Луценко Юрій Віталійович

Луценко Юрій Віталійович
1-й заступник міністра внутрішніх справ і виконувач обов'язків міністра
Час на посаді:
28 січня 2010 — 29 січня 2010
Президент	Ющенко Віктор Андрійович
Прем'єр-міністр	Тимошенко Юлія Володимирівна
Попередник	Луценко Юрій Віталійович
Наступник	Клюєв Михайло Михайлович
8-й Міністр внутрішніх справ України
Час на посаді:
18 грудня 2007 — 28 січня 2010
Президент	Ющенко Віктор Андрійович
Попередник	Цушко Василь Петрович
Наступник	Луценко Юрій Віталійович
6-й Міністр внутрішніх справ України
Час на посаді:
4 лютого 2005 — 1 грудня 2006
Президент	Ющенко Віктор Андрійович
Попередник	Білоконь Микола Васильович
Наступник	Цушко Василь Петрович
Народився	14 грудня 1964 (47 років) Рівне, УРСР
Виборчий округ	Рівне
Політична партія	«Народна Самооборона»
Професія	Інженер
Нагороди

Народний депутат України
4-го скликання
СПУ	14 травня 2002	—	3 березня 2005
6-го скликання
Наша Україна - Народна самооборона	23 листопада 2007	—	19 грудня 2007

Ю́рій Віта́лійович Луце́нко (* 14 грудня 1964, Рівне) — український політик і державний діяч.

Життєпис

• Вересень 1982 — серпень 1984, жовтень 1986 — серпень 1989 — студент Львівського політехнічного інституту. Закінчив Львівський політехнічний інститут (факультет електронної техніки), за фахом — інженер електронної техніки.

• Листопад 1984 — жовтень 1986 — служба в радянській армії.

• Серпень 1989 — червень 1991 — інженер-технолог, майстер дільниці, Рівненський завод ім. 60-річчя Жовтня.

• Червень 1991 — липень 1994 — начальник техбюро цеху, головний конструктор, завод «Газотрон» (Рівне).

• Липень 1994 — жовтень 1995 — заступник голови з роботи виконавчих органів з питань економічної реформи, промисловості, транспорту та зв'язку, Рівненська обласна рада.

• Жовтень 1995 — листопад 1996 — голова Комітету економіки, Рівненська обласна державна адміністрація.

• 1996—2006 — перебував у лавах Соціалістичної партії України. Секретар Політради партії у 1996—1998 рр. Голова Спілки молодих соціалістів (з грудня 2003).

• Листопад 1996 — вересень 1997 — начальник управління регіональної науково-технол. політики, вересень 1997 — вересень 1998 — заступник міністра, Міністерство України у справах науки і технологій.

• Березень 1998 — кандидат у народні депутати України (виб. окр. № 152, Рівненська обл., 2-е місце з 20 претендентів). Також кандидат у народні депутати України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 58 в списку.

• Вересень 1998 — квітень 1999 — помічник прем'єр-міністра України В.Пустовойтенка.

• Квітень 1999 — квітень 2002 — помічник-консультант нар. деп. України О.Мороза, Секретаріат ВР України.

• З грудня 2000 р. — співголова акції «Україна без Кучми». Представляв Громадянський комітет захисту Конституції на переговорах з представниками влади у лютому 2001 р.

• З квітня 2002 по березень 2005 — народний депутат України 4-го скликання від СПУ (№ 3 в списку). Член фракції СПУ (з травня 2002), член Комітету ВРУ з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального госп. і зв'язку (з червня 2002). Склав депутатські повноваження 3 березня 2005.

• Листопад 2004- січень 2005 — член Комітету національного порятунку.Під час Помаранчевої революції один з «польових командирів» Майдану.

Головний редактор щотижневика «Грані плюс» (до лютого 2005).

Член Ради національної безпеки і оборони України (лютий 2005 — грудень 2006).

Член Антикризового центру (з червня 2005).

• 4 лютого 2005 — 1 грудня 2006 — міністр внутрішніх справ України в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова.

• Після призначення у лютому 2005 р. міністром внутрішніх справ України призупинив своє членство в СПУ. В липні 2006 р. остаточно порвав з СПУ на знак протесту проти входження соціалістів в коаліцію з комуністами та Партією регіонів. Проте, за рекомендацією Президента Ющенка, залишився керівником МВС і в складі уряду Януковича, сформованого цією коаліцією.

• Квітень 2006 — обраний депутатом Київської міської ради.

• Вересень-жовтень 2006 — у газеті «2000» з'явилася серія публікацій про корумпованість керівництва МВС України і зокрема Юрія Луценка. У Верховній Раді більше половини депутатів проголосували за створення спеціальної слідчої комісії, яку очолив Володимир Сівкович. 2 листопада Верховна Рада відсторонила, Луценка і позбавила його повноважень міністра внутрішніх справ. Але Луценко заявив, що продовжуватиме виконання своїх обов'язків, що «це звільнення політичне» і що «…немає правових підстав для мого звільнення».

