Луїс Феліпе Сколарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Луїс Феліпе Сколарі
Luiz Felipe Scolari.jpeg
Особові дані
Повне ім'я Луїс Феліпе Сколарі
Дата народження 9 листопада 1948(1948-11-09) (66 років)
Місце народження Пасу-Фунду, Бразилія
Прізвисько Felipão, Сержант
Позиція захисник (завершив кар'єру)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1966—1973
1973—1979
1980
1980—1981
1981
«Aymoré de São Leopoldo»
«Кашіас»
«Жувентуде»
«Нову-Амбургу»
ССА
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1982
1982—1983
1983
1984—1985
1986
1986—1987
1987
1988
1988—1990
1990
1991
1991
1992
1993—1996
1997
1997—2000
2000—2001
2001—2002
2003—2008
2008—2009
2009–2010
2010—2012
2012—2014
ССА
«Жувентуде»
«Греміо Бразіл»
«Аль-Шабаб»
«Пелотас»
«Жувентуде»
«Греміо»
«Гояс»
«Аль-Кадісія»
Кувейт
«Крісіума»
«Аль-Ахлі»
«Аль-Кадісія»
«Греміо»
«Джубіло Івата»
«Палмейрас»
«Крузейру»
Бразилія
Португалія
«Челсі»
Bunyodkor
Палмейрас
Бразилія

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Луї́с Фелі́пе Сколарі́ (порт. Luiz Felipe Scolari; * 9 листопада 1948) — бразильський футбольний тренер і колишній футболіст.

Особисте життя[ред.ред. код]

Сколарі походить з італійської сім'ї, що імігрувала до Бразилії. Його батько, що народився в Венеції, в 1940-х роках, вважався одним з найкращих захисників в штаті Ріу-Гранді-ду-Сул. Сколарі успадкував від нього італійське громадянство.

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

Клубні команди і Кувейт[ред.ред. код]

Сколарі почав тренерську кар'єру в 1980-х в провінційному клубі «Сентро Спортіво Алагоано». За ним послідували декілька клубів в Бразилії і саудівський клуб «Аль-Шабаб», що став першим закордонним клубом Сколарі. У 1987 році Сколарі тренував один з найвідоміших бразильських клубів — «Греміо». Проте і там він затримався ненадовго і незабаром перейшов в «Гояс». Після цього Сколарі на два роки виїхав до Кувейту, де тренував клуб «Аль-Кадісія» і збірну Кувейту. По поверненню до Бразилії в 1991 році Сколарі став наставником клубу «Крісіума» і виграв разом з ним Кубок Бразилії і свій перший крупний титул. У тому ж році він знов покинув Бразилію і виїхав до Саудівської Аравії в клуб «Аль-Ахлі» Джедда. Йому послідувало річне перебування у старому клубі Сколарі «Аль-Кадісія».

У 1993 році Сколарі повернувся до Бразилії і знов очолив «Греміо». З цим клубом він в 1994 році виграв Кубок Бразилії, в 1995 році — Кубок Лібертадорес, а в 1996 році — першість Бразилії. Після цього мандрівник Сколарі виїхав до Японії в клуб «Джубіло Івата», але незабаром знову повернувся до Бразилії. На чолі «Палмейрас» він в 1998 році знову виграв Кубок Бразилії, а також завоював Кубок Меркосур і Кубок Лібертадорес. У 2000 році Сколарі перейшов в «Крузейру».

Тренер збірної Бразилії[ред.ред. код]

Під керівництвом Емерсона Леау бразильці не виправдовували суспільних очікувань і в Кубку Конфедерацій 2001 року зайняли всього лише четверте місце. У червні 2001 року тренером Бразилії став Сколарі. Хоча спочатку негативні результати продовжилися, йому вдалося успішно пройти відбірковий тур до ЧС 2002, на якому Бразилія в п'ятий раз стала чемпіоном світу, вигравши у фіналі у збірної Німеччини. Після цього успіху він був вибраний тренером року ФІФА 2002. Проте, Бразильська футбольна конфедерація (CBF) і уболівальники були незадоволені його роботою і незабаром Сколарі був вимушений піти у відставку.

Тренер збірної Португалії[ред.ред. код]

З 2003 року Сколарі стає тренером збірної Португалії. На ЧЄ 2004 він вивів команду у фінал, поступившись в нім збірній Греції з мінімальним рахунком 0:1[1]. Після невдалого фіналу він звернувся до португальців з проханням пробачити збірну за гру, що розчарувала, у фіналі. Разом з німцем Отто Рехагелем він був першим іноземним тренером, що досяг фіналу цієї першості.

Святкування 4-го місця ЧС-2006 разом зі збірною Португалії (Сколарі — другий)

У квітні 2006 року британська преса обговорювала його кандидатуру на місце тренера збірної Англії Свена-йорана Ерікссона, проте Сколарі відмовився. Натомість він продовжив договір з португальською футбольною федерацією до ЧЄ 2008.

На Чемпіонаті Світу з футболу 2006 року, який проходив у Німеччині, його підопічні програли в півфіналі збірній Франції, після чого Сколарі висловив думку, що суддя підігравав французам. За підсумками чемпіонату збірна Португалії зайняла четверте місце.

12 вересня 2007 року в матчі відбіркового туру до ЧЄ 2008 проти Сербії між Сколарі і сербським гравцем Івіцей Драгутіновічем дійшло до рукоприкладства. Зокрема, Сколарі намагався вдарити Драгутіновіча кулаком в обличчя. Пізніше він стверджував, що доторкнувся тільки до волосся серба, але відеоаналіз показав, що удар Сколарі не влучив у ціль тільки через те, що Драгутіновіч встиг ухилитися. Тому Сколарі був дискваліфікований УЄФА на чотири гри. На ЧЄ 2008 він не досяг нічого надприродного програвши в чвертьфіналі збірній Німеччині 2:3. Від збірної Португалії і від її тренера на цьому чемпіонаті чекали більшого.

Тренер «Челсі»[ред.ред. код]

11 червня 2008 року, під час групового турніру чемпіонату Європи, було офіційно оголошено про те, що після закінчення турніру, а саме з 1 липня 2008 року Сколарі займе пост головного тренера англійського футбольного клубу «Челсі»[2].

Тренерські досягнення[ред.ред. код]

Клуби

Збірні

  • Чемпіон світу: 2002 (Бразилія)
  • Фіналіст чемпіонату Європи: 2004 (Португалія)

Особисті

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Greece win Euro 2004». BBC. 4 липня 2004. Процитовано 9.12.2008. (англ.)
  2. «Scolari to join Chelsea». УЄФА. 12 червня 2008. Процитовано 9.12.2008. (англ.)


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.