Львівська говірка
Льві́вська гові́рка, також льві́вський субдіалект, льві́вська ґва́ра (пол. gwara lwowska, gwara lwiwska) — міська говірка, урбаністичний лінгвофеномен, що сформувалася у Львові внаслідок змішання південно-західних говорів української мови та польської мови, зі значними домішками німецької та єврейської лексики за часів австрійського та польського правління.
Була популярною у батярів. На думку деяких польських дослідників — «культурна» складова південнокреського діалекту польської мови[1] на відміну від «плебейської» складової — «балаку».
Львівську ґвару інколи поділяють на три види: на українській основі, польській та єврейській — відповідно до переважання запозичень з певної мови.
Історія[ред. | ред. код]
Львівська ґвара виникла за часів Австро-Угорщини, проте найбільшого розквіту набула в першій половині ХХ століття, за часів приналежності Львова до Польської республіки. Завдяки розвитку радіо і газет вона була популяризована на всю країну. У 1920-х—1930-х роках вона використовувалася, зокрема, Вітольдом Шольгінею (пол. Witold Szolginia, автор книг про Львів, сценарист Львівського польського радіо), Мар'яном Гемаром (поетом, сатириком, піснярем), Адамом Голянеком (письменником-фантастом, публіцистом). Ґварою з 1933 до 1939 року виходила до загальнопольського ефіру регулярна популярна передача львівського радіо «На веселій львівській хвилі» (пол. Wesoła lwowska fala), яку вели її автори — польські актори Генрик Фоґельфанґер (Тонько) та Казімєж Вайда (Щепцьо). Ними ж була складена відома пісенька «Тільку ві Львові».
Після Другої світової війни, коли більшість населення міста була винищена, депортована чи переселена, ґвара поступово виходила з ужитку у Львові, де вона сьогодні зустрічається лише фрагментарно, витісняючись літературною українською мовою[2]. Разом з цим, говірка використовувалася репатріантами зі Львова в західних районах Польщі, куди їх масово переселяли[3], а також у текстах вихідців з Галичини, прикладом чого може служити «дрогобицька дилогія» Анджея Хцюка: «Атлантида» та «Місяцева земля» [Архівовано 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.].
У 2000-х стали помітними заходи зі збереження та відродження ґвари у Львові. Так, 2002 року вийшла збірка «Тильку ві Львові» Віктора Морозова та Батяр-бенду «Галичина», до якого ввійшли переспівані пісні львівських батярів, виконані говіркою.
Дослідження[ред. | ред. код]
Часопис «Ї» у № 36* за 2004 опублікував словник львівської говірки. Це був перший словник львівської ґвари з перекладом українською мовою.
2009 року колективом авторок була видана книжка «Лексикон львівський: поважно і на жарт», в якій опубліковані дослідження не тільки львівської ґвари, а й повсякденної мови львів'ян ХХ століття. Також подано словник. Книжка стала володарем гран-прі «Найкраща книга 16 Форуму видавців».
У «Видавництві Старого Лева» у 2013 році була видана «Ґвара. Автентична львівська абетка» з ілюстраціями Гриці Ерде.
Приклади[ред. | ред. код]
Приклад тексту з використанням львівської ґвари на українській основі:
|
... Старий мій ни роби, вчорай був в магістраті за роботую. Казали му метрику на польске принести, ту дадут паньствову пусаду: вулиці замітати. «А наразє руботи для кабанув німа!»
