Луї Фінсон
| Луї Фінсон ( Ludovicus Finsonius ) | |
| нід. Louis Finson | |
| Ім'я при народженні | Louis Finson |
|---|---|
| Дата народження | 1575 |
| Місце народження | Брюгге, Фландрія |
| Дата смерті | 1617 |
| Місце смерті | Амстердам |
| Національність | фламандець |
| Громадянство |  Нідерланди |
| Жанр | біблійні, жанрові й історичні композиції |
| Напрямок | караваджизм |
| Вплив | Караваджо |
Луї Фінсон( нід. Louis Finson бл. 1575 - 1617 ) - відомий в Італії як Ludovicus Finsonius, південнонідерландський художник зламу 16-17 століть, один з перших послідовників Караваджо у Франції і Голландії.
Зміст |
Життєпис [ред.]
Бурхливі епохи народжують дивних персон : наприклад, за походженням - італієць, народився у Парижі, добре говорить і пише французькою, майже всі роботи в Росії і вважається росіянином (архітектор 18 століття Франческо Бартоломео Растреллі ( 1700-1771 ), який своє ім'я писав як Франсуа).
Але бурхливі і трагічні епохи були й раніше. І злам 16 - 17 століть саме така доба. У 1579 р. сім бунтівних провінцій Нідерландів в місті Утрехт створили так звану Республіку Семи Об'єднаних Провінцій. Під час війни з Іспанією вдалося відстояти свою незалежність. Іспанські загарбники помстилися убивством 10.000 громадян міста Антверпен, що привело до масової еміграції мешканців в « Об'єднані Провінції » з теріторій Фландрії, контрольованих Іспанією. Вестфальська мирна угода 1648 р. визнала незалежність «Об'єднаних Провінцій», які стали відомі як Голландія.
Хлопчик, що народився 1575 року ( чи близько того року) не знав і не міг знати, що далекі від його рідного міста Брюгге політичні катаклізми могутньо впливатимуть на його життя.
Ймовірно, він був франкомовним чи двомовним. Відомо, що 1600 року відбув у Італію, де стажувався в живопису в Неаполі і Римі. Італійський маньєризм повільно переходив в стиль бароко і таки вплинув на творчу манеру молодого художника, про що свідчть його ранні твори. Але римські майстри, а за ними і художники Неаполя, були підкорені художньою манерою Караваджо, одного з творців демократичної гілки римського бароко. Знахідки Караваджо мали неабиякий вплив і на творчу манеру Луї Фінсона. Він покинув Італію переконаним послідовником скандально відомого майстра. Повертався через південну Францію, де надовго затримався в провінційних містечках. Робив переважно за церковними замовами, але в межах тематики римських послідовників Караваджо - « Відсіч голови Івана Хрестителя», «Молитва Марії Магдалини», « Поклоніння волхвів»,« Переконання апостола Фоми». Лише іноді зовсім інші впливи нагадують про неіталійське походження митця і інші корені його мистецтва. Тоді виникають далекі від караваджизму картини на кшталт алегорії « Чотири стихії», що нагадують чи то дивацькі композиції попередніків-маньєристів, чи то далеких послідовників-постмодерністів 20 століття.
Відсутність вельможного покровителя спонукала стати мандрівним майстром, тому працює в провінційних містах, поступово пересуваючись на північ : Марсель, Арль, Тулуза, Бордо, Париж. Він наче навмисне тримається подалі від військових подій, що йдуть на півночі. За попередніми даними він емігрував до міста Амстердам, де і помер 1617 року. Праця в провінційних містах не сприяла широкій популярності його творів.
Лише згодом, на новому етапі, справу знайомства з художніми згахідками Караваджо в Голландії продовжать так звані утрехтські караваджисти, серед яких Тербрюгген, Дірк ван Бабюрен, Герріт ван Гонтгорст.
-
Худ.Тербрюгген. «Молодий вояк розкурює люльку», 1623, місто Егер, Угорщина.худ.Тербрюгген
-
Герріт ван Гонтгорст, «Куртизанка»
-
Дірк ван Бабюрен, «Покладання Христа у гроб»
-
Матіас Стомер.«Юнак читає перед свічкою». Музей, Утрехт
-
Герріт ван Гонтгорст, автопортрет, малюнок
-
Худ. Тербрюгген. «Юнак-флейтист», 1621 р.
-
Герріт ван Гонтгорст,« Переконання апостола Фоми»
-
Герріт ван Гонтгорст, «Вечірні насолоди»
Вибрані картини [ред.]
- Алегорія « П'ять почуттів»
- « Сівілла Ерітрейська», Кан
- «Благовіщення», Прадо, Мадрид
- « Відсіч голови Івана Хрестителя», музей герцога Антона-Ульріха, Брауншвейг
- «Флейтист», Оксфорд, Ашмолеан музей
- « Мучеництво Святого Стефана», Арль, церква Сан Трохим
- « Винищення немовлят»
- « Никола-Клод Фабри де Пейреск», портрет
- Алегорія « Чотири стихії», 1611, приватн. збірка
- «Благовіщення», 1612, Каподімонте, Неаполь
- « Каяття Марії Магдалини», 1613, Марсель, Музей образотворчих мистецтв
- « Молитва Марії Магдалини»
- «Автопортрет»,1613, Марсель, Музей образотворчих мистецтв
- « Христос воскрешає померлого Лазаря», 1613
- « Поклоніння волхвів», 1614, Арль
- « Переконання апостола Фоми», 1614
- «Обрізання немовляти Христа за єврейським звичаєм», 1615, Париж
Джерела [ред.]
- Robert Genaille, Maciej Monkiewicz, Antoni Ziemba: Encyklopedia malarstwa flamandzkiego i holenderskiego, Warszawa: Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe; Wydaw. Naukowe PWN, 2001. ISBN 83-221-0686-6.
