Луцій Аррунцій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Луцій Аррунцій (лат. Lucius Arruntius, * 60 рік до н.е. — † 10 рік н.е.) — політичний та військовий діяч Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з роду вершників Аррунціїв. Син Луція Аррунція. Почав свою кар'єру ще за Гая Цезаря. Потім підтримав Секста Помпея. У 43 році до н.е. після Мізенського миру перейшов на бік Октавіана. В подальшому прийняв активну участь у Битві при Акціумі проти Марка Антонія. У цій морській битві Аррунцій очолював лівий фланг флоту Октавіана. Після бою завдяки клопотання Луція Аррунція Октавіан помилував одного з легатів Антонія — Гая Сосія.

У 22 році до н.е. обирається консулом (разом з Марком Клавдієм Марцеллом Езерніном). Сприяв посиленню впливу та влади Октавіана Августа у державі. Втім через деякий час відійшов від державних справ.

Творчість[ред.ред. код]

Аррунцій захоплювався історією. Єдиним твором з історії, який зберігся дотепер була "Історія Пунічнних війн". Вона була написана латиною, в архаїчному стилі. Дотепер збереглися лише деякі уривки.

Родина[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Arruntius 7). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band II,1, Stuttgart 1895, Sp. 1262.
  • Plinius, naturalis historia I 3. 5. 6.