Львівський національний університет імені Івана Франка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Львівський національний університет
імені Івана Франка
ЛНУ імені Івана Франка
Gerb Lvivskogo Universiteta.png
University Lviv 2009 1.JPG
Головний корпус університету, колишня будівля Галицького сейму
Назва латиною Universitas Leopoliensis
Девіз Раtriаe dесоri сіvibus еducаndis
Заснований 11 жовтня 1661
Рівень акредитації IV
Ректор Іван Вакарчук
Розташування Львів
Тип автономний, дослідницький
Кольори Синій та Золотий         
Адреса 79000, вул. Університетська 1, м. Львів
Сайт www.lnu.edu.ua

Львівський національний університет імені Івана Франка (у 1918-1939 рр. Університет Яна Казимира) — один з найстаріших у Східній Європі та найстаріший в Україні університет. Один з найпрестижніших університетів України. Львівську академію з правами університету утворено 1661 року. У 1773 році орден єзуїтів заборонено, університет закрито. Відновлено у 1784, називався Йосифінський університет. У 1805-1817 ліцей. У 1817 відновлено як Університет Франца I.

Зміст

[ред.] Заснування та рання історія Університету

Колишня головна будівля університету (1851-1923 роки)

[ред.] Передісторія

В епоху ренесансу Львів був відомим освітнім містом Центральної Європи, в якому діяло просвітницько-релігійне товариство «Львівське братство» (1439 р.) та друкарня Степана Дропана (1460 р.). Якщо перший університет Центральної Європи – Карловий (Прага, Чехія) бере свої початки із світської школи (1348 р.), то Львівський університет (тепер імені І. Франка), аналогічно, своє літочислення розпочинає зі створення у листопаді 1372 року монастирської школи, яку заснував Руський князь Володислав спільно з Орденом Францисканців, котрі поряд з місіонерством проводили також і освітню діяльність[1].

У ХVІ – ХVІІ ст. центрами культурного життя на українських землях були церковні братства. Користуючись підтримкою міщан та духовенства, вони сприяли поширенню ідей гуманізму, розвитку науки і шкільництва. Найдавнішим в Україні було Успенське ставропігійське братство у Львові, яке стало визначним українським культурним центром. З 1586 р. у Львові діяла братська школа, яка була середнім навчальним закладом. Тут вивчались церковнослов’янська, грецька, латинська і польська мови, математика, граматика, риторика, астрономія, філософія та інші дисципліни. Члени Львівського братства планували навіть перетворити свій «гімнасіон» (так вони називали цю школу) у вищий навчальний заклад. У Львівській братській школі працювали і здобули освіту визначні діячі української культури кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст.: Лаврентій Зизаній (Кукіль) і його брат Степан, Кирило Ставровецький, Іван Борецький та ін.

До середини ХVІІ ст. в Україні не було жодного вищого навчального закладу. Шляхетська Польща чинила опір створенню тут вищої школи, яка могла б стати небезпечним політичним і культурним центром. Українська молодь змушена була здобувати вищу освіту в стінах Краківського й інших європейських університетів.

[ред.] Заснування

Згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658 р.) між Україною та Річчю Посполитою польський уряд обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи-академії: одну в Києві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце. Академіям було обіцяно ті самі права університету, якими користувався Краківський університет. Впливові кола Речі Посполитої не виключали й того, що під тиском певних політичних обставин в Україні могли утворитися власні національні університети. Тоді ж єзуїтський орден у справі захисту католицизму в Україні покладав особливі надії на свій осередок у Львові. Єзуїти з’явились у Львові ще наприкінці ХVІ ст., а в 1608 р. відкрили тут свою середню школу-колегію. До середини ХVІІ ст. ця колегія занепала, але все ж була врятована єзуїтами від загибелі, оскільки користувалась покровительством і підтримкою польських магнатів.

Єзуїти розуміли можливість створення на основі братської школи у Львові університету, тому постійно домагались перетворення своєї колегії в академію. Після неодноразових клопотань король Ян ІІ Казимир 20 січня 1661 р. підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. Однак відразу ж після підписання диплому створення академії зустріло рішучу опозицію Краківського університету та окремих впливових осіб держави, що його підтримували. Незважаючи на перешкоди, у Львівському університеті навчання велося за зразком інших європейських академій. А згодом польський король Август ІІІ у 1758 р. затвердив диплом від 20 січня 1661 р., виданий Яном ІІ Казимиром.

