Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан
| Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан | |
|---|---|
| Народився | 38 |
| Помер |
15 січня 69 Рим, Римська імперія ·страта |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | латина |
| Посада | квіндецемвір |
| Рід | Ліцинії |
| Батько | Марк Ліциній Красс Фругі |
| Мати | Скрибонія Магна |
| Брати, сестри | Licinia Magnad, Гней Помпей Магн, Марк Ліциній Красс Фругі і Марк Ліциній Красс Скрибоніан |
| У шлюбі з | Веранія Геміна |
| Діти | Кальпурнія Лепіда |
Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан (*Lucius Calpurnius Piso Frugi Licinianus, 38 —15 січня 69) — політичний діяч Римської імперії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з роду нобілів Ліциніїв. Син Марка Ліцинія Красса Фругі, консула 27 року, й Скрібоніі. Батьки Скрібоніан і його брат Помпей Великий були страчені імператором Клавдієм у 47 році. Після цього Ліциніана відправно на заслання. В цей час або трохи пізніше його було всиновлено Луцієм Кальпурнієм Пізоном.
За Нерона повернувся і проживав у Римі. В цей час Веспасіан, майбутній імператор, будучи приватною особою, вирішував спір про кордони між ним і його братом Скрібоніаном. Підтримував дружні стосунки з Рубеллієм Плавтом, страченим Нероном у 62 році З 68 року входив до колегії квіндецімвіров священнодійств.
10 січня 69 року імператор Ґальба, дізнавшись про повстання Вітеллія в Германії, усиновив Пізона та призначив його спадкоємцем. Цей вибір було зроблено пояснювався тим, що Пізон був розумним і багатообіцяючим молодим чоловіком, дотримувався суворих правил і походив з дуже знатної родини. Сенат мав намір направити Пізона до германських легіонів, але цей план не був реалізований. Усиновлення Пизона викликало сильне невдоволення у Отона, який сам розраховував стати спадкоємцем. Тому він збунтував війська, і вже 15 січня Пізона було убитий бунтівними легіонерами.
У 70 році за пропозицією Курция Монтана сенат ухвалив віддати почесті пам'яті Пізона, проте це рішення не було виконано.
Джерела[ред. | ред. код]
- Tacitus. Historiae. I 14—21; 29—31; 34; 39; 43—44; 47—48; III 68; IV 40; 42
- Gwyn Morgan: 69 AD. The Year of Four Emperors. Oxford University Press, Oxford 2006, ISBN 978-0-19-512468-2, S. 59 ff.
|
Це незавершена стаття про особу Стародавнього Риму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |