Луїс Карлус Престіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луїс Карлус Престіс
Luís Carlos Prestes
Bundesarchiv Bild 183-69234-0003, Luis Carlos Prestes.jpg
Луїс Карлус Престіс в 1959 році
Народився 3 січня 1898(1898-01-03)
Порту-Алегрі
Помер 7 березня 1990(1990-03-07) (92 роки)
Ріо-де-Жанейро
Діяльність Політик-комуніст
Батько Антоніу Перейра Престіс
Матір Леокадія Фелісарду Престіс
Дружина Ольга Бенаріу-Престіс,
Марія Рібейру-Престіс
Діти Аніта Леокадія Престіс,
Юрій Рібейру-Престіс
Нагороди

Орден Жовтневої Революції

Луїс Карлус Престіс (порт. Luís Carlos Prestes, 3 січня 1898, Порту-Алегрі — 7 березня 1990, Ріо-де-Жанейро) — бразильський військовик та політик-комуніст, генеральний секретар Бразильської комуністичної партії та один з лідерів Комуністичної партії Бразилії.

Луїс Карлус Престіс народився в сім'ї військовослужбовця. Він навчався у Військовій школі Реаленго у місті Ріо-де-Жанейро на військового інженера та закінчив її у 1919 році. Посля цього деякий час працював залізничним інженером у Залізничній Компанії Деодору в штаті Ріо-де-Жанейро в чині інженера-лейтенанта бразильської армії, а потім був переведений до Ріу-Гранді-ду-Сул.

Революційну роботу він розпочав під час перебування в Ріу-Гранді-ду-Сул, де вів пропагандиську роботу серед солдатів і офіцерів. З 1924 року він став членом Бразильської комуністичної партії (ПКБ, Partido Comunista Brasileiro). У 1924—1927 він керував Колоною Кости-Престіса, в рядах якою вів озброєну боротьбу проти «Старої республіки». 1927—1931 роки він провів в еміграції в Болівії, Аргентині і Уругваї; був тісно пов'язаний з компартіями цих країн і з Південноамериканським бюро Виконкому Комінтерну. У 1931—1934 знаходився в Радянському Союзі. На 7-му конгресі Комінтерну (1935) був обраний членом Виконкому.

У 1935 був організатором повстання («Листопадового повстання») проти диктатури Жетуліу Варгаса, керівником революційної армії та головою Національно-визвольного альянсу. Після подавлення повстання був заарештований і з 1936 по 1945 роки провів у тюремному ув'язненні. Його дружина, дочка німецького єврея Ольга Бенаріу-Престіс, була вислана вагітною до Німеччини і незабаром померла в концентраційному таборі, проте матері Луіса Карлуса вдалося врятувати свою внучку Аніту, що стала згодом відомим істориком. З 1943 Престіс стал членом ЦК, з 1945 року — членом Виконавчої комісії ЦК БКП і генеральний секретар ЦК БКП. У 1945 був звільнений Варгасом у спробі дещо демократизувати режим.

Престес був вибраний сенатором, проте вже через два роки військовики здійснили переворот, що привів до нової заборони компартії. У 1947—1958 у зв'язку із забороною БКП знаходився на нелегальному положенні. Повернувся в легальну політику тільки після обрання демократичного президента Жуана Гуларта (1961—1964 роки). З 1964 (після чергового державного перевороту) знову опинився на нелегальному положенні. Був заочно засуджений до 14 років позбавлення волі. В цей же час відбувся розкол в Компартії: маоїстське крило БКП знов перейшло до озброєної боротьби, а Престіс, що очолив Комуністичну партію Бразилії, в 1970 разом з сім'єю виїхав до Москви і повернувся лише десятиліття опісля, після амністії, але вже не займався активною політичною діяльністю.

1973 року нагороджений орденом Жовтневої Революції.

Посилання[ред.ред. код]