Луцьк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луцьк
Herb Lutsk.svg Prapor Lutsk.svg
Герб Луцька Прапор Луцька
Замок Любарта
Замок Любарта
Розташування міста Луцьк
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Волинська область Волинська область
Район/міськрада Луцька міська рада
Код КОАТУУ 0710100000
Засноване Близько 1000
Магдебурзьке право 1432 (1497 повторно)
Статус міста з 1085 року
Населення 216 270 (1 березня 2014)[1]
Площа 41.6 км²
Густота населення 5196 осіб/км²
Поштові індекси 43000-499
Телефонний код +380-332
Координати 50°44′52″ пн. ш. 25°19′28″ сх. д. / 50.74778° пн. ш. 25.32444° сх. д. / 50.74778; 25.32444Координати: 50°44′52″ пн. ш. 25°19′28″ сх. д. / 50.74778° пн. ш. 25.32444° сх. д. / 50.74778; 25.32444
Висота над рівнем моря 181 м
Водойма Стир
День міста 3-тя неділя серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Луцьк
До Києва
 - фізична 370 км
 - залізницею 469 км
 - автошляхами 388 км
Міська влада
Адреса вул. Б. Хмельницького, 19, Луцьк, 43025 , тел. (332) 77-79-01
Веб-сторінка Міська рада Луцька
Міський голова Романюк Микола Ярославович[2]

Луцьк (пол. Łuck, нім. Luzk, їдиш לוצק, лат. Luceoria) — місто в Україні, обласний центр Волинської області. Політичний, культурний і релігійний центр Волині.

Походження назви[ред.ред. код]

Розташований на перетині торговельних шляхів, що вели до країн Заходу та Балтії, Луцьк поступово перетворився на важливий економічний центр; судноплавні артерії з'єднували місто з Києвом, портами України та інших чорноморських держав. Однак розвиток стародавнього Луцька був би неможливий без вигідного оборонного розташування — з півночі та заходу межі міста визначалися вигином ріки Стир, на півдні протікав Глушець, схід оточили непрохідні болота. Звідси і назва міста — Лучеськ — від слова «лук», тобто «колін, вигин ріки». Інша легенда пов'язує назву «Лучеськ» з ім'ям вождя східнослов'янського племені дулібів — Луки, який і започаткував стародавнє місто.

Історія[ред.ред. код]

Існують інші легенди про назву міста. Вперше згадка про Луцьк з'явилася у Іпатіївському літописі (датована 1085 роком), який вже тоді вказав на досить істотний розвиток міста. Близько 1000 року Володимир I Великий приєднав Волинь до Київської Русі і збудував у Луцьку фортецю, що згодом перетворилась на істотну перепону на шляху загарбників. Ця фортеця витримала облогу військ польського короля Болеслава II Сміливого, Андрія I Боголюбського, галицьких князів Володимира Володаревича та Ярослава I Осмомисла. Місто тривалий час було нездоланною перепоною на шляху татаро-монгольської орди, однак у середині XIII століття лучани були змушені зруйнувати свої оборонні укріплення. Вже у ті часи Луцьк відігравав роль економічного та адміністративного центру Волинського князівства, яке у складі Галицько-Волинської держави перегорнуло одну з найважливіших сторінок українського державотворення.

1340 року Луцьк отримує статус столиці Галицько-Волинського князівства. В цьому ж часі зводиться резиденція князя Любарта — Луцький замок. Це одна з небагатьох давніх споруд готичного стилю, які збереглися в Україні. Замок має три вежі: В'їзну, Владичу і Стирову. Всередині замку розташовувався кафедральний собор Івана Богослова — храм класичного візантійського стилю. У XV столітті в ньому висвячували московських єпископів. З амвону церкви виголошував свої палкі проповіді Петро Могила. Розкопки давнього храму в середині 80-х років XX століття виявили за апсидою церкви поховання титулованих осіб, зокрема — князя Ізяслава Інгваровича, який загинув під час битви на річці Калка. Історики припускають, що саме тут був похований і Великий князь Любарт.

13881430 — роки князювання литовського князя Вітовта Великого. Луцьк він обирає другою після Вільно своєю резиденцією і місто, практично, стає столицею Литовського князівства. Разом з Вітовтом до Луцька приїздять вірмени. Вони були чудовими будівничими — майже усі кам'яні споруди Луцька, Львова, Кам'янця-Подільського зведені саме вірменами. Тогочасний Луцьк — місто напрочуд інтернаціональне. У мирі і злагоді тут мешкали українці, поляки, євреї, караїми. Кожна громада мала свою святиню (церкву, синагогу, кірху, кенасу), систему податей та особливі архітектуру і планування кварталів. Саме тоді, у 1429 році в Луцьку відбувається з'їзд наймогутніших монархів Європи з метою обговорення проблем захисту Європи від османських завойовників. 28 липня у таборі коло Заслав, а великий князь литовський Александр видав грамоту на переведення Луцька з волинського на маґдебурзьке право[3]. Луцьк пережив війну 1431 року. Саме тут українська політична верхівка переховувалася від татарського війська наприкінці XV століття. Відомо, зокрема, що в 1506 р. старостою луцьким був Федор (Федько) Янушкевич, а з 1507 р. Острозький Костянтин Іванович. Звідси поширювалась культура на решту русинських земель, зокрема — Волинське право і Волинський статут. Тодішній Луцьк у колі інтересів не лише Великого Литовського князівства, а й могутніх Російської та Австро-Угорської імперій. Тут свою резиденцію влаштовує і польський королівський канцлер Альбрехт Радзивілл.

Замок Любарта (мал. Помпея Батюшкова)
Луцьк (мал. Наполеона Орди)

Починаючи з кінця XVI ст. Луцький замок втрачає значення оборонної твердині, проте місто залишається світською і духовною столицею краю. З огляду на велику кількість сакральних споруд сучасники називають його «Римом Волині», а польський поет Себастьян Кльоновіц так згадує про Луцьк: «Хто ж міг би минути Луцьк, місто пісні достойне?..» (1584 р.)

Активні торговельні зв'язки також певною мірою зумовили строкатий національний склад тогочасного Луцька. Окрім українців, тут проживали литовці, поляки, вірмени, татари, євреї та караїми.

1569 року внаслідок Люблінської унії волинські землі переходять під владу Польщі, а Луцьк стає столицею новоутвореного воєводства і резиденцією воєвод. Місто поступово полонізується, оскільки правові гарантії руської шляхти і руського духовенства залишились лише на папері.

1595 року місто здобувають козаки Северина Наливайка.

З метою опору ополяченню і Берестейській церковній унії (1596 р.) в Луцьку на початку XVII ст. виникає православне братство. 1 вересня 1619 року братство отримало офіційне визнання короля з наданням привілею на будівництво церкви і притулку.

Волинська шляхта на Луцькому сеймику 1645 року протестувала проти рішення Любельського трибуналу, за яким в Кисилині мали бути закриті аріянські збір та школа, шляхтич-аріянин Юрій Чаплич-Шпановський мав заплатити Луцькій католицькій капітулі 500 золотих червоних, 500 - суду у Володимирі, всі провідники-аріяни мали бути видалені з міста.[4]

1648 — повстання проти гніту польської шляхти.

В місті відбувалися сеймики Київського воєводства під час повстання Богдана Хмельницького: в березні 1649 року (вислав Стефана Немирича з Томашем Казімірским делегатами до короля з проханням військової допомоги[5]), у 1650 році (доручив Юрію Немиричу оборону київського Полісся[6]).

Кінець XVII–XVIII ст. — час повільного занепаду Луцька. Часті пожежі, повені, епідемії спустошують його. Поступово згасає в місті культурне та релігійне руське (українське) життя. В канцеляріях і установах воєводства руську (українську) мову заміняє польська, а урядовцями стають поляки.

1706 року внаслідок шведського загарбання місто зазнає значних спустошень.

1795 — III поділ Польщі. Луцьк разом з рештою Західної Волині приєднано до Російської імперії. Столицею новоутвореної Волинської губернії стає Житомир, а Луцьк залишається центром повіту.

У XIX ст. економічне та суспільне життя міста не пожвавилося. Лише з побудовою в дев'яностих роках XIX ст. гілки Південно-Західної залізниці починається економічне піднесення Луцька. На той час (1895 р.) кількість мешканців становила 15125 осіб.

Мури єзуїтського колегіуму

Влітку 1890 року цар Олександр III, який перебував у місті під час військових маневрів, був здивований, що до повітового Луцька немає залізниці. Імператор наказав негайно виправити цей недолік. З Баранович викликали спецбатальйон для будівництва залізниці. На земельні роботи було мобілізовано місцевих селян. 11 верст колії побудували в найкоротший строк і 10 вересня 1890 року перший потяг прибув до Луцька.[7]

Під час першої світової війни Волинь стає тереном запеклих боїв. Влітку 1916 року в околицях Луцька стався відомий Брусиловський прорив, що увійшов в історію першої світової війни.

