Луїс Салліван
| Louis Henry Sullivan | |
|---|---|
 | |
| Народився |
3 вересня 1856 Бостоон, Массачусетс. |
| Помер |
квітня 14, 1924 (у віці 67 років) Чикаго, Іллінойс |
| Поховання | Graceland Cemeteryd |
| Країна |
.svg){kind=small} США[1] |
| Діяльність | архітектор, дизайнер |
| Alma mater | Boston English High Schoold, Массачусетський технологічний інститут[2] і Національна вища школа красних мистецтв (1876)[2] |
| Вчителі | Frank Furnessd |
| Відомі учні | Френк Ллойд Райт |
| Знання мов | англійська[3][4][4] |
| Напрямок | Чиказька архітектурна школа |
| Magnum opus | Holy Trinity Cathedrald |
| Нагороди | |
Луїс Генрі Салліван (англ. Louis Henry Sullivan; 3 вересня 1856 — 14 квітня 1924) — американський архітектор, першопроходець раціоналізму, батько американського модернізму. Творець одного з перших хмарочосів і концепції органічної архітектури, один з найвидатніших представників і ідеолог Чиказької школи архітектури, учитель Френка Ллойда Райта. Йому належить афоризм «форму в архітектурі визначає функція».
Біографія[ред. | ред. код]
Салліван не отримав закінченої професійної освіти. Недовго він вивчав архітектуру в Массачусетському технологічному інституті (1872—1873). Його головним учителем був Вільям Роберт Уейр (William Robert Ware)[6]. Потім Салліван поїхав до Філадельфії, де працював у майстерні Фернесса (Frank Furness). Через довгу депресію робота у Фернесса закінчилася, і Салліван поїхав до Чикаго, де застав будівельний бум після великої Чиказької пожежі. Там він працював разом з Вільямом Ле Барон Дженні, а менше ніж через рік поїхав до Парижу. У Франції Салліван відвідував Школу витончених мистецтв (1874-75).
Після повернення до США Салліван став знову працювати архітектором. Трохи пізніше став працювати спільно з Данкмаром Адлером, в 1883 році вони стали рівноправними партнерами. Їх фірма носила назву Adler&Sullivan, у такому вигляді проіснувала до 1895 року. Салліван був автором декору, який він придумував по французьких прикладах, в основному по Flore Ornamentale від Віктора Рупріха (Victor Ruprich-Robert)[6].
Салліван з Адлером чудово доповнювали один одного. Салліван виступав як архітектор орнаменту і інтер'єрів, а Адлер прекрасно планував, займався інженерними питаннями і акустикою. Після того, як колеги розійшлися, замовлень у Саллівана стало значно менше. Деяку симпатію зберіг старий клієнт Девід Майер, який в 1898 році попросив побудувати торговий будинок Schlessinger&Meyer Store, відоміший як Carson Pirie. Це було останнім великим замовленням Саллівана, що вплинуло на вигляд міста[6]. Відправною точкою для його архітектурних експериментів були твори Річардсона, в яких романтична фантазія органічно поєднувалася із строгою логікою функціональності. Перший великий твір — Аудиторіум в Чикаго (1886—1889). На рубежі XX століття першим розробив концепцію висотної будівлі, прагнучи «використати нові пропорції і ритміку, продиктовані комірчастою структурою конторської будівлі» (БСЭ). Виклав свої погляди у статті «Висотна конторська будівля з художньої точки зору» (1896). Починаючи з 1908 р. працював у тандемі з Джорджем Грантом Елмслі («будинки прерій» і «алмазні скриньки»). У 1918 р. оголосив про своє банкрутство, закінчив життя у злиднях.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вейнрайт-білдинг у Сент-Луїсі (1890-1891) -
Національний фермерський банк (1908) -
Особняк Бредлі (1910)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ а б MODERNE ARCHITEKTUR A-Z — Taschen, 2016. — S. 16. — 693 с.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б CONOR.Sl
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ а б в Doc. PhDr. Pavel Vlček. Dějiny architektury (neo) klasicismu a 19. století. — Praha: Česká technika — nakladatelství ČVUT, 2009. — isbn 978-80-01-04231-1
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Луіс Генрі/ Салливен Луіс Генрі[недоступне посилання з липня 2019] // БСЭ
