Національний університет «Львівська політехніка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний університет «Львівська політехніка»
НУ"ЛП"
Lviv Polytechnic.png
Polytechnic Lwow 20091.JPG
Головний корпус Львівської політехніки
Назва латиною Lviv Polytechnic National University
Девіз Litteris et artibus
Заснований 4 листопада 1844
Рівень акредитації IV
Ректор Бобало Юрій Ярославович
Розташування Львів
Тип національний, автономний, дослідницький
Студентів 31000
Співробітників 2000
Аспірантів 1000
Докторів наук 200
Приналежність Асоціація університетів України,
European University Association
Адреса 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери 12
Сайт www.lp.edu.ua

Націона́льний університе́т «Льві́вська політе́хніка» — найстаріший вищий технічний навчальний заклад України та Східної Європи, заснований 1844 року як Технічна академія.

Історія[ред.ред. код]

Полотна в актовому залі головного корпусу, які символізують технічний прогрес. (Всього в актовому залі — 11 написаних олією картини, які створені у 80-х роках 19 століття видатним польським художником Яном Матейком у малих композиційних ескізах. У великих розмірах вони написані майстрами краківської художньої школи під керівництвом автора.[1])

Попередницею «Львівської політехніки» була Технічна академія, створена 1844 року, одним з тих, хто стояв біля її витоків, був Лемох Ігнац. Вона була однією з перших академічних технічних шкіл у Європі й першою в Україні. У 1877 році новий навчальний рік під керівництвом нового ректора Юліана Захарієвича почали в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери). Проект цього корпусу та будинку хімічної лабораторії академії виконав архітектор Юліан Захарієвич.

Інтер'єр головного корпусу

Тоді ж академію було перейменовано на Вищу політехнічну школу і включено до академічних шкіл Австро-Угорської імперії.

10 липня 1912 лекцію у Львівській політехнічній школі прочитала Марія Склодовська-Кюрі. Того ж дня вчена рада Політехніки удостоїла Марію звання почесного доктора технічних наук. Її ім'я увіковічено на почесній дошці докторів honoris causa Львівської політехніки. (Детальніше у статті Марія Склодовська-Кюрі у Львівській політехніці)

З 1921 р. заклад називався «Львівською політехнікою», а з 1939 року — Львівським політехнічним інститутом.

У червні 1993, за рік до святкування свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий — четвертий — рівень акредитації, статус університету і назву Державний університет «Львівська політехніка». У 2000 році Політехніка отримала статус національного університету[2].

8 липня 2009 року Кабінет Міністрів України на своєму засіданні надав Національному університету «Львівська політехніка» статус самоуправного дослідницького національного вищого навчального закладу.[3]

Структура[ред.ред. код]

Колишній будинок «Просвіти», Львів

До складу Національного університету «Львівська політехніка» входять:

Світлина з початку ХХ століття

В університеті навчаються понад 33 тис. студентів, курсантів та екстернів. Підготовка фахівців проводиться за 56 напрямами та 106 спеціальностями.

Навчальний процес забезпечує професорсько-викладацький склад чисельністю понад 2000 осіб, з яких понад 200 — доктори наук та більше 1000 — доценти, кандидати наук. До навчального процесу залучено близько 300 науковців з наукових установ НАН України, виробничих підприємств та проектних інститутів.

Науково-навчальні інститути[ред.ред. код]

Сучасні корпуси НУ «ЛП» (1970-80-ті)

Наука[ред.ред. код]

Міжнародна діяльність[ред.ред. код]

  • Відділ міжнародних зв'язків
  • Галузева лабораторія міжнародного науково-технічного співробітництва
  • Підготовче відділення для іноземних студентів «Компіс»
  • Відділ по роботі із іноземними студентами
  • Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою

Окремі навчальні заклади при університеті[ред.ред. код]

Детальна інформація про навчальні заклади[4]

