Луцій Корнелій Сципіон Азіатик (консул 83 до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Корнелій Сципіон Азіатік [1]
Lucius Cornelius Scipio Asiaticus
Консул 83 до н. е.
 
Народження: не раніше 129 до н. е.
Стародавній Рим
Смерть: після 82 до н. е.
Марсель
Країна: Стародавній Рим
Рід: Cornelii Sciponesd
Батько: Луцій Корнелій Сципіон
Мати: невідомо
Шлюб: невідомо
Діти: Луцій Корнелій Сципіон Азіатік Еміліан (всиновлений)

Луцій Корнелій Сципіон Азіатік[1] (лат. Lucius Cornelius Scipio Asiaticus; ? — після 82 до н. е.) — консул Стародавнього Риму 83 до н. е., прихильник маріанців і противник Сулли.

Життєпис[ред. | ред. код]

Представник Азіатіків, однієї з гілок відомого роду політиків і полководців Корнеліїв Сципионів. Між 104 та 100 роками до н. е. був монетарієм. У 100 році до н. е. разом з іншими нобілями виступив проти Луція Аппулея Сатурніна.

Брав участь в Союзницькій війні: 90 року до н. е. керував захистом Езернії, але разом з іншим командувачем Луцієм Азінієм переодягнувся рабом і втік з обложеного міста[2]. У 88 році до н. е. увійшов до колегії авгурів. У 86 році до н. е., у 85 році до н. е. як провінцію отримав Македонії. Під час своєї каденції переміг скордисків, водночас вів вправні перемовини з племенами медів та дарданів. За це не отримав від сенату тріумф. Його було обрано консулом 83 до н. е. разом з Гаєм Норбаном.

З початком Громадянської війни 83-82 до н. е. Луцій Корнелій Сципіон став одним з командувачів армією, яка виступила проти Сулли, що висадився в Італії. Відповідно до розпоряджень сенату консули отримали надзвичайні повноваження (senatusconsultum ultimum) і почали збирати війська проти Сулли.

Сципіон, його колега Гай Норбан та інші маріанці «мали великий страх при думці про те, що вони накоїли»[3]. Незабаром після початку війни Суллі вдалося хитрістю переманити на свою сторону підпорядковану Сципіону армію, яка не надто прагнула воювати[4]. Завдяки зраді Сулла захопив у полон Сципіона разом з сином[4] (за повідомленням Тита Лівія[5], «Сципіона мало не вбили, але відпустили»), однак незабаром він був відпущений[6].

Сципіон прийняв командування над новою армією, з якою намагався атакувати Гнея Помпея, але легіонери знову зрадили консула, перейшовши на бік сулланців. Сципіон встиг втекти.

Відправився у вигнання в Массилію. За різними версіями помер невдовзі по прибутю до міста або ще довго мешкав у Массилії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Також зустрічається форма Азійський
  2. Аппіан. Римська Історія. Громадянські війни, I, 41: текст на давньогрецькій та російською
  3. Аппіан. Римська Історія. Громадянські війни, I, 82: текст на давньогрецькій та російською
  4. а б Аппіан. Римська Історія. Громадянські війни, I, 85: текст на давньогрецькій та російською
  5. Тіт Лівій. Історія від заснування міста, Епітоми (періохи), кн. 85: Текст на латинською та російською
  6. Аппіан. Римська Історія. Громадянські війни, I, 86: текст на давньогрецькій та російською

Посилання[ред. | ред. код]