Українська Народна Республіка[ред.ред. код]

Після Лютневої революції 1917 р. над Луцьком вперше замайорів синьо-жовтий прапор. В квітні 1917 р. в місті постає перше українське соціально-політичне товариство «Українська Громада». За гетьманату в серпні 1918 р. було утворено «Просвіту». 20 грудня 1918 р. до Луцька входять загони отамана Симона Петлюри.

II-а Річ Посполита[ред.ред. код]

16 (або: 17 травня війська УНР відступили з міста[8]) травня 1919 р. до Луцька увійшли польські війська, згідно з Ризьким договором 1920 р. західна Волинь переходить до складу II Речі Посполитої. 1921 — за умовами Ризького договору і Луцьк переходить до складу Польщі. В березні 1921 р. Луцьк стає столицею нового Волинського воєводства.

Після утворення воєводства місто відразу почало відбудовуватися після серйозних воєнних руйнувань. Споруджується багато нових будівель для новоутворених воєводських і міських установ. Зведені у той час будівлі переважно у стилі тогочасного популярного конструктивізму і сьогодні є помітними в образі міста, як наприклад: школа № 1, Національний банк, поштамт, міська рада (кол. поштамт), дирекція «Укртелекому», Волинський краєзнавчий музей (кол. земельне управління), будинок офіцерів (кол. земельний банк), старий корпус університету (кол. гімназія), приміщення СБУ (кол. Polska Macierz Szkolna).

Будуються цілі житлові дільниці для офіцерів (між проспектом Перемоги та вул. 8 Березня) та держслужбовців (між вул. Шопена та Ярощука). З того ж періоду походить переважна забудова вулиць Кривий Вал, Винниченка, Сенаторки Левчанівської, Бандери, Ярощука, Шопена. У місті відкриваються польські та європейські банки, численні торговельні фірми, летовище. Тоді ж були прокладені мережі водопостачання і каналізації, побудовано дві електростанції, прокладалися нові й покривалися бруківкою центральні вулиці. У Луцьку з'явилося 6 лікарень, у тому числі туберкульозний диспансер і медичний заклад у Липинах. Побудували велотрек (зараз — стадіон «Авангард»), спортзал із басейном (нині — юнацько-спортивна школа), міст Бена, Братський міст, колишні кінотеатри «Батьківщина», «Мир», «Зміна», провели реконструкцію міського (тепер — лялькового) театру. У цей же час у місті працює Луцька повітова «Просвіта».

Організовується краєзнавчий музей. 9 серпня[9] 1928 року Луцьк отримав залізничне сполучення зі Львовом, відкриються річкові пасажирські перевезення до Колок та Пінська та регулярне міжміське автобусне сполучення. Чисельність мешканців міста зростає з 30 тис. одразу після війни, до 40 тис. у 1939 р.

У 1928—38 рр. посаду Волинського воєводи займав Генрик Юзевський — відомий державний діяч Польщі та колишній віце-міністр внутрішніх справ в уряді УНР, який мав багато заслуг у справі економічного розвитку краю та добросусідства та взаєморозуміння між українцями та поляками.

Восени 1939 р. черговий раз історія робить крутий поворот і місто опиняється у складі СРСР, стає центром Волинської області, яку склала західна частина колишнього Волинського воєводства.

25 червня 1941 року друга світова війна докотилась і до Луцька — місто було окуповане німецькими військами. Цьому передувала жахлива подія — 23 червня вояками НКВС на подвір'ї Луцької тюрми було безсудно страчено близько 3 тисяч в'язнів. Під час війни в місті було утворено кілька єврейських гетто, у яких перебували близько 17 тисяч євреїв. У 1942 році вони були знищені. Їхні будинки розгромлено, синагоги пограбовано. Із кількох десятків синагог, які діяли перед війною, залишилося небагато.

Information icon.svg

Докладніше: Синагоги Луцька

У повоєнний період Луцьк поступово відбудовується і оновлюється. Особливо бурхливо місто розвивається в 60-70-х роках XX ст. У 1973 році було затверджено нові кордони міської території і зараз площа міста сягає 4267 га. Тоді ж почалося будівництво потужних підприємств: підшипникового заводу, меланжевої фабрики та інших промислових об'єктів, що призвело до стрімкого росту населення. Починається забудова значних житлових масивів: Завокзального та Гнідавського.

