Лусковик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лусковик
Lepidosiren paradoxa 0.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Лопатепері (Sarcopterygii)
Підклас: Дводишні (Dipnoi)
Ряд: Лусковикоподібні (Lepidosireniformes)
Родина: Лусковикові (Lepidosirenidae)
Bonaparte, 1841
Рід: Лусковик (Lepidosiren)
Fitzinger, 1837
Вид: Лусковик
Біноміальна назва
Lepidosiren paradoxa
Fitzinger, 1837
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lepidosiren paradoxa
ITIS logo.jpg ITIS: 161042
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7883
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lepidosiren paradoxa
Fossilworks: 256137

Лусковик, або лепідосирен[1] (Lepidosiren paradoxa) — реліктова риба ряду дводишні.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Розповсюджений у центральній частині Америки. Ареал охоплює майже весь басейн Амазонки та північні притоки Парани. Особливо чисельний у регіоні Гран-Чако.

Будова[ред.ред. код]

Тіло дуже витягнуте, довжиною до 125 см. Функцію легенів виконує плавальний міхур. Хвостовий плавець списовидний, інші плавці редуковані, ниткоподібні. Має п'ять зябрових дуг та чотири зяброві щілини з кожного боку тіла. Дрібна циклоїдна луска занурена у шкіру. Також має артеріальний конус, внутрішні ніздрі (хоани), спіральний клапан у кишечнику. Тіло вкрите слизом. Забарвлення сірувато-буре з великими темними плямами на спині.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Потреба у атмосферному повітрі переважає у лусковика над зябровим диханням. Донна риба. Зустрічається зазвичай у тимчасових стоячих водоймах, з густою рослинністю. Рідше зустрічається у річках. По мірі пересихання водойми лусковик все частіше застосовує здатність дихати повітрям. Коли рівень води стає зовсім невеликим риба риє «спальне гніздо» та впадає у сплячку, повністю переходячи при цьому на дихання повітрям. Спальне гніздо складається з повітряної камери, яка прикрита зверху ковпачком та розширеної «спальні». З початком періоду дощів лусковик залишає гніздо та починає активно харчуватись. Харчується різноманітними донними безхребетними, зазвичай черевоногими молюсками. В раціоні присутня також рослинна їжа.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмноження починається через кілька тижнів після виходу лусковика зі сплячки. Риба риє виводкове гніздо шириною 10 — 15 см та глибиною 60 — 80 см (іноді до 1,5 м), яке розташоване вертикально вниз. Ікринки діаметром 6,5—7,0 мм відкладаються на відмерле листя та траву, яка спеціально приноситься рибою у гніздо. Охороняє гніздо та піклується про потомство самець. У період нересту у нього на анальних плавцях розвиваються розгалужені вирости, які мають багато кровоносних судин та скоріш за все виконують функцію додаткових зябрів, оскільки у цей період самець не підіймається на поверхню для дихання. Личинки мають зовнішні зябри та цементну залозу, за допомогою якої прикріплюються у гнізді. При довжині 55 мм (через 30 — 45 діб) у личинок зникає жовтковий мішок та вони переходять на самостійне живлення.

Значення[ред.ред. код]

Внаслідок незвичайного зовнішнього вигляду лусковик є популярним об'єктом розведення у акваріумістів. Також є об'єктом вивчення вчених, як реліктова риба що збереглася до наших часів з Юрського періоду.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.

Посилання[ред.ред. код]