А нидучикані ваши! Ней вас Памбіх скари! Абисьти нугами пунатєгали! Жибисьти скапали, як свічка! Жибисьти го призидентум зрубили, то метрикі на ваши ни пиринисе! Я сі ни хвалю, Павлова, али я ни з тих, жиби за пару шустук цапуви душу занесла. Я ни Юуцька, жи за пуліцая вийшла! А то ферняк на ґвінт, вибалуши сліпакі, накрути куркоцьонґів, шнуруї як ґрабіна. І мисли, жи Бога за ноги злапала — пані пустирункова. Морда на глянц, шпануї на теби з вінкля і — «Пу хамску до мні ні балакаць!» |
|
Приклади використання львівської ґвари в сучасних текстах:
|
|
… — Але пан Зеньо вже не слухав свого кумпля і зовсім не тому, же му було неінтересно, так направду дуже любив він родину пана Стефця, і бахорів і малжонку, певно навіть більше за самого пана Стефця. Та шо там повідати, пані Ганю Зеньо взагалі вважав святою кубітою, бо хто би то ше міг терпіти отого бельбаса? І мушу вас запевнити же в жадній другій ситуації пан Зеник би си не позволив отак нахабно пускати повз вуха, шо повів синек пану Стефку. Але тут була особлива оказія. До кнайпи впевненою ходою з гордо піднятою головою і випнутими цицьками зайшла пані Стася. |
|
|
|
… — Моє шанування, пане Зеню, — відповів високий, з прилизаним волоссям, добрими очима і кайзерівськими вусами, кельнер, — та Ви знаєте як то є, як йно тілько на дворі холодає, то в нас в кнайпі натихмісць Ташкєнт ся зачинає. Але для Вас то зопевні же столик ся знайде! А як нє, то зараз шмаркачів тотих коло стіни розрахую, бо їм і так, я виджу, ше зо́ три кєлішка то́му вже до́ста було. Мусите хвильку хіба коло бару зачекати. Можу Вам за той час запропонувати якого пива?
— Нє, Ромцю, то ше заскоро на пиво, тре перше ся зігріти. Дай мені тего твого ромашкового чаю, — відповів пан Зеник і підморгнув, — але вляй там добряче рому, аби пальці на ногах відійшли троха від морозу. |
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Zofia Kurzowa (2006). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Polszczyzna Lwowa i kresów południowo-wschodnich do 1939. Kraków: UNIVERSITAS. с. 439. ISBN 83-242-0656-6. (пол.)
- ↑ Львів — місто легенд. Влад Якушев // Львівська газета. — 2007. — 15 жовт.
- ↑ Opowieść o przedmieściu [Архівовано 7 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Юрко і Славцьо. Усе про український футбол або як пан Стефцьо і пан Зеник пиво пили. 2010–2012. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 19 травня 2013.
Література[ред. | ред. код]
- Ґвара. Автентична Львівська Абетка / [авт. ідеї Ю. Назарук ; авт. текстів А. Борковський ; авт. іл. Г. Ерде]. – [Івано-Франківськ] : Лілея-НВ, 2011. – 72 c. : іл.
- Горбач О. Арґо в Україні. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2006.
- Мовна М. Книга Олекси Горбача "Арґо в Україні” як джерело вивчення львівської говірки першої третини ХХ ст. / М. Мовна // Вісник Львівського університету. Сер. : Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. – 2008. – Вип. 3. – С. 302-307.
- Хобзей Н., Сімович О., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г. Лексикон львівський: поважно і на жарт. — Львів : Інститут українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України, 2009. — 672 с. — (Діалектологічна скриня) — 1 000 прим. — ISBN 978-966-02-5342-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Львівська говірка з елементами залізничної лексики [Архівовано 7 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Анджей Хцюк. Сьліпі на матчі не ходіт (переклад Наталки Римської) [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Анджей Хцюк. Хаїмик (переклад Наталки Римської) [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Про львівський балак, який обожнюють приїжджі…[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Opowieść o przedmieściu (пол.)
- Świat naukowo-artystyczny lwowskiej «knajpy» lat 30 (пол.)
- Короткий словник львівської ґвари [Архівовано 23 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Словник львівської ґвари (пол.)
- Щепко і Тонько співають хіт 1939 року «Тилько ві Львові» [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Юрко і Славцьо. Усе про український футбол або як пан Стефцьо і пан Зеник пиво пили [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||