Зі здобуттям Україною незалежності Луцьк зберігає провідні позиції в політичному, економічному, культурному та релігійному житті Волині. Місто — одне з найбільших у західній частині України (понад 215 тисяч мешканців). Прикордонне розташування Волині робить Луцьк центром міжнародної торгівлі. Нові економічні умови розвитку змінюють і зовнішній вигляд міста: з'являються сучасні гіпермаркети, торговельно-розважальні центри та кінотеатри.

Географія[ред.ред. код]

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Луцька помірно-континентальний, з м'якою зимою і теплим літом.

Середньорічна температура повітря становить 7,4 °С, найнижча вона у січні (-4,9 °С), найвища — в липні (18,0 °С).

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 14,0 °С) зафіксована в 1987 р., найвища (2,0 °С) — в 2007 р. Найнижча середньомісячна температура в липні (15,8 °С) спостерігалась у 1962 р. і 1979 р., найвища (21,4 °С) — в 1959 р. Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 33,6 °С) зафіксовано в лютому 1929 р., абсолютний максимум (36,2 °С) — в серпні 1946 і 1952 рр.

В останні 100–120 років температура повітря в Луцьку, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0 °С. Більшим, у цілому, є підвищення температури в першу половину року.

У середньому за рік у Луцьку випадає 560 мм атмосферних опадів, найменше — у березні, найбільше — в липні.

Мінімальна річна кількість опадів (310 мм) спостерігалась у 1961 р., максимальна (822 мм) — в 1931 р. Максимальну добову кількість опадів (114 мм) зафіксовано 4 серпня 1959 р. У середньому за рік у місті спостерігається 148 днів з опадами; найменше їх (10) у серпні, найбільше (16) — у грудні. Щороку в Луцьку утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна.

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 78 %, найменша вона у травні (64 %), найбільша — у грудні (89 %).

Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — в грудні. Найбільшу повторюваність у місті мають вітри із заходу, найменшу — з північного сходу. Найбільша швидкість вітру — у листопаді, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,1 м/с, у липні — 2,8 м/с[10].

Спостереження за погодою веде метеостанція в Луцьку[11].

Клімат Луцька
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 3 11 18 20 22 22 17 11 4 0 10
Середня температура, °C −4,9 −3,5 0,9 8,0 13,8 16,8 18,0 17,4 13,3 7,9 2,6 −2 7,4
Середній мінімум, °C −7 −6 −1 3 8 11 14 12 9 4 0 −4 3
Норма опадів, мм 31 31 27 39 60 68 76 61 56 37 36 38 560
Джерело: Кліматичні дані Луцька на сайті«www.meteoprog.ua»

Населення[ред.ред. код]

Історична динаміка населення Луцька:[12]

Рік Чисельність населення
1858 6 362
1867 10 656
1897 15 804
1939 38 600
1959 55 663
1970 93 863
1979 137 344
1989 197 724
2001 208 816
2007 206 530
2012 213 063
2013 214 727


Національний (1897 — мовний) склад населення Луцька за переписами:

1897[13] 1930 1959 1989 2001
українці  9,4%    76,0%  86,0%  92,5%
росіяни  17,9%    19,0%  11,9%  6,2%
білоруси  0,5%    1,6%  0,9%  0,5%
поляки  7,8%    1,0%  0,3%  0,2%
євреї  59,5%  49,0%  1,4%  0,2%  0,04%

Економіка[ред.ред. код]

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) промисловими підприємствами за основними видами діяльності у 2006 році становив 2288,3 млн грн.: 76,6 % становить інвестиційна продукція (переважно продукція машинобудування), 11,3 % — сировинна продукція (продукція хімічного виробництва, будматеріали), 8,9 % — товари широкого використання (продукти харчування, одяг, взуття), 3,2 % — товари тривалого використання (меблі).

Загальний обсяг реалізованої продукції по місту склав: за 2008 рік — 4290 млн грн.

Експорт товарів Луцька у 2006 році становив 212,8 млн дол. США, імпорт — 427,9 млн дол. США. Серед експортованих за кордон товарів найвагомішими є поставки металів та виробів з них — 24,7 % (52,5 млн дол.), машин, апаратів і механічних пристроїв — 19,2 % (40,9 млн дол.), продукції тваринного походження — 14,4 % (30,7 млн дол.), рослинницької продукції — 12,2 % (25,9 млн дол.), казеїну — 9,1 % (19,3 млн дол.), полімерних матеріалів — 5,7 % (понад 12 млн дол.).

Зовнішньоторговельні операції з товарами здійснювались з партнерами з 79 країн світу (експортували товари в 60 країн, імпорт отримували з 61). Вартість товарів, експортованих в країни Європи — 94 млн дол., країни Азії — 65,4 млн дол. та країни СНД — 48,7 млн дол.

Станом на 10.01.2005 найбільші прямі іноземні інвестиції походять з Великобританії (24,1 млн дол.) та Польщі (16,6 млн дол.).

Промисловість[ред.ред. код]

Найбільшими промисловими підприємствами міста є ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" ДП "Автоскладальний завод №1", АТ «СКФ Україна» публічне, ВКФ «Луцьккондитер», Луцький спиртогорілчаний комбінат, ВАТ «Луцьк Фудз», ВАТ «Хліб», ТОВ «Модерн-Експо», ЗАТ СП «Теріхем Луцьк», ВАТ «Електротермометрія», пивзавод «Zeman», німецько-українське підприемство «КРОМБЕРГ & ШУБЕРТ», ПАТ ВГП.

Транспорт[ред.ред. код]

Автомобільний[ред.ред. код]

По місту курсують маршрутні таксі та тролейбуси.

Докладніше: Луцький тролейбус

Залізничний[ред.ред. код]

9 серпня 1928 року Луцьк отримав залізничне сполучення зі Львовом. Залізниця Львів — Луцьк — остання зі споруджених у Західній Україні. Спочатку курсували товарні потяги, з 15 травня 1929 року відкрили рух пасажирських потягів. Колія була збудована коштом населення, будівництво почалось 1925 року.[14]

Освіта[ред.ред. код]

Гімназії Луцька:

Університети Луцька:

Коледжі Луцька:

Технікуми Луцька:

Ліцеї Луцька:

Спорт[ред.ред. код]

У місті діють спортивні клуби та колективи:

  • Професійний Футбольний клуб «Волинь» Прем'єр-ліга,
  • Професійний волейбольний клуб «Лучеськ-Підшипник»(припинила діяльність через фінансові проблеми та смерть президента клубу (сезон 2008–2009))
  • Професійний жіночий волейбольний клуб «Континіум-Волинь університет»
  • Професійний баскетбольний клуб «Волинь-Баскет» УБЛ Дивізіон Б
  • Аматорський хокейний клуб «Луцьк»
  • Аматорський хокейний клуб «Любарт»
  • Аматорський клуб з футзалу «Атлетик»
  • Локальне об'єднання клубів історичного фехтування та реконструкції «Семиграддя».

У червні 2012 року в Луцьку пройшов чемпіонат Європи з сумо[15].

Медицина[ред.ред. код]

У місті діють Волинська обласна клінічна лікарня, Луцька міська клінічна лікарня, Луцька міська клінічна лікарня тощо.

Також у місті розташований Луцький слідчий ізолятор № 177.

Культура[ред.ред. код]

Луцьк — центр торговельних маршрутів, які йдуть до Європи, і це визначає розвиток мистецтва і культури. Міжнародний фестиваль «Поліське літо з фольклором» вирізняється своєю широкою географією і може розглядатися як візитка міста, це велика подія, яка збирає більше 5 тисяч учасників, з них 58 іноземних колективів з 38 країн у всьому світі і 75 колективів з України. Учасники фестивалю представляють традиційну культуру своєї країни. Починаючи з 1996 завдяки цьому фестивалю Україна є офіційним членом Міжнародної Ради Організацій Фестивалів Фольклору (CIOFF), що діє при UNESCO.

Досить популярним є також фестиваль Up-fest — фестиваль музики і мистецтва, один з найбільших в Україні, програма якого обіймає концерти на чотирьох сценах, велику кількість майстер-класів різних напрямків, семінари, театральні постановки, перегляд кінофільмів та багато інших цікавих подій.

Щороку в замку Любарта проводиться Мистецьке шоу «Ніч у Луцькому замку» — фестиваль історичної культури: середньовічних танців, музики, кулінарії, традицій. Також варто відмітити щорічні Лицарські турніри, що проходять у тому ж місці. Два рази на рік, час завмирає, і в стінах фортеці розпочинаються лицарські поєдинки.

