Луцій Фабій Кілон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луцій Фабій Кілон
Народився невідомо
Помер після 212
Діяльність політик, військовий очільник
Звання консул
Термін 193 та 204 роки
Рід Фабії
Дружина Цілонія Фабія

Луцій Фабій Кілон Септимін Катіній Ацилиан Лепід Фульциніан (*Lucius Fabius Cilo Septiminus Catinius Acilianus Lepidus Fulcinianus, д/н —після 212) — державний та військовий діяч Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з роду Фабіїв Кілонів з првоінції Бетіка (сучасна Іспанія). З 180 до 184 року очолював XVI Флавіїхв Потужний легіон. У 185 році в ранзі проконсула керував Нарбонською Галлією. У 187–189 роках обіймав посаду префекта ерарія. З 189 до 192 року на посаді імператорського легата-пропретора Галатії.

У 193 році призначаєтсья консулом-суфектом. Під час боротьби за владу у рік п'яти імператорів. Воював на боці Септимія Севера у Фракії. У 193–194 року в якості проконсула керував провінцією Віфінія і Понт. У 194 році призначається комітом Августа (на кшталт начальник штабу) під час позоду Септимія евера проти Песценнія Нігера. під час правління користувався повною довірою імператора Севера. У 195–196 роках як імператорський легат-пропретор керував провінцією Верхня Мізія. У 196 році призначаєтсья очільником прапороносців в Італії. З 197 до 202 року був імператорським легатом-пропретором в провінції Верхня Паннонія. У 202 рцоі стає префектом Риму. У 205 році врятував життя Марка Опіллія Макріна, майбутнього імператора.

Після смерті Септимія Севера намагався залагодити конфліт між Каракаллою та Ґетою. Втім незабаром після 211 року пішов з усіх посад. У 212 році Каракалла намагався арештувати Фабія Кілона, як захисника Ґети. Втім проти цього повстали мешканці Риму. Зрештою Каракаллу врятував сам Кілон. Натомість Каракалла заявив, що преторіанці за своєю волею намагалися арештувати Кілона. В подальшому Луцій Фабій Кілон вів приватне життя. Про дату його смерті немає відомостей.

Джерела[ред.ред. код]

  • Karlheinz Dietz: Caracalla, Fabius Cilo und die Urbaniciani, in: Chiron 13 (1983) S. 397–403