Луцій Опімій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луцій Опімій
Народився невідомо
Рим
Помер після 109 до н. е.
Дірахіум
Громадянство Римсько республіка
Діяльність політик, військовий очільник
Звання консул
Термін 121 рік до н.е.
Попередник Гней Доміцій Агенобарб
Наступник Публій Манілій
Батько Квінт Опімій

Луцій Опімій (*Lucius Opimius, д/н —після 109 до н. е.) — військовий та політичний діяч Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Опіміїв. Син Квінта Опімія, консула 154 року до н. е. У 125 році до н. е. стає претором. Під час своєї каденції суворо придушив повстання у м. Фрегелли (на річці Ліріс, в області вольсків, у Лаціумі).

У 121 році до н. е. обирається консулом (разом з Квінтом Фабієм Максимом). В той час як його колега відправився воювати до Галлії, Опімій залишився у Римі. В цей час відбулося збурення плебеїв на чолі із Гаєм Гракхом та Марком Фульвієм Флакком, які намагалися оскаржити результати виборів консулів та виступили проти оптиматів, які тоді заправляли у сенаті. За наказом останнього Луцій Опімій за допомогою найманців придушив бунт. В результаті Гракх та Флакк загинули, було страчено біля 3 тис. осіб. Вважаючи це своєю звитягою (придушення внітрішніх чвар) того ж року за власний кошт звів базиліку на Римському форумі, поруч з Храмом Злагоди. Отримала назву Опімія, була найзначущою базилікою республіканської доби. Під час розбудови Форуму у 7 році за наказом імператора Тиберія її було знесено.

У 120 році за ініціативи народного трибуна Квінта Деція був притягнутий до суду, але завдяки [[Гай Папірій Карбон|Гаю Папірію Карбону] домігся виправдання.

У 116 році призначається очільником комісії, яка займалася розподілом царства Нумідія між Югуртою, сином Мастанабала, та Адгербалом, сином Міципси. Під час час цього Опімій отримав велицезний хабар від Югурти, завдяки чому останній отримав кращі та більш населені землі. У 109 році до н. е. був викритий в цьому народним трибуном Гаєм Мамілієм Ліметаном. За рішенням сенату відправився у вигнання до м. Дірахіуму (Епір), де й сконав.

Джерела[ред.ред. код]