Луї Фінсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луї Фінсон ( Ludovicus Finsonius )
нід. Louis Finson
Louis Finson - Autoportrait.jpg
Луї Фінсон. «Автопортрет в образі біблійного Давида», Марсель.
Ім'я при народженні Louis Finson
Дата народження 1575
Місце народження Брюгге, Фландрія
Дата смерті 16 травня 1617(1617-05-16)
Місце смерті Амстердам
Національність фламандець
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Жанр біблійні, жанрові й історичні композиції
Напрямок караваджизм
Вплив Караваджо


Луї Фінсон( нід. Louis Finson бл. 1575 - 16 травня, 1617, Амстердам ) - відомий в Італії як Ludovicus Finsonius, південнонідерландський художник зламу 16-17 століть, один з перших послідовників Караваджо у Франції і Голландії.

Життєпис[ред.ред. код]

Бурхливі епохи народжують дивних персон : наприклад, за походженням - італієць, народився у Парижі, добре говорить і пише французькою, майже всі роботи в Росії і вважається росіянином (архітектор 18 століття Франческо Бартоломео Растреллі ( 1700-1771 ), який своє ім'я писав як Франсуа).

Але бурхливі і трагічні епохи були й раніше. І злам 16 - 17 століть саме така доба. У 1579 р. сім бунтівних провінцій Нідерландів в місті Утрехт створили так звану Республіку Семи Об'єднаних Провінцій. Під час війни з Іспанією вдалося відстояти свою незалежність. Іспанські загарбники помстилися убивством 10.000 громадян міста Антверпен, що привело до масової еміграції мешканців в « Об'єднані Провінції » з теріторій Фландрії, контрольованих Іспанією. Вестфальська мирна угода 1648 р. визнала незалежність «Об'єднаних Провінцій», які стали відомі як Голландія.

Хлопчик, що народився 1575 року ( чи близько того року) не знав і не міг знати, що далекі від його рідного міста Брюгге політичні катаклізми могутньо впливатимуть на його життя.

Ймовірно, він був франкомовним чи двомовним. Відомо, що 1600 року відбув у Італію, де стажувався в живопису в Неаполі і Римі. Італійський маньєризм повільно переходив в стиль бароко і таки вплинув на творчу манеру молодого художника, про що свідчть його ранні твори. Але римські майстри, а за ними і художники Неаполя, були підкорені художньою манерою Караваджо, одного з творців демократичної гілки римського бароко. Знахідки Караваджо мали неабиякий вплив і на творчу манеру Луї Фінсона. Він покинув Італію переконаним послідовником скандально відомого майстра. Повертався через південну Францію, де надовго затримався в провінційних містечках. Робив переважно за церковними замовами, але в межах тематики римських послідовників Караваджо - « Відсіч голови Івана Хрестителя», «Молитва Марії Магдалини», « Поклоніння волхвів»,« Переконання апостола Фоми». Лише іноді зовсім інші впливи нагадують про неіталійське походження митця і інші корені його мистецтва. Тоді виникають далекі від караваджизму картини на кшталт алегорії « Чотири стихії», що нагадують чи то дивацькі композиції попередніків-маньєристів, чи то далеких послідовників-постмодерністів 20 століття.

Відсутність вельможного покровителя спонукала стати мандрівним майстром, тому працює в провінційних містах, поступово пересуваючись на північ : Марсель, Арль, Тулуза, Бордо, Париж. Він наче навмисне тримається подалі від військових подій, що йдуть на півночі. За попередніми даними він емігрував до міста Амстердам, де і помер 1617 року.

В Амстердамі оселився в будинку художника Авраама Вінка ( 1580-1621 ), з котрим був знайомим ще в роки перебування в Неаполі. Авраам Вінк узяв шлюб з неаполітанкою та вивіз дружину у Амстердам. Заслаблий художник Луї Фінсон склав заповіт на користь Вінка, котрий став спадкоємцем пізніх творів Фінсона та двох картин Караваджо, котрі Фінсон вивіз з Італії.

Праця в провінційних містах не сприяла широкій популярності його творів.

Лише згодом, на новому етапі, справу знайомства з художніми згахідками Караваджо в Голландії продовжать так звані утрехтські караваджисти, серед яких Тербрюгген, Дірк ван Бабюрен, Герріт ван Гонтгорст.


Тербрюгген.«Свята Ірина рятує Святого Себастьяна»

Вибрані картини[ред.ред. код]

Алегорія « Чотири стихії», 1611, приватн. збірка
  • Алегорія « П'ять почуттів»
  • « Сівілла Ерітрейська», Кан
  • «Благовіщення», Прадо, Мадрид
  • « Відсіч голови Івана Хрестителя», музей герцога Антона-Ульріха, Брауншвейг
  • «Флейтист», Оксфорд, Ашмолеан музей
  • « Мучеництво Святого Стефана», Арль, церква Сан Трохим
  • « Винищення немовлят»
  • « Никола-Клод Фабри де Пейреск», портрет
  • Алегорія « Чотири стихії», 1611, приватн. збірка
  • «Благовіщення», 1612, Каподімонте, Неаполь
  • « Каяття Марії Магдалини», 1613, Марсель, Музей образотворчих мистецтв
  • « Молитва Марії Магдалини»
  • «Автопортрет»,1613, Марсель, Музей образотворчих мистецтв
  • « Христос воскрешає померлого Лазаря», 1613
  • « Поклоніння волхвів», 1614, Арль
  • « Переконання апостола Фоми», 1614
  • «Обрізання немовляти Христа за єврейським звичаєм», 1615, Париж

Джерела[ред.ред. код]

  • Robert Genaille, Maciej Monkiewicz, Antoni Ziemba: Encyklopedia malarstwa flamandzkiego i holenderskiego, Warszawa: Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe; Wydaw. Naukowe PWN, 2001. ISBN 83-221-0686-6.

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]