Луціанові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луціанові
Lutjanus quinquelineatus, Тайвань
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Підряд: Окуневидні (Percoidei)
Родина: Lutjanidae
Bloch, 1790
Роди
Aphareus
Aprion
Apsilus
Etelis
Hemilutjanus
Hoplopagrus
Lipocheilus
Lutjanus
Macolor
Ocyurus
Paracaesio
Pinjalo
Pristipomoides
Randallichthys
Rhomboplites
Symphorus

Луціанові[1] (Lutjanidae) — родина окунеподібних риб. Поширені в коралових рифах Світового океану.

Опис[ред.ред. код]

Мають довгасте, трохи стиснуте з боків тіло. Спинний плавець один, з добре вираженою колючою й м’якою частинами, розділеними звичайно неглибокою виїмкою. У спинному плавці 10-12 колючих променів, в анальному плавці – 3 сильні колючки й 7-14 м’яких променів. Колючки спинного й анального плавців можуть убиратися в борозенки. На щелепах розташовані гострі довгі зуби в передній частині й закруглені, жувальні – у задній частині. На сошнику й піднебінних костях перебувають дрібні волосоподібні зуби. Передкришка в луцианових зазубрена або гладка.

Поведінка[ред.ред. код]

Родина містить 16 родів і близько 115 видів морських тропічних риб, що населяють тропічну зону Атлантичного, Тихого й Індійського океанів, багато хто з яких мають важливе промислове значення. Lutjanidae живуть переважно уздовж берегів, серед рифів і скель. У більших кількостях зустрічаються вони в заростях підводної рослинності й коралів. Деякі види можуть утворювати скупчення також і на рівних площадках.

Значення[ред.ред. код]

Саме вони звичайно виловлюються траловим промислом. Найбільша кількість Lutjanidae добувається в західній частині Атлантичного океану, де вони є традиційними об’єктами лову в деяких латиноамериканських країнах (Куба, Венесуела, Мексика й ін.).

Характеристика видів[ред.ред. код]

Рід Луціан[ред.ред. код]

Найбільш широке поширення має рід Луціани, або Парго, (Lutianus), що нараховує 69 видів, з яких 45 живуть у водах Індійського й у південно-західній частині Тихого океану. Характерною ознакою роду є наявність луски на підставах спинного й анального плавців. Дуже добре розвинені зуби на сошнику й піднебінних костях. Рот великий, висувний. Рило звичайно трохи витягнуте, подовжене. У фарбуванні звичайні червоні тони. Особливо багато представлені луціани в західній частині Тихого океану, де, наприклад у Філіппінських островів, зустрічається понад 30 видів. Настільки ж численні вони в Індійському океані, головним чином у водах Індії й Індокитаю. Багато видів живе й у берегів Австралії, особливо в районі Великого Бар’єрного рифа. На сході Тихого океану, у берегів Мексики й Еквадору зустрічається 7-8 видів; зовсім немає луціанів у водах Гавайських островів. У західній частині Атлантичного океану, від Філадельфії до Бразилії, у Мексиканській затоці й у Карибському морі зустрічається 11 видів роду луціанів, а на сході, у Західної Африки, 5 видів, причому два з них – кахи (Lutianus apodus) і сірий луціан (L. griseus) зустрічаються як на заході, так і на сході. Усюди луціани високо цінуються як промислові риби. Деякі види досягають 80-100 див довжини й 10-25 кг (і навіть 50 кг) ваги. Такі, наприклад, парго, червоний і сірий луціани (L. analis, L. aya, L. griseus) і ін. у Мексиканській затоці, бурий луциан (L. eutactus) Західної Африки, темнобровий і червоний луціани (L. sanguineus, L. argentimaculatus) у берегів Індії й т.д. Але й більше дрібні види, до 30-40 см довжини, місцями утворять скупчення і є важливими промисловими рибами. Такі, наприклад, біахайба, або червонохвостий луціан (L. synagris), на Кубі, смугастий і малабарський луціани (L. lineolatus, L. malabaricus) у берегів Індії й ін. Більшість луціанів тримаються в заростях коралів, біля мангрових заростей, серед скель, полюючи тут за рибою, що становить основну їхню їжу.

Рабірубія[ред.ред. код]

Також до родини відноситься дуже гарна промислова риба Куби — рабірубія, або кубинський жовтохвіст (Ocyurus chrysurus). Спина в рабірубії рожева з фіолетовим відтінком, з яскраво-жовтими цятками. Від рила через око й до кінця тіла уздовж середини боків іде широка жовта смуга, хвостовий плавець яскраво-жовтий. Рабірубія харчується головним чином рибою, менше креветками, крабами й молюсками. Досягає довжини 27-30 см. Рабірубія – коштовна й важлива промислова риба.

Апріон і Гострозуб[ред.ред. код]

Крім луціанів, в Індійському й Тихому океанах поширені Апріони (рід Aprion, один вид A. virescens) і близькі до них гострозуби (Pristipomoides). Підстави спинного й анального плавців у них не покриті лускою, останні промені цих плавців подовжені. Це риби із прогонистим тілом, що живуть не тільки в дна, але й у товщі води. Вони досягають довжини 1 м. Косяки апріонів дуже часто зустрічаються на рівних ділянках шельфу, іноді в товщі води, де вони активно полюють на дрібних риб, креветок і головоногих молюсків. Особливе значення в харчуванні їх мають численні види анчоусів, що живуть в Індійському океані.

Цезіо[ред.ред. код]

Родина Lutjanidae містить у собі також невеликих, до 25-28 см, пелагічних риб, що ставляться до роду Цезио (Caesio). Вони відрізняються прогонистою торпедовидною формою тіла, розташуванням луски горизонтальними рядами, дрібними зубами на щелепах. Цезіо живуть в Індійському океані й у західній частині Тихого океану, ведуть стадний спосіб життя, віддаючи перевагу районам коралових рифів і заростей підводної рослинності. Яскраве забарвлення дозволяє їм ховатися від численних хижаків, що живуть у тих же заростях. Харчуються цезіо дрібною рибою й ракоподібними.

Література[ред.ред. код]

  1. Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.

Джерела[ред.ред. код]