Поблизу міста проводиться фестиваль альтернативної музики Бандерштат.

Ще один дуже популярний фестиваль української естрадної пісні в Луцьку — Міжнародний фестиваль «На хвилях Світязя», який відбувається щоліта на одному з найбільших українських озер Світязі та в Луцьку. Мета фестивалю — виявлення молодих талановитих виконавців, поєднання сучасної естрадної пісні з народними звичаями та обрядами. Умови участі — виконання пісні українською мовою.

На сьогоднішній день, альтернативне мистецтво Луцька представлене театром «Гармидер», театром вогню «Spiritus Ignis» та творчим об'єднанням «Квартира FM».

1973 року тут утворився гурт «Тріо Мареничів», який виступав до 2004 року.

Музеї[ред.ред. код]

Бібліотеки[ред.ред. код]

Кінотеатри[ред.ред. код]

Природа[ред.ред. код]

Відомі постаті, пов'язані з Луцьком[ред.ред. код]

Деякі почесні громадяни Луцька[ред.ред. код]

Вперше звання «Почесний громадянин міста Луцька» було введено у 1969 році[16][17]:

Луцькі старости[ред.ред. код]

Історико-архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

Вежа Чарторийських
  • Замок Любарта, XIII–XIV ст. Оборонна споруда, символ міста. В одній із веж розташовано Музей дзвонів. На території замку є Музей книги, Художній музей м. Луцька (відділ Волинського краєзнавчого музею), розкопи Кафедральної церкви Іоанна Богослова (вул. Кафедральна, 1).
  • Будинок Фальчевського (Пузини), 1545–1546 рр. — унікальний зразок житлової архітектури (вул. Кафедральна, 23).

Культові споруди:

  • Синагога, 1626–1629 рр. Відреставрована у 1981 р. Пам'ятка архітектури національного значення. Початково споруда входила в оборонну систему Луцька (вул. Данила Галицького, 33).
  • Лютеранська кірха, поч. XX ст., зведена у неоготичному стилі на фундаментах кармелітського монастиря. Нині тут діє баптистська церква.
  • Вірменська церква. Храм збудований у 1427 році, або в XVI ст. Був розташований на вулиці Вірменській в центрі вірменського кварталу поруч із караїмським неподалік майдану Ринок. Поруч із храмом був монастир, шпиталь і цвинтар, який тісно межував із територією фарного костелу Святого Якуба. Наприкінці XVIII ст. занепав разом із вірменською громадою Луцька. У 1845 згорів і близько 100 років простояв руїною. 1954 року пристосований під житло.
  • Домініканський монастир, заснований у 1390 р.королем Ягайлом, у XVIII ст. збудовваний новий. У 1847 р. ліквідований російським царським режимом. Тепер тут духовна семінарія УПЦ МП (вул. Драгоманова).
  • Монастир бригідок, 1624 р. Зведений у стилі бароко на місці палацу Радзивіллів. У 1846 р. монастир був зачинений, а в 1890-х у його приміщенні облаштували в'язницю, а потім (1960) музичне училище. Зараз тут чоловічий православний монастир УПЦ КП (вул. Кафедральна, 16).

Втрачені пам'ятки:

  • Караїмська кенаса. Культовий храм луцьких караїмів. Наприкінці XVIII ст. храм уже існував. Згорів у 1972 році. Це була третя кенаса луцька.
  • Кафедральний костел Святої Трійці. Збудований у 1427 році. Наново збудований у 1540-х роках. Збереглися капітульні приміщення (вулиця Кафедральна, 17, 19) та дзвіниця 1720-х років побудови. Костел у 1781 році згорів і не був відновленим.
  • Церква Івана Богослова. Це єдина домонгольська споруда Луцька. Храм часто горів і внаслідок нестабільної ситуації між православними та греко-католиками часто стояв без догляду. Врешті-решт, у 1775 році ослаблені мури церкви розібрали. Залишки храму зберігаються у підземеллях Верхнього замку.
  • Костел Святого Якуба. Один із найдавніших фарних костелів Луцька, збудований неподалік майдану Ринок та вірменської церкви. Зараз не існує. Точної дати його побудови невідомо. Згадується починаючи із XVI століття. Після пожежі 1845 року занепав і згодом був розібраний. В останні 70 років своєї діяльності належав луцькому осідку ордену боніфратрів. Погост храму забудований житловими будинками зламу XIXXX століть на теперішній вулиці Руській в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк».
  • Костел Марії Магдалини та монастир боніфратрів. Перший комплекс луцького осідку боніфратрів. Не існує. Монастир боніфратрів був фундований в середині XVII століття на перетині вулиць Замкової та Троїцької в Луцьку. Наприкінці XVIII століття комплекс боніфратрів зазнав пожежі, костел і монастир згоріли, внаслідок чого осідок був переведений до фарного костелу Святого Якуба. Луцький конвент боніфратрів був скасований в середині XIX століття, приміщення згоріли, а руїни були продані на злам.

