Лускаті обладунки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дакський лускатий обладунок з колони Траяна

Лускаті обладунки — це обладунки, що складаються з багатьох (від 200 до 2,5 тис.) невеличких пластинок (від 2 на 3 см до 6 на 12 см), прикріплених з однієї сторони до шкіряної або матерчатої основи. Пластинки, зазвичай, мали характерну форму трохи видовженої рибної луски, і збирались на основі, таким чином, щоб верхні пластинки перекривали ті, що нижче по лівим та правим сторонам.

Історія[ред.ред. код]

Важкоспоряджений вершник "Скола" на службі Карла Великого у лускатому обладунку, реконструкція
Луска як обладунок була поширена ще за часів скіфів[Джерело?]. Тоді її виготовляли з кісток тварин, товстої дубленої шкіри, бронзи та заліза. У часи пізньої Римської імперії була досить поширена на території Європи та Ближнього Сходу. Після падіння Римської імперії на кілька століть значно скорочується виготовлення цього обладунку. Відродження цього обладунку в Європі почалось за часів короля Карла Великого, але після його смерті виготовлення луски майже припинилось. В 9 ст. лускатий обладунок знову набуває популярності у Візантії та Близькому Сході, внаслідок запеклих збройних конфліктів між візантійцями та мусульманами.

Поширення на території Русі[ред.ред. код]

Ротмістр панцирної хоругви у лускатому обладунку поч. 18 ст. Юліуш Коссак
З одного боку розвиток феодальних відношень, економічний підйом та співпраця з Візантією, а з іншого необхідність власної важкоспорядженої кавалерії привели до появи Старшої княжої дружини. Їі збирали з вправних в бойових науках мужів та охочіх до бою бояр. Тому в XI-XII століттях основу кінного війська складали важкоозброєні вершники-списоносці. У спорядження такого воїна входили один або два списи, шабля або меч, сулиці або лук зі стрілами, булава, рідше бойовий топірець, а також оборонний обладунок, до якого належить відомий вже з XI століття лускатий панцир.

Типологія лускатого обладунку[ред.ред. код]

  • Звичайний
Найбільш ранній та найпоширеніший протягом всього середньовіччя варіант цього обладунку де луска що по формі нагадує риб’ячу кріпиться за верхню частину (пришивається або приклепується заклепками) до основи.
  • Клепано пришивний
У цьму обладунку кожна луска пришиваться до основи за верхню частину і після того прикліпується однією клепкою в центрі. На Русі був поширений в 13-14 ст.
  • "Досчатий" обладунок
Являє собою луску із прямокутних пластин що перекривалися лише зверху та з одного боку. Він зовнішнім виглядом нагадує більше звичайну черепицю абож вигорнуту на зовні бригантину ніж луску. У цьому обладунку пластини прикріплюються до основи по двом сторонам, потім зверху за з одного боку кладеться пластина так щоб закрити місце кріплення прикріплюється і так далі. Іноді пластини ще додатково приклепували з середини клепкою. У давній Русі слово "доска" було синонімом слова "пластина" і не обов’язково означало дерев’яну дошку. На Русі був поширений у 14 - початок 15 ст.

Особливості використання[ред.ред. код]

Обладунок разом зі щитом могли досить надійно захистити кіннотника як під час таранного удару на списах, яким зазвичай починався кінний бій, так і під час рукопашної битви, що слідувала після таранного удару. Луска дуже добре захищає від рублячих зверху вниз та бокових ударів - меч або шабля проковзують по лусці не завдаючи воїну поранень, добре захищає і від колючих ударів. Слабким місцем лускатого обладунку вважаються колючі удари знизу вверх, але при перекритті в 30% цей недолік дещо знімається спис або меч просто застрягнуть поміж пластинами. Збільшення перекриття за показник що перевищує 30% приведе до ще більшого зростання захисних якостей, але це робить обладунок важчим та знижує рухливість воїна.

Висновки[ред.ред. код]

Можливість досить вільно рухатись та високі захисні характеристики обумовили довге життя цього обладунку. Хоч з середини 12 ст. його потіснили інщі обладунки, він використовувався й надалі протягом всього середньовіччя. У крилатих польських гусарів до 18 ст.

Джерела:[ред.ред. код]

  • Римский легионер 161-274 гг.н.э. // Новый Солдат, (019).

Новый Солдат 019 - Римский легионер 161-274 гг.н.э.

Новый Солдат 001 - Римская пехота периода упадка империи 236-565 гг.н.э.

Новый Солдат 059 - Конница каролингов 768-987 гг.

Кирпичников А. Древнерусское оружие. Вып. 3. — М., 1971.

А. Юрасовский, А. Кирпичников, худ. - В. Семенов - Русские доспехи X-XVII вв.; Изобразительное исксство, 1983.

Новый Солдат 142 - Польские крылатые гусары 1576-1775 гг.

Дивіться також[ред.ред. код]