Львівське гетто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Наприкінці липня 1941 був створений юденрат та «Ordnungsdienst». Львівське ґетто за величиною було третім, після Варшавського та Лодзинського ґетто.

8 листопада 1941 року німецька влада наказала організувати Львівське ґетто. Євреям наказувалося переміститися в ґетто до 15 грудня 1941. За цей час було вбито 5 000 старих і хворих євреїв. До початку 1942 року в ґетто налічувалося більше 100 000 євреїв. Єврейська поліція налічувала до 500 чоловік і забезпечувала внутрішній правопорядок в єврейських ґетто, брала участь в облавах, здійснювала конвоювання при переселенні та депортації євреїв у табори, забезпечувала виконання наказів окупаційної влади і т. д. Головою юденрату став юрист Юзеф Парнас. За літо 1941 року була розграбована власність євреїв, спалені синагоги, а самі євреї відправлені на примусові роботи. Наприкінці жовтня Парнас був розстріляний за відмову скласти списки євреїв для таборів.

Взимку 1941 — 1942 років нацисти почали відправляти євреїв з Львівського ґетто до таборів. За березень місяць 1942 року було вивезено в Белжець 15 000 чоловік. Більшість з них були старі і релігійні люди, жінки, діти. Офіційно це називалося «акцією проти антисоціальних елементів».

Після цієї «акції» в ґетто офіційно залишалося близько 86 000 євреїв. Крім того, існувала велика кількість «нелегалів». Були створені цехи, в яких євреї працювали на вермахт, люфтваффе і німецьку адміністрацію.

8 липня 1942 г. 7 000 євреїв було вивезено в Янівський табір. За серпень в Белжець було надіслано більше 50 000.

На початок вересня 1942 г. в ґетто залишалося близько 65 000 євреїв, з яких приблизно 15 000 були «нелегалами». Деякі євреї ховалися в каналізації міста, де їм допомагали львівські поляки і українці.

Кілька тисяч дітей було врятовано активістами польської урядової організації Жегота (Zegota — Рада допомоги євреям на окупованій території Польщі).

Євреїв переховували і в монастирях та церквах Української грекокатолицької церкви. Серед тих, хто врятувався в Свято-Юрському соборі у Львові було головний ортодоксальний рабин міста Давид Каґане і сім'я реформістського рабина міста Єзекіїля Левіна.

У листопаді 5 000 євреїв було відправлено у Янівський концтабір і Белжец. Систематично знищувалися євреї, які не працювали. Між 5 та 7 січня 1943 г. Львівське ґетто офіційно стало єврейським табором. До 20 000 євреїв, включаючи членів розформованого Єврейської ради, були розстріляні. Німці оголосили, що в ґетто можуть знаходитися тільки євреї з «робочою картою». Під час зачисток ґетто німці спалювали будинки, в яких ховалися євреї. Багато згорали живцем.

Робочий табір в ґетто проіснував до 1 червня 1943 року. При ліквідації табору євреї чинили збройний опір, убивши і поранивши кількох поліцейських. У ліквідації брали участь підрозділи СС і німецької поліції, гітлерюґенд. Близько 7 000 євреїв було вивезено в Янів, більшість з них було розстріляно в «Пісках». 3 000 євреїв було вбито при ліквідації самого ґетто.

Коли 27 липня 1944 г. радянські війська взяли Львів, у ньому залишалося менше 300 євреїв, які ховалися в місті і каналізації.

LvovGhettoSurvivor.jpg
Львов тридцатка.jpg
Памятник жертвам Холокоста Львов.jpg
В'язень Львівського ґетто і Янівського табору, який вижив після їх ліквідації 2007 Нинішній вид на територію Янівського табору (нині — виправний заклад) Пам'ятник жертвам Голокосту на проспекті В'ячеслава Чорновола

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]