Луцій Юній Брут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луцій Юній Брут
лат. Lucius Junius Brutus
Capitoline Brutus Musei Capitolini MC1183.jpg
Бюст невідомого, названий Брут Капітолійський (Капітолійські музеї)
Помер 509 до н. е.
Рим
Ім'я при народженні Луцій Юній
Діяльність римський державний діяч, консул
Матір Тарквінія
Діти 1.Тит Юній
2. Тиберій Юній

Луцій Юній Брут (лат. Lucius Junius Brutus) — один із засновників Римської республіки, очоливший повстання проти останнього римського царя Тарквінія Гордого в 509 до н. е.. Один з двох перших римських консулів.

Луцій Юній Брут, що належав до стародавнього плебейського роду Юніїв, був племінником (сином сестри) царя Тарквінія Гордого. Під час масових репресій Тарквінія зумів «заховати природний розум під приємною личиною»[1], і тим уникнути долі родичів і впливових представників знаті. Само прізвисько Брут означає Тупак.

З ім'ям Брута пов'язують переказ. В Дельфи від царя Тарквінія було послано посольство для тлумачення нещасливого знамення в домі царя. Послами були сини царя Тит та Аррунт, а супроводжуючим з ними — Брут, який в дар Аполлону підніс золотий жезл, прихований всередині рогового, — алегоричний образ свого розуму. Після виконання царського доручення юнаки випросили оракула, хто буде наступним царем, на що отримали відповідь: «Верховну владу в Римі отримає той, хто перший поцілує матір». Брут вірно витлумачив пророцтво і, зробивши вигляд, що оступився, припав губами до землі.

Через деякий час після цього посольства сталося так, що царевич Секст Тарквіній збезчестив жінку свого родича Тарквінія Коллатіна Лукрецію, дочка Спурія Лукреція Тріціпітіна . Лукреція розповіла про подію чоловіку, батьку, а також їх супутникам Юнію Бруту і Публію Валерію, після чого, не витримавши ганьби, покінчила з собою. Ця подія обурила жителів коллація, спонукавши їх до бунту. Тієї ж ночі заворушення перекинулося в Рим, де спонукуваний полум'яними промовами Брута народ скинув царя, що знаходився в цей час при війську, що облягало рутульське місто Ардеї. Військо теж перейшло на сторону до бунтівників і цар Тарквіній з синами були вигнані. Першими консулами в 509 до н. е. були обрані Луцій Юній Брут і Тарквіній Коллатін.

У цьому ж році в Римі виникла процарська змова за підтримки Тарквінія. У число змовників входили знатні юнаки, у тому числі і сини Брута Тит і Тиберій. Однак, один із рабів доніс на змовників консулам, у зв'язку з чим вони були схоплені і страчені.

Восени Тарквіній за підтримки етруських міст Вейї та Тарквінії зібрав військо і пішов на Рим. Проти них виступили консули Луцій Юній і Публій Валерій (Коллатін на той час був вигнаний з міста через родинний зв'язок з царем). У сутичці передових кінних загонів Юній Брут убив Аррунта Тарквінія, однак загинув і сам. Піхота, що підійшла пізніше, під командуванням Валерія розсіяла військо вейян і змусила відступити тарквінійців.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тит Лівій. Історія Риму від заснування міста. Книга I

Посилання[ред.ред. код]

Jona Lendering: Lucius Iunius Brutus на Livius.org(англ.)