Луї Шпор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
автопортрет композитора

Луї (Лю́двіг)[1] Шпор (нім. Louis Spohr, 5 квітня 1784 Брауншвейг — 22 жовтня 1859 Кассель) — німецький скрипаль, композитор, диригент і педагог, один з перших представників романтичного стилю в музиці.

Біографія[ред.ред. код]

Шпор народився в сім'ї лікаря, який був також музикантом-аматором і намагався дати синові хорошу освіту. Рано проявивши музичні здібності, Шпор у віці шести років почав вчитися теорії музики у органіста Гартунгом, потім — на скрипці у Мокура. Досягнувши успіхів, Шпор звернув на себе увагу герцога Брауншвейзького, який в 1799 році призначив його придворним музикантом. Останнім учителем Шпора був скрипаль мангеймської школи Франц Екк (син трубача Георга Екка, що співробітничав з В.А. Моцартом); Екк істотно вплинув на Шпора і взяв його з собою в тривалу гастрольну поїздку, що закінчувалася візитом у 1802 році в Санкт-Петербург, де Шпор, зокрема, був захоплений грою Муціо Клементі і Джона Філда (від цієї поїздки залишився щоденник)[2][3].

Потім Шпор почав гастролювати самостійно, всюди здобуваючи великий успіх. Перше своє концертне турне в якості соліста Шпор почав у 1804 році. У 1812 музикант відправився до Відня, де отримав місце капельмейстера місцевої опери, а потім побував в Італії. З 1817 році Шпор працював музичним керівником Франкфуртського міського театру, в 1820 разом зі своєю дружиною — арфісткою, виступив в Лондоні. Два роки по тому музикант отримав місце придворного капельмейстера в Касселі, де і працював до кінця життя.

Творчість[ред.ред. код]

Спадщина Шпора-композитора охоплює велику кількість творів у різних жанрах: йому належать дев'ять опер, ораторії, симфонії, меси, кантати, камерні твори. Найбільшою популярністю користуються 15 його концертів для скрипки з оркестром, а також чотири концерти для кларнета, присвячені Йогану Симону Хермштедту. Шпор вважався також одним з найкращих скрипалів свого часу, його виконання відрізнялося великою технічною віртуозністю та глибокою виразністю. Вважається також, що саме Л. Шпор запровадив диригентську паличку[4]

Основні твори[ред.ред. код]

Опери[ред.ред. код]

  • Випробування (Die Prüfung, 1806)
  • Альруна, королева сов (Alruna, die Eulenkönig, 1808)
  • Поєдинок з коханою (Der Zweikampf mit der Geliebten, 1811)
  • Фауст (1816; нов. редакція 1852)
  • Земіра і Азор (1819)
  • Йессонда (1823)
  • Гірський дух (Der Berggeist, 1825)
  • П'єтро з Альбано (1827)
  • Алхимик (Der Alchimist, 1830)
  • Хрестоносці (Die kreuzfahrer, 1845)

Твори для голосів, хору та оркестру[ред.ред. код]

Ораторії[ред.ред. код]

  • Страшний суд (Das jungste Gericht, 1812)
  • Останні діяння (Die letzen Dinge, 1826)
  • Останні години Спасителя (Des Heilands letze Stunden, 1835)
  • Падіння Вавілона (Des Fall Babylons, 1842)
  • Отче наш (Vater unser) — меса на слова Ф. Г. Клопштока
  • Звільнена Німеччина (Das befreite Deutschlahd) — сценічна кантата (1814)

Для оркестру[ред.ред. код]

9 симфоній, в тому числі:

  • 4-а — Освячення тонів (Die Weihe der Töne, 1832)
  • 6-а — Історична (Historische, 1839)
  • 7-а — Земне і божественне в життя людини (Irdisches und Gottliches in Menschenleben, для 2-х оркестрів, 1841)
  • 9-а — Пори року (Die Jahreszeiten, 1850)

3 увертюри, в тому числі, увертюра до трагедії «Макбет» Шекспіра

Концерти для інструментів[ред.ред. код]

Камерно-інструментальні ансамблі[ред.ред. код]

  • 3 сонати для скрипки і фортепіано
  • 15 дуетів для 2-х скрипок
  • 5 фортепіанних тріо (1841—1847)
  • 34 струнних квінтети
  • 4 подвійних квартети (1823—1947)
  • 3 фортепіанних квінтети (1820, 1845, 1853)
  • Фортепіанний секстет (1848)
  • Струнний секстет (1848)
  • Септет (для флейти, кларнета, валторни, фагота, скрипки, віолончелі та фортепіано)
  • Октет (для скрипки, 2 альтів, віолончелі, кларнета валторн і контрабаса 2)
  • Нонет (ля скрипки, альта, віолончелі, флейти, гобоя, кларнета, валторни, контрабаса фагота і, 1813)

П'єси для фортепіано, 2 фантазії для арфи

Для хору — кантати, псалми, хори.

Для голосу з фортепіано — близько 100 пісень, у тому числі пісні на тексти І. В. Гете: Гретхен за прядкою (Grethen am Spinnrade, 1809), Міньона (1815) і ін

Бібліографія[ред.ред. код]

C. Brown. Louis Spohr: a Critical Biography. — Cambridge, 1984


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Під іменем «Людвиг» композитор відомий в Німеччині, в інших країнах його називають французькою — «Луї»
  2. Clive Brown. Louis Spohr: A Critical Biography — Cambridge University Press, 2006. — P. 13-14.
  3. [Р. Рудица. М. Сапонов. Русские дневники и мемуары Рихарда Вагнера, Людвига Шпора, Роберта Шумана. — М.: Дека-ВС, 2004.] // «Критическая масса», 2005, № 2.
  4. Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан», 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
  5. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]