Лу Рід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Льюїс Аллан Рід
Lewis Allan Reed
фотографія
Лу Рід на концерті в Портленді, штат Огайо, січень 2004 року.
Основна інформація
Дата народження 2 березня 1942(1942-03-02)
Місце народження Бруклін, Нью Йорк, США США
Дата смерті 27 жовтня 2013(2013-10-27) (71 рік)
Роки активності 1964-2013
Країна США США
Професія музикант, автор пісень, продюсер, фотограф
Інструменти вокал, гітара, бас-гітара, синтезатор, фортепіано, губна гармоніка, ударні, перкусія
Жанр рок, експериментальний рок, арт-рок, протопанк, нойз-рок, психоделічний рок, фольк-рок, глем-рок, блакитноокий соул, художня декламація, дрон музика
Співпраця The Velvet Underground, Джон Кейл, Ніко, Девід Боуї, The Killers, Мік Ронсон, Gorillaz, Лорі Андерсон, Пітер Ґебріел, Metallica, Metric
Лейбл Matador, MGM, RCA, Sire, Reprise, Warner Bros., Pickwick
Офіційний сайт

Лу Рід (англ. Lou Reed), справжнє ім'я Льюїс Алан Рід (англ. Lewis Alan Reed; * 2 березня 1942, Нью-Йорк, США – ↑ 27 жовтня 2013 [1], Бруклін, Нью-Йорк) — американський вокаліст, гітарист, композитор, поет, продюсер [2]. Найбільш відомий як автор текстів і учасник гурту The Velvet Underground. Хоча в часи активної творчої діяльності The Velvet Underground не були комерційно успішними, згодом їх визнали за один із культових рок-гуртів доби [3]. УК своїх текстах часів The Velvet Underground Лу Рід описував свій сексуальний досвід і експерименти з наркотиками, ніхто до нього так широко не розкривав ці теми в рок-н-ролі.

Відомий своїм беземоційним, глибоким голосом, ліричними текстами, прагненням до новацій в музиці [4].

1972 року покинув The Velvets і почав сольну кар'єру. Наступного року записав пісню "Walk on the Wild Side", яка не мала комерційного успіху [5].

1975 року записав платівку Metal Machine Music, яка складалася лише з гітарних фідбеків, дехто сприймає її лише як вимушений крок для виконання контракту з лейблом [6].

2008 року одружився з Лорі Андерсон [7].

Біографія[ред.ред. код]

У середині 1950-х років Рід виступав з багатьма аматорськими гуртами, серед яких були, наприклад, Pasha & The Prophets, LA & The Eldorados та The Shades. З гуртом The Shades (потім його було перейменовано на The Jades) Рід 1957 року потрапив до студії, де записав сингл So Blue. Цей твір зацікавив відомого диск-жокея Murray The K, але запис розчинився у потоці популярних тоді інді-синглів.

Після закінчення кіно-театрального відділення університету Сірак'юс (Syracuse University) працював композитором у фірмі Picwick Records, спеціалізуючись на записах, які швидко оплачувались. Твір The Ostrick, іронічна підробка під танцювальні хіти, зацікавив керівництво фірми, і 1964 року Рід за допомогою Джона Кейла створив гурт The Primitives, щоби записати його на синглі. З часом цей гурт перетворився на легендарний The Velvet Underground, що активно діяв у 1966–1970 роках, а Рід був автором багатьох творів і головним ідеологом гурту. Проте розчарований відсутністю уваги публіки до The Velvet Underground, 1970 року Рід залишив гурт, що відразу позначилось на творчості останнього.

Залишивши The Velvet Underground, Лу Рід повернувся до рідного Фріпорта, де почав працювати у бухгалтерській фірмі свого батька. Лише через два роки, після вмовлянь Девіда Боуї, Рід наважився на запис першого сольного альбому Lou Reed. Працювати над цією платівкою, запис якої відбувся у Лондоні, автору допомагали, наприклад, Стів Хоу та Рік Уейкмен. Альбом пропонував кілька творів, що нагадували період творчості The Velvet Underground, але невдале продюсування неґативно вплинуло на альбом у цілому.

Артистичним успіхом виявилося для Ріда турне Британією, під час якого йому акомпанував гурт нью-йоркських підлітків під назвою The Tots.

За продюсування чергового лонгплея Ріда Transformer взявся Девід Боуї. Витримана у модному декадентському настрої, платівка виявилась нерівною, хоча до класики року потрапив із неї твір Walk On The Wild Side. Цей дуже сміливий твір несподівано став сингл-хітом, здобувши 1973 року 10-е місце у Британії та 20-е в Америці. Проте надалі Рід уник пастки модної течії і на альбомі Berlin повернувся до «темного боку» творчих пошуків. Цього разу було взято теми садомазохізму, самогубства та нігілізму у поєднанні з образливими випадами на адресу публіки, яка, проте, все одно купувала платівки виконавця. У музичному плані у цей період в артиста домінувала схильність до самопародії.

