Лускунчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Щипці для розколювання горіхів
Лускунчик з Рудних гір (Німеччина)
Різновиди різдвяних лускунчиків

Щипці для горіхів, горіхокол — інструмент для розколювання горіхової лушпини. Існує у різних формах та видах. Декоративний інструмент для розколювання горіхів отримав назву «Лускунчик».

Лускунчик являє собою дерев'яну людиноподібну фігурку, яка розколює горіх «ротом». Перші лускунчики з'явилися на початку XIX ст. у Рудних горах (нім. Erzgebirge) це у Німеччині як дитячі іграшки (нім. Лускунчик - "Nussknacker"). Лускунчиками зазвичай зображали представників влади: лісник, поліцейський, король, гусар, і тому вони мають частіше всього доволі серйозний вигляд. Виготовлення лускунчика висотою близько 35 см включає порядку 130 операцій, а кількість деталей може доходити до 60. Лускунчиків виготовляють з ялини або буку, у декоруванні використовуються такі матеріали, як хутро, шкіра, текстиль та яскраві фарби. Лускунчики сьогодні є важливим елементом різдвяного прикрашення оселі, їх продають на різдвяних ярмарках, та за прямим призначенням для розколювання горіхів їх сьогодні вже не використовують.

Лускунчик здобув літературну славу після публікації у 1816 році різдвяної казки Ернста Теодора Амадея Гофмана «Лускунчик та мишачий король». У казці лускунчик — гусар, одягнений у сяючий фіолетовий доломан з багатьма білими шнурами та ґудзиками, такі ж лосини та чорні чоботи. За казкою Гофмана російський композитор Петро Чайковський у 1892 році у місті Санкт-Петербург написав всесвітньо відомий балет «Лускунчик» (рос. «Щелкунчик»).

Посилання[ред.ред. код]