Від часу заснування і до 1773 р. Львівський університет повністю перебував під контролем єзуїтського ордену і підпорядковувався генералові єзуїтів у Римі. На чолі університету стояв ректор. Приміщення університету було поблизу Краківської вулиці в центрі Львова. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення, мав свою бібліотеку, найбільшу у Львові друкарню.

[ред.] Університет в 17-18 століттях

Скульптура на фасаді головного корпусу ЛНУ

Університет складався з двох відділів (факультетів) – філософського і богословського (теологічного). Роль середнього навчального закладу при Львівському університеті відігравала колегія, яка була підготовчим етапом для бажаючих продовжувати навчання. Історичні джерела засвідчують, що у 1667 р. на філософському і теологічному відділах навчалось близько 500 студентів, а навчальний процес забезпечували вісім викладачів. У середині ХVІІІ ст. кількість студентів збільшилося до 700 осіб, викладачів – до 15-17. Поляки становили 75% студентів, решту були українці та представники інших етнічних груп.

Навчальний процес у Львівському університеті проводився за програмою єзуїтських шкіл, розробленою ще наприкінці ХVІ ст.; помітні зміни у цю програму стали вноситись лише в середині ХVІІІ ст. На відділі філософії, головним чином вивчали філософську систему Аристотеля, яка була сукупністю логіки, фізики й метафізики; у складі фізики розглядали також елементи математики, астрономії, біології, метеорології, у складі метафізики – питання психології та етики. Вивчали, крім цього, історію, географію, грецьку мову та ін. На відділі філософії навчання тривало два-три роки. Після закінчення цього відділу можна було здобувати богословську освіту. На теологічному відділі навчання тривало чотири роки. Тут проходили історію церкви, Старий і Новий Заповіт, догматичне і моральне богословіє, канонічне право, казуїстику, староєврейську мову. Всі університетські дисципліни викладали професори.

У середині і другій половині ХVІІІ ст. у зв’язку з розвитком наукових знань, зокрема природничих наук, сталися зміни у навчальному процесі університету. У 1744 р. було відкрито кафедру математики, яку очолив Ф.Гродзіцький – автор підручника з архітектури і математики, створено математично-фізичний кабінет, відкрито університетську астрономічну обсерваторію. Почали викладати польську, французьку, німецьку мови, географію та історію, як окремі предмети. Тут працювали відомі вчені: історик К.Несєцький, математики Ф.Гродзіцький і Т.Секержинський, письменник Г.Пірамович, громадський діяч, поет, письменник і філософ І.Красіцький. Випускниками університету були такі відомі люди, як І. Гізель, М.Слотвинський, Я.Богомоловський та багато інших.

Пам'ятник Івану Франку навпроти центрального входу університету

[ред.] Львівський університет та Іван Франко

У 70-х роках ХІХ ст. на філософському факультеті Львівського університету навчався Іван Франко — всесвітньовідомий український мислитель, письменник, учений, перекладач, психолог, політичний та громадський діяч, один з геніїв України, що увійшов в історію культури як «титан праці». Указом від 8 січня 1940 р. Президія Верховної Ради УРСР присвоїла Львівському державному університету ім`я Івана Франка. Сьогодні тут працює одна з основних шкіл франкознавства в Україні.

[ред.] Університет сьогодні

У Львівському національному університеті імені Івана Франка відкрили ювілейний рік

На 1997/98 навчальний рік на денній формі навчалось 11 649 студентів, в тому числі 2980 на умовах повної компенсації затрат на навчання, на заочній формі навчаються 3680 студентів, з них 2543 студентів-платників. Повний курс навчання триває 5 років. В Університеті є 112 кафедр, чотири з яких відкрито в 2001 році. Основною формою підготовки наукових кадрів є аспірантура, на 1997/98 навч. рік готувала фахівців з 89 спеціальностей гуманітарного та природничого профілів, в аспірантурі на денній формі навчалось 505 осіб, заочній — 206 осіб.