На концертному альбомі Rock'n'Roll гітаристам Діку Ваґнеру та Стіву Гантеру вдалося впровадити справжню інструментальну дисципліну, але виданий дещо пізніше лонгплей Sally Can't Dance підтвердив безрадісність і розгубленість автора. Після виходу чергової концертної платівки Рід запропонував електронну какофонію на подвійному альбомі Metal Music Machine. Ця робота була піддана безжальній критиці, й досі залишається суперечливим твором. Для одних вона є маніфестом рок-авангарду, для інших — музичним хуліганством і свідомою насмішкою над традиціями поп-стилю.

Альбом Coney Island Baby була виваженою, мабуть найспокійнішою та найліричнішою роботою в усьому доробку Ріда. Але наступний лонгплей Rock'N'Roll Hearts — випадкова компіляція записів періоду творчої безпорадності. Втім, платівка Street Hassle, що надихалась нью-йоркськими субкультурами, сповістила про повернення до творчої форми. На увагу заслуговував головний твір, популяризований гуртом Simple Minds, а також твори Dirt і I Wanna Be Black з характерною, але вже давно на той час відсутньою у творчості Ріда іронією. Наступні альбоми The Bells і Growing Up In Public хоча й виявилися менш популярними, але підтвердили артистичну зрілість автора.

У 1980-і роки Рід увійшов як уже цілком сформований артист і виконавець. У цьому була чимала заслуга гітариста Роберта Квайна (Robert Quine), запрошеного з гурту Річарда Хелла The Voidoids. Лонгплей The Blue Mask відкрив новий етап, який продовжили своєю стилістичною однорідністю альбоми Legendary Hearts і Mistrial. Проте багатообіцяюча платівка New York не була належним чином оцінена критиками, її суворе, нівельоване до ритмічної пульсації звучання, а також песимістичні та цинічні тексти мали відповідати життю суспільних низів, яке зачаровувало Ріда.

Записаний разом з Джоном Кейлом альбом Songs For' Drella був присвятою Енді Ворхолу. Рід на цій роботі виявив ще одне своє обличчя, підтверджуючи незвичний талант.

15 червня 1990 року оригінальний склад The Velvet Underground з'явився на відкритті фундації на честь Енді Ворхола у Коллі ен Жозе біля Парижа, де виконав свій хіт Heroin. Наслідком відновлення контактів між музикантами стало відродження 1993 року діяльності формації, яка запропонувала альбом Live МСМХС III та здійснила світове турне. На початку 1996 року Рід видав чергову дуже вдалу роботу — альбом Set The Twilight Reeling.

Причиною смерті Лу Ріда стала хвороба печінки. 2013 року музикантові її пересаджували, але навіть це його не врятувало. Вдовою по Лу Ріді залишилася Лорі Андерсон, композиторка та театральна акторка.

Дискографія[ред.ред. код]

Разом з The Velvet Underground[ред.ред. код]

Сольні альбоми[ред.ред. код]

У співпраці з іншими виконавцями[ред.ред. код]

Одноразова поява[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. rollingstone.com, Lou Reed, Velvet Underground Leader and Rock Pioneer, Dead at 71
  2. Lou Reed – Walk on the Wild Side: The Stories Behind the Songs, Chris Roberts and Lou Reed, 2004, Hal Leonard, ISBN 0-634-08032-6
  3. Rock and Roll Hall of Fame (2000). «The Velvet Underground». Архів оригіналу за June 29, 2006. Процитовано September 15, 2006. 
  4. McPhedran, Ian (December 2010). «QRD interview with Ian McPhedran of Ostrich Tuning». silbermedia.com. Процитовано November 24, 2011. 
  5. Richie Unterberger & Greg Prato (2005). «Lou Reed Biography». Процитовано September 15, 2006. 
  6. "Lou Reed". The Guardian. Retrieved July 16, 2011.
  7. "[1]". "People". Retrieved August 19, 2011.
  8. «Tom Tom Club – Boom Boom Chi Boom Boom». Discogs.com. Процитовано 14 July 2012. 
  9. «John Zorn – Music Romance Vol. 1: Music For Children». Discogs.com. Процитовано 14 July 2012. 
  10. «I Will Break Your Fall». Allmusic.com. Процитовано 14 July 2012. 

Джерела[ред.ред. код]