Луцій Корнелій Цінна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Луцій Корнелій Цінна (лат. Lucius Cornelius Cinna, помер бл. 84 р. до н. е.) — давньоримський політичний діяч, знаменитий представник партії популярів в Римі в останньому столітті існування республіки. Про життя його до часу вступу на політичну арену як вождя партії популярів відомо лише те, що він належав до аристократичної гілки численного роду Корнеліїв, але був бідний, і добре проявив себе в союзницькій війні. Причини переходу його на бік популярів невідомі, політичні супротивники стверджували, що він просто продався «новим громадянам і кліці Марія».

Перше консульство[ред.ред. код]

У 88 р. до н. е. Сулла вперше в історії Рима ввів в місто війська, якими він командував в якості проконсула, і здійснив державний переворот. Переворот був спровокований політикою народного трибуна Публія Сульпіція Руфа, який, використовуючи насильство, провів через коміції пакет законів, метою яких було ослаблення влади сенату, а також закон про позбавлення Сулли повноважень проконсула і передачі їх Марію. Незабаром після перевороту відбулися консульські вибори на наступний рік і громадяни, незадоволені безпрецедентним насильством Сулли, проігнорували кандидата, якого він рекомендував особисто, а замість нього обрали Цінну, відомого як популяра.

Відсторонення від посади[ред.ред. код]

Попри те, що Цінна дав клятву Суллі, зберігати введені ним політичні зміни, негайно після від'їзду Сулли на війну з Мітрідатом Понтійським, Цінна зробив спробу відновити законопроект Сульпіція, оскільки це забезпечувало йому політичну підтримку італіків і вільновідущенників, а також міського пролетаріату. Крім того, пропонувалося амністувати всіх популярів, вигнаних після перевороту.

У день голосування в Римі сталися вуличні зіткнення між прихильниками обох партій. Щоб посилити своїх, Цінна закликав на їх сторону рабів, обіцяючи їм за участь в боротьбі свободу, але не мав успіху. Виступ черні було придушене військами, якими керував другий консул Гней Октавій. Цінна і його прибічники втекли з Рима. Аристократична більшість сенату не рахуючись з встановленими формами, оголосили Цінну відстороненим від посади до закінчення терміну обрання.

Приготування військових дій проти Рима[ред.ред. код]

З невідомих причин, вигнавши вождів популярів з міста, сенат не переслідував їх надалі. Зазнавши невдачі у місті, Цінна міг розраховувати на підтримку в Італії, де почалася повсюдна агітація тих самих напівгромадян, за яких він постраждав. Розквартироване в Кампанії військо визнало Цінну консулом, всупереч ухвалі сенату, і висловило готовність силою посадити його на колишнє місце. Під прапори Цінни стали стікатися з усіх сторін провінціали; безліч рабів покинули своїх панів і приєдналися до війська що утворюється, в надії відвоювати собі свободу і права громадянства; нарешті, привид громадянської війни залучив і старого Марія, що жив останні роки далеко від справ. Сформувавши зі своїх прихильників 6-тисячний загін, він з'єднався з Цінною. У короткий час у розпорядженні Цінни виявилися значна армія і флот, на чолі яких він підступив до Риму, без зусиль взявши навколишні міста і перекрив постачання продовольства.

Для захисту міста сенат закликав армію, під командуванням Гнея Помпея Страбона. Страбон зумів зупинити просування бунтівників, але нічого не робив для їх знищення, намагаючись виторгувати у сенату привілеї за свою допомогу. Незабаром Страбон помер від морової виразки; його військо відмовилося підкорятися консулу Октавію і вимагав, щоб начальство над ним було передано Метеллі. У свою чергу, Метелл відмовився підкорятися вимозі солдатів. Вся ця нерозбериха призвела до того, що поступово сенатське військо або розсіялася, або перейшло на сторони Цінни, в результаті чого місто було здано, а Цінна і Марій були оголошені консулами.

Знову консул[ред.ред. код]

Перед здачею міста сенат просив Цінну втримався від кровопролиття. Цінна обіцяв, але не побажав заприсягтися, Марій же ж, присутній при переговорах, зберігав зловісне мовчання. Після вступу в Рим міські ворота були зачинені і почалася п'ятиденний терор, ініційований Маріем. Без суду було вбито безліч магістратів і пересічних громадян, яких можна було зарахувати до оптиматів. Через сім днів після вступу в місто Марій помер. Після цього, за наказом Серторія, всі головні прихильники Марія (близько 4000 чоловік, в основному рабів-втікачів) були зібрані нібито для роздачі нагород і вбиті всі до єдиного, щоб припинити безлади в місті.

Ставши повновладним правителем Цінна ще двічі (в 85 р. до н. е. і в 84 р. до н. е.) продовжував собі консульські повноваження минаючи коміції, вибираючи собі колегу на свій розсуд. Маючи повну можливість здійснити політичну програму партії у всій її повноті, він обмежився низкою випадкових заходів, що носили, головним чином, характер агітаційних милостей і щедрот, і не зробив жодного кроку для відновлення демократичної республіки. Всі проведені ним закони, як висловлюється Моммзен, «продиктовані моментом». Єдиним принциповим його заходом було дарування прав італікам, решта — відновлення призупинених Суллою хлібних роздач, звільнення боржників від ¾ загальної боргової суми, пограбування будинків і маєтків Сулли. Маючи на своєму боці більшість провінцій, Цінна нічого не зробив проти Сулли, який ці чотири роки спокійно воював з Мітрідатом.

Повернення Сулли[ред.ред. код]

Бездіяльність Цінни ясно показує, наскільки мало може бути поставлений йому в заслугу успіх його першого походу і як багато залежало тут від військових талантів Марія, Серторія та інших. Покінчивши війну з Мітрідатом, Сулла відправив послання до сенату, в якому сповіщав про свій намір повернутися в Рим і повалити самопроголошеного диктатора. Побоюючись нової громадянської війни сенат спробував знайти компромісний варіант, запропонувавши Суллі повернутися в Рим як приватній особі під охоронною грамотою, на що Сулла відповів, що він " не просить охорони, а сам сподівається принести її тим хто потребує ". Відкинувши примирливі спроби сенатської більшості, Цінна з безрозсудною поспішністю почав готуватися до нової громадянської війни. Театром її він у що б то не стало хотів зробити Грецію і поспішав попередити повернення Сулли до Італії, не рахуючись з небезпекою морського переїзду в зимовий час. Перспектива походу взимку здалася непривабливою для військ, які Цінна зосереджував у Анконі. У війську спалахнув бунт, жертвою якого і впав Цінна у 84 р. до н. е.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Аннія

Діти:

Посилання[ред.ред. код]