  • Інститут дистанційного навчання
  • Інститут післядипломної освіти
  • Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В'ячеслава Чорновола
  • Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою
  • Техніко-економічний коледж
  • Технічний коледж
  • Автомобільно — дорожній коледж
  • Золочівський коледж
  • Коломийський політехнічний коледж

Основні наукові напрямки[ред.ред. код]

Люди, пов'язані зі Львівською політехнікою[ред.ред. код]

Почесні професори[ред.ред. код]

Доктори Honoris Causa Львівської політехніки

Школи та випускники[ред.ред. код]

Див. також: Категорія:Львівська політехніка

Свого часу тут працювали видатні науковці й техніки:


Серед випускників — політична діячка Стецько Ярослава Йосипівна.

Керівництво університету[ред.ред. код]

Кафедри[ред.ред. код]

Кафедра автоматизованих систем управління[ред.ред. код]

Кафедра створена в грудні 1974 року для підготовки інженерів за спеціальністю «Автоматизовані системи управління». З 1992 року кафедрою завідує д.т. н., професор Рашкевич Ю. М. З 1979 року здійснювалася підготовка інженерів за спеціальністю АСУ для закордонних країн.

За період з 1974 року по 2004 рік випущено понад 2600 фахівців; в тому числі 160 іноземних інженерів і магістрів.

З 1994 року кафедра здійснює підготовку фахівців за базовим напрямком «Комп'ютерні науки» (бакалаврів) та за спеціальностями «Комп'ютеризовані системи обробки інформації та управління» і «Технологія автоматизованої обробки текстової і графічної інформації» (спеціаліст/магістр).

З 1998 року кафедра розпочала підготовку бакалаврів базового напрямку «Легка промисловість», який в 2001 р. був перейменований на «Видавничо-поліграфічну справу». З 2000 року кафедрою випускаються фахівці за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології» з кваліфікацією інженер-аналітик комп'ютерних систем.

Кафедра експлуатації та ремонту автомобільної техніки[ред.ред. код]

Кафедра «Експлуатація та ремонт автомобільної техніки» започаткована у 1944 році як кафедра «Автомобілі». У результаті реорганізації в 1996 році кафедра отримала назву — «Експлуатація та ремонт автомобільної техніки»[6].

На сьогодні педагогічний персонал кафедри налічує два професори, доктори технічних наук, 6 доцентів, кандидатів технічних наук, 11 викладачів, з яких три кандидати технічних наук.

На кафедрі створені і діють лабораторії автоматики автомобільних систем, двигунів внутрішнього згорання, мехатроніки автомобіля; технології автомобілебудування та ремонту автомобілів, ремонту та сервісного обслуговування автомобілів; конструкції автомобілів, технічної експлуатації автомобілів, електронного та електричного обладнання автомобілів і комп'ютерний клас.

Кафедра готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівнів «бакалавр» напряму 6.070106 «Автомобільний транспорт», «спеціаліст» за спеціальністю 7.090258 (7.07010601) «Автомобілі та автомобільне господарство» та «магістр» за спеціальністю 8.090258 (8.07010601) «Автомобілі та автомобільне господарство» за двома спеціалізаціями: «Мехатроніка і автомобільні системи» та «Експлуатація і сервісне обслуговування автомобілів».

Кафедра приладів точної механіки[ред.ред. код]

Кафедра приладів точної механіки — це навчально-науковий підрозділ Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології Львівської політехніки, створений у 1965 році, який готує фахівців із сучасних інформаційних технологій для приладобудування — інтелектуальних мехатронних систем. Кафедра здійснює підготовку фахівців галузі знань «Метрологія, вимірювальна техніка та інформаційно-вимірювальні технології», зокрема бакалаврів базового напрямку «Приладобудування» та спеціалістів і магістрів зі спеціальностей «Прилади і системи точної механіки» і «Інформаційні технології в приладобудуванні».

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Освіта Це незавершена стаття про освіту.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.