Лу Андреас-Саломе
| Лу Андреас-Саломе | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
12 лютого 1861[1][2][…] Санкт-Петербург, Російська імперія[1][2] | |||
| Померла |
5 лютого 1937[1][2][…] (75 років) Геттінген, Третій Рейх[1][2] ·ниркова недостатність[4] | |||
| Поховання | Геттінгенське міське кладовищеd | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія | |||
| Діяльність | письменниця, психоаналітикиня, есеїстка, автобіографка, філософиня | |||
| Сфера роботи | есей | |||
| Alma mater | Петрішулеd | |||
| Мова творів | російська[2], французька[2], німецька[5][2][6] і нідерландська | |||
| У шлюбі з | Friedrich Carl Andreasd | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Лу Андреас-Саломе у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Лу Андреас-Саломе, Лу Саломе, Лу фон Саломе, Луїза Густавівна Саломе (нім. Lou Andreas-Salomé; 12 лютого 1861 — 5 лютого 1937) — німецькомовна письменниця німецько-російського походження, філософ, психотерапевт-психоаналітик, культурна діячка кінця XIX — початку XX століття. Лишила значний слід у житті й творчості Ніцше, Фройда й Рільке. Відзначена на Поверху спадщини Джуді Чикаго.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в Петербурзі в сім'ї російського генерала німецького походження. Здобула якісну домашню освіту. В молодості виїхала вчитися в Європу. У 1882 в Римі познайомилася з Фрідріхом Ніцше і стала його близькою подругою. Неодноразово відхиляла його пропозиції одружитись. На її вірші Ніцше написав музичну композицію «Гімн життю». Опублікувала в Росії перші статті про філософію Ніцше і трохи пізніше видала монографію про його творчість. 1887 року одружилася з професором Фрідріхом Карлом Андреасом, фахівцем зі східних релігій. Публікувала праці в різних німецьких журналах. У 1897 познайомилася з австрійським поетом Райнером Марією Рільке (1875—1927). Зіграла важливу роль у його житті та духовному розвитку. Організувала дві поїздки Рільке в Росію (1899, 1900) і супроводжувала його. Згодом видала про Рільке книжку. В 1911 взяла участь в роботі Міжнародного психоаналітичного конгресу в Ваймарі. Впродовж 1912—1913 вивчала психоаналіз у Фройда в Відні, увійшла в коло його найближчих однодумців. Сприяла його особистим знайомствам з видатними діячами європейської науки та культури. Кілька років співпрацювала з австрійським психоаналітиком Віктором Тауском (1877—1919). Протягом майже 25 років практикувала психоаналіз у Гетінгені. Як наукова співробітниця і теоретик психоаналізу намагалась побороти фалоцентричні орієнтації класичного психоаналізу. Авторка книг: «Еротика» (Die Erotik, 1910), «Моя вдячність Фройду» (Mein Dank an Freud, 1934), статей про проблеми психоаналізу та інші[7].
Твори[ред. | ред. код]
- Im Kampf um Gott (1885) — «Битва за Господа»
- Henrik Ibsens Frauengestalten (1892)
- Friedrich Nietzsche in seinen Werken (1894) — «Фрідріх Ніцше в дзеркалі його творчості»
- Ruth (1895) — повість «Рут»
- Aus fremder Seele (1896)
- Fenitschka. Eine Ausschweifung (1898) — повість «Фенічка: Відхилення»
- Menschenkinder (1899) — збірка оповідань «Діти людські»
- Im Zwischenland (1902)
- Ma (1904)
- Die Erotik (1910) — «Еротика»
- Rainer Maria Rilke (1928) — «Райнер Марія Рільке»
- Mein Dank an Freud (1931) — «Моя подяка Фройду»
- In der Schule bei Freud — Tagebuch eines Jahres — 1912/1913 (1958) — «У школі Фройда»
- Lebensrückblick — Grundriß einiger Lebenserinnerungen (1994) — «Моє життя»/«Прожите та пережите»
- Sigmund Freud — Lou Andreas-Salomé: Briefwechsel (1966). Листування Фройда та Саломе
- Rainer Maria Rilke — Lou Andreas Salomé: Briefwechsel (1952). Листування Рільке та Саломе
- «Als käm ich heim zu Vater und Schwester» Lou Andreas-Salomé — Anna Freud: Briefwechsel (2001). Листування Анни Фройд та Саломе
- Le diable et sa grand-mère (1922). Переклад та примітки Pascale Hummel (2005)
- L'heure sans Dieu et autres histoires pour enfants (1922). Переклад та примітки Pascale Hummel (2006)
Також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118502921 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 95. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ http://www.lou-andreas-salome.de/leben/ende-des-lebens.html
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Новейший философский словарь. 2009. [Архівовано 17 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лу Андреас-Саломе |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лу Андреас-Саломе |
- Лариса Гармаш. Лу Саломе — «досконалий друг» і «абсолютне зло» у житті Фрідріха Ніцше (переклад з російської)
- Лариса Гармаш. Лу Саломе (удивительная история жизни и приключений духа Лу фон Саломе) [Архівовано 10 грудня 2012 у Wayback Machine.] — життєпис (рос.)
- Марія Криштопа: …І жодних тактильних відчуттів // ЛітАкцент
- Народились 12 лютого
- Народились 1861
- Уродженці Санкт-Петербурга
- Померли 5 лютого
- Померли 1937
- Померли в Геттінгені
- Поховані на Геттінгенському міському цвинтарі
- Письменниці XIX століття
- Письменниці Російської імперії
- Російські письменниці
- Німецькі письменниці
- Німецькомовні письменниці
- Жінки-психоаналітики
- Поверх спадщини
- Німці Росії
- Французи Росії
- Жінки-психологи
- Жінки-філософи
- Німці російського походження