Історичні майдани та вулиці:

Партнерські міста[ред.ред. код]

Фото[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення на 1 жовтня 2013 року — Головне управління статистики у Волинській області
  2. Мером Луцька стане кандидат від «Сильної України»
  3. Акты ЮЗР. Ч. 5. Т. 1. с 12-17.
  4. Kazimierz Chodyński. Czaplic Szpanowski Aleksander h. Kierdeja (†ok. 1660) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1938.— t. IV/2, zeszyt 17.— s.97—192 (пол.) S. 166
  5. Niemirycz (Niemierzyc) Stefan, h. Klamry (przed 1630–1684) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1977.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIІ/4, zeszyt 95.— S. 820 (пол.)
  6. Janusz Tazbir. Niemirycz (Niemierzyc) Jerzy h. Klamry (1612–1659) / Polski Słownik Biograficzny… Tom XXIІ/4, zeszyt 95.— S. 814 (пол.)
  7. http://kovel.in.ua/ukr/economics/zalizn/ kovel.in.ua Ковельська залізниця
  8. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 187
  9. Ю.Томін, Ю.Романишин, Р.Коритко, І.Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці.- Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011.- 496 с.; іл. ISBN 978–617—655—000—6 с. 159
  10. Кліматичні дані Луцька на сайті«www.meteoprog.ua»
  11. Природа Волинської області. За ред. Геренчука К. І. Видавниче об'єднання «Вища школа». Вид-во про Львівському ун-ті, 1975, 147 с.
  12. http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
  13. за рідною мовою
  14. Ю.Томін, Ю.Романишин, Р.Коритко, І.Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці.- Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011.- 496 с.; іл. ISBN 978–617—655—000—6 с. 159
  15. Подія: Чемпіонат Європи з сумо // Волинська обласна державна адміністрація
  16. Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. – Луцьк: Волинська обласна друкарня – Любешів: Ерудит, 2005. – 302 с. ISBN 966-361-079-4.
  17. Кравчук П. А. Рекорди Волині 1998. – Любешів: Ерудит, 1999. – 206 с. ISBN 966-95453-0-7. — Почесні звання, с. 51-52
  18. Рішення Луцької міської ради від 17.12.2010 № 2/13
  19. Ухвала луцької міської ради від 7 жовтня 1971 року, № 411
  20. Рішення Луцької міської ради від 29.07.2009 № 44/23
  21. Рішення Луцької міської ради від 28.09.2001 р. № 521
  22. Рішення Луцької міської ради від 27.05.2009 № 41/77
  23. Рішення Луцької міської ради від 04.07.2007  р. № 15/4
  24. Рішення Луцької міської ради від 18.08.2010 № 65/63
  25. Рішення Луцької міської ради від 08.09.2011 № 13/111 [1]
  26. Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. – Луцьк: Волинська обласна друкарня – Любешів: Ерудит, 2005. – 302 с. ISBN 966-361-079-4. , с. 67. Рішення Луцького міськвиконкому від 4.02.1969 р. № 49 від
  27. Anna Strzelecka. Kurozwęcki Krzesław h. Róża (Poraj), (zm. 1392) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: W-wo Polskoej Akademii Nauk, 1971. — T. ХVI/2, zeszyt 69. — S. 270–271 (пол.)
  28. Kurozwęccy (01) (пол.)
  29. Krupska Anna. Olizar Szyłowicz h. Kierdeja (zm. 1486) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIІІ/4, zeszyt 99.— S. 805 (пол.)
  30. Jerzy Wyrozumski. Ostrogski Michał książę (zm. 1501) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384.— S. 496. (пол.)
  31. Шморгун Є. Шість століть Велигорських
  32. Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 888 s.— S. 432. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]