Луперкал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Капітолійська вовчиця

Луперкал — печера на Палатині та одне з найважливіших культових місць у Римі. За легендою заснування міста там вовчиця вигодувала двох близнюків — Ромула і Рема, перед тим як вони заснували місто у 753 до н. е.[1].

Луперкал знаходився у підніжжя Палатину[2] і був обладнаний при Октавіані Августі[3]. Від Луперкала також походить римське свято Луперкалії та колегія жерців — Луперції.

Італійські археологи у 2007 році під час буріння районі палаців на Палатині відкрили печеру на глибині 17 метрів і припускають що це і може бути власне Луперкал[4].

Примітки[ред. | ред. код]