• 1 грудня 2006 року парламент таки звільнив його з посади міністра. Луценко заявивши, що «не буде фактором розколу українських демократичних сил», ініціював створення громадського об'єднання Народна Самооборона

• Грудень 2006 — березень 2007 — радник Президента України.

• 20 березня 2007 слідчі Генпрокуратури, не надавши ордеру на обшук, провели трус у квартирі Луценка. Того ж дня генпрокурор Олександр Медведько заявив журналістам, що санкцію на обшук квартири екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка видав Печерський районний суд.

• 15 квітня 2007 на міжпартійному з'їзді партій «Вперед, Україно!» та Християнсько-Демократичного Союзу було створено передвиборчий блок політичних партій «Народна самооборона Юрія Луценка» та затверджено передвиборчий список кандидатів, в якому за 1-м номером ішов Юрій Луценко.

• Наприкінці серпня 2007 року у видавництві «Фоліо» (Харків) вийшла книжка Андрія Кокотюхи «Юрій Луценко. Польовий командир» — своєрідна політична і людська біографія фігуранта.

• З листопада по грудень 2007 — народний депутат України 6-го скликання від блоку «Наша Україна - Народна самооборона», № 1 в списку. Член фракції Блоку «Наша Україна - Народна самооборона». Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007.

Протест українців Австралії. Напис на плакаті: «Луценку — волю!»

• 19 грудня 2007 — міністр внутрішніх справ України в уряді Юлії Тимошенко. Під час перебування на посаді був неодноразово критикований опозицією, питання про його відставку піднімали в парламенті. Через конфлікт Президента Віктора Ющенка з членами депутатської групи «Народна самооборона» Юрій Луценко взяв бік Юлії Тимошенко і чув жорстку критику з боку Президента.

Судова справа

28 січня 2010 року Верховна Рада України (з 3-ї спроби, в проміжку між двома турами президентських виборів) звільнила Ю.Луценка з посади міністра внутрішніх справ («за» проголосував 231 нардеп з 226 необхідних). Того ж дня уряд призначив Луценка 1-м заступником міністра внутрішніх справ і виконувачем обов'язків міністра. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, дію розпорядження Кабінету Міністрів України було зупинено до завершення судового провадження.

26 грудня 2010 — співробітники спецпідрозділу Служби безпеки України «Альфа» затримали Ю.Луценка і доставили до слідчого ізолятора СБУ в Аскольдовому провулку в Києві.

27 лютого 2012 року засуджений до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків на строк до трьох років; крім того, Юрія Луценка позбавлено 1 рангу державного службовця.

Інциденти

В аеропорту Франкфурта-на-Майні

4 травня 2009 року Юрій Луценко разом з 19-річним сином Олександром був затриманий поліцією в аеропорту Франкфурта-на-Майні, за версією німецького таблоїду «Bild», у стані алкогольного сп'яніння. Подія отримала широкий резонанс в українському суспільстві. Обставини цього інциденту залишаються дискусійними. Юрій Луценко повідомив, що це «побутовий конфлікт», щодо його сина, який за рахунок батька летів до Кореї на медичне обстеження, в аеропорту неправомірно було застосовано силу — його схопили за недавно прооперовану шию. Він як батько втрутився. Їх затримали. На його вимогу до аеропорту прибув Консул України та керівництво поліції, яке після бесіди висловило офіційне вибачення за конфлікт. Тим не менше, 12 травня Юрій Віталійович подав заяву про відставку, висловивши своє несприйняття його політичного переслідування, що базується на публікаціях жовтої преси.

Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко відставку не прийняла.

Особисте життя

Сім'я

Батько — Луценко Віталій Іванович (1937—1999), перший секретар Рівненського обкому КПРС, потім народний депутат України, секретар ЦК КПУ.

Мати — Жук Віра Михайлівна (* 1936), ветеринарний лікар.

Дружина — Ірина Степанівна (* 1966)

Сини — Олександр (* 1989) і Віталій (* 1999).

Нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (14 грудня 2006) — за вагомий особистий внесок у відстоювання ідеалів демократії, захист конституційних прав і свобод громадян, активну участь у державному будівництві

Джерела

• Народна Самооборона - блог Юрія Луценка
• Довідник "Хто є хто в Україні", видавництво "К.І.С"
• Народна самооборона: неофіційний сайт
• Лаври страдальця

Попередник:	Перший заступник — в.о. міністра внутрішніх справ України 28 січня 2010 — 29 січня 2010	Наступник:
Луценко Юрій Віталійович		Клюєв Михайло Михайлович