Луїс Карлус Престіс
| Луїс Карлус Престіс | |
|---|---|
| порт. Luís Carlos Prestes | |
 | |
| Народився |
3 січня 1898[1][2] Порту-Алегрі, Бразилія[3] |
| Помер |
7 березня 1990[1][2] (92 роки) Ріо-де-Жанейро, Бразилія[4] |
| Країна |
.svg){kind=small} Бразилія |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Alma mater | Військова академія Агульяс-Неграсd |
| Знання мов | португальська |
| Роки активності | з 1919 |
| Посада | бразильський сенатор[d] |
| Військове звання | капітан |
| Партія | Бразильська комуністична партія |
| У шлюбі з | Ольга Бенаріо Престесd |
| Діти | Аніта Леокадія Престесd |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
| |
Луїс Карлус Престіс (порт. Luís Carlos Prestes, 3 січня 1898, Порту-Алегрі — 7 березня 1990, Ріо-де-Жанейро) — бразильський військовик та політик-комуніст, генеральний секретар Бразильської комуністичної партії та один з лідерів Комуністичної партії Бразилії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї військовослужбовця. Він навчався у Військовій школі Реаленго у місті Ріо-де-Жанейро на військового інженера та закінчив її у 1919. Після цього деякий час працював залізничним інженером у Залізничній Компанії Деодору в штаті Ріо-де-Жанейро в чині інженера-лейтенанта бразильської армії, а потім був переведений до Ріу-Гранді-ду-Сул.
Революційну роботу він розпочав під час перебування в Ріу-Гранді-ду-Сул, де вів пропагандистську роботу серед солдатів і офіцерів.
З 1924 став членом Бразильської комуністичної партії (ПКБ).
У 1924—1927 керував Колоною Кости-Престіса, в рядах якою вів озброєну боротьбу проти «Старої республіки».
1927—1931 провів в еміграції в Болівії, Аргентині і Уругваї; був тісно пов'язаний з компартіями цих країн і з Південноамериканським бюро Виконкому Комінтерну.
У 1931—1934 знаходився в Радянському Союзі. На 7-му конгресі Комінтерну (1935) був обраний членом Виконкому.
У 1935 був організатором «Листопадового повстання» проти диктатури Жетуліу Варгаса, керівником революційної армії та головою Національно-визвольного альянсу. Після подавлення повстання був заарештований і з 1936 по 1945 провів у в'язниці. Його дружина, дочка німецького єврея Ольга Бенаріу-Престіс, була вислана вагітною до Німеччини і незабаром померла в концентраційному таборі, проте матері Луіса Карлуса вдалося врятувати свою онуку Аніту, що стала згодом відомим істориком.
З 1943 Престіс стал членом ЦК, з 1945 — членом Виконавчої комісії ЦК БКП і генеральний секретар ЦК БКП.
У 1945 звільнений Варгасом у спробі дещо демократизувати режим.
Вибраний сенатором, проте вже через два роки військовики здійснили переворот, що привів до нової заборони компартії.
У 1947—1958 у зв'язку із забороною БКП знаходився поза законом. Повернувся в політику тільки після обрання демократичного президента Жуана Гуларта (1961—1964).
З 1964 (після чергового державного перевороту) знову опинився на нелегальному положенні. Був заочно засуджений до 14 років позбавлення волі. В цей же час відбувся розкол в Компартії: маоїстське крило БКП знов перейшло до озброєної боротьби, а Престіс, що очолив Комуністичну партію Бразилії, в 1970 разом з сім'єю виїхав до Москви і повернувся лише десятиліття опісля, після амністії, але вже не займався активною політичною діяльністю.
У 1973 нагороджений орденом Жовтневої Революції.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Munzinger Personen
- ↑ Престес Луис Карлос // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119056348 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Arquivo Luiz Carlos Prestes [Архівовано 25 липня 2008 у Wayback Machine.] (порт.)
- Armenio Guedes. Figuras do Movimento Operário: Prestes [Архівовано 20 квітня 2009 у Wayback Machine.] (порт.)