Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978.