Має географічний та геологічний факультети. Серед інших готує фахівців за такими спеціальностями гірничого профілю: геологічна зйомка, пошуки і розвідка корисних копалин, геохімія, мінералогія та петрологія, екологічна геологія.

З 1998/1999 навчального року розпочато підготовку бакалаврів зі спеціальностей «Геологія», «Геохімія і мінералогія», «Екологія і охорона навколишнього середовища». З 2002/2003 р. з цих спеціальностей розпочато підготовку магістрів. З 2001/2002 р. в Природничому коледжі університету розпочато підготовку молодших спеціалістів по спеціальності «Прикладна екологія» за спеціалізацією «Екологія геологічного та суміжних середовищ».

[ред.] Міжнародна співпраця

Львівський національний університет імені Івана Франка гідно представляє українську академічну спільноту в світі. За перше півріччя 2010 року Університет відвідало понад 400 іноземних фахівців. Приблизно така ж кількість наукових і науково-педагогічних працівників нашого Університету перебувала в цей період у закордонних установах.

Підписано 74 договори про співпрацю зі зарубіжними установами. Львівський університет разом із десятьма університетами європейських країн виборов наступний етап програми Євросоюзу «Ерасмус — Мундус». За попереднім етапом програми впродовж трьох останніх років 123 студенти та аспіранти університету отримали стипендії для однорічного навчання в європейських навчальних закладах.

Університет здійснює активну діяльність щодо підписання Хартії Європейських Університетів. У 2000 році університет став співзасновником Європейського Колегіуму Польських і Українських Університетів (Люблін, Польща). Продовжено термін дії угод із Бєльським державним університетом (Бєльці, Молдова) та Краківською Педагогічною Академією (Польща).

Студенти географічного, історичного факультетів та факультету міжнародних відносин проходять навчальні практики в Польщі, Німеччині, Австрії, Угорщині, Чехії та Словаччині. Співробітники механіко-математичного, філологічного, хімічного факультетів, факультету міжнародних відносин і прикладної математики та інформатики працювали у вищих навчальних закладах Польщі, Колумбії, Франції, Швейцарії, Австрії на викладацькій роботі за контрактами. Завдяки наданим Австрійським центром місячних стипендій 10 фахівців Університету відвідали вищі навчальні заклади Австрії, а за договорами між Львівським та Варшавським і Вроцлавським університетами наукове стажування пройшли понад 48 співробітників Університету. Багато випускників продовжують навчання у вищих навчальних закладах США, Польщі, Німеччини, Австрії, Великої Британії, Франції. Щорічно за грантом американського уряду та сприянням Канзаського університету проводиться Літня школа для американських студентів, які проходять у нашому Університеті шеститижневе стажування з української мови та історії України.

[ред.] Рейтинги та репутація

Місце Львівського університету в рейтингах університетів України:

Рейтинг 2007 2008 2009 2010 2011
Компас[2] 9 9 6 7 6
Дзеркало тижня/ЮНЕСКО [3][4] 41 32 30 28
Деньги [5] 3 4 5 -
Webometrics [6] - - - 3 1 (1409 місце в світі)
4 International Colleges & Universities [7] - - - 13 11
Scopus [8] - - 3 3 3

[ред.] Структура

[ред.] Факультети

[ред.] Загальноуніверситетські кафедри

  • Безпеки життєдіяльності
  • Загальної та соціальної педагогіки
  • Фізичного виховання і спорту
[ред.] Кафедра загальної та соціальної педагогіки

Вища педагогічна освіта у Львові була започаткована в 1812 році, коли у навчальній програмі з'явився курс під назвою «Педагогіка» або «Наука про виховання». Він був частиною богословської підготовки і ґрунтувався на австрійських підручниках А. Г. Немаєра та Е. Мільда. Перші лекції з педагогіки для студентів філософського і теологічного факультетів читав випускник Празького університету Вацлав (Вензель) Міхал Фойгт, який був першим викладачем цієї дисципліни також і в Краківському університеті. Протягом першої половини ХІХ ст. професорами педагогіки були віце-ректор греко-католицької духовної семінарії Ян Фредерович, теолог і релігійний діяч Йосиