Лучано Беллозі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лучано Беллозі
Народився 7 липня 1936(1936-07-07)[1]
Флоренція, Королівство Італія
Помер 26 квітня 2011(2011-04-26)[1] (74 роки)
Флоренція, Італія
Країна  Італія
 Королівство Італія
Діяльність мистецтвознавець
Відомі учні Andrea De Marchid
Знання мов італійська[1]
Заклад Сієнський університет[2]

Лучано Беллозі (італ. Luciano Bellosi; 7 липня 1936(19360707), Флоренція — 26 квітня 2011, Флоренція[3]) — італійський мистецтвознавець.

У 1969—1979 рр. працював в управлінні художніх галерей Флоренції, потім викладав історію середньовічного мистецтва в Сієнському університеті. У 2006 р. вийшов на пенсію.

Беллозі є відомим спеціалістом з мистецтва XIII—XV ст., особливо тосканському. Автор монографій «Буффальмакко і „Тріумф смерті“» (італ. Buffalmacco e il Trionfo della Morte; 1975), «Вівця Джотто»[4] (італ. La pecora di Giotto; 1985), «Золото Сієни» (італ. L'Oro di siena; 1996), «Чімабуе» (1998), «„Маеста“ Дуччо» (італ. Duccio La Maestà; Ґаллімар , 1999, французький переклад Луї Боналюмі). Підготував також каталог всіх робіт Джотто, що неодноразово перевидавався різними мовами. У 1985 р. організував в Сієні міжнародну конференцію з вивчення творчості Сімоне Мартіні і підготував публікацію збірника її матеріалів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. http://www.sba.unisi.it/baums/fondi-archivistici/archivio-luciano-bellosi
  3. E’ scomparso Lucio Bellosi Grande esperto del Medioevo // La Nazione. — 27 квітня2011.
  4. Відповідно розповіді Джорджо Вазарі, юний Джотто малвав вівцю у той момент, коли Чімабуе звернув на нього увагу.

Посилання[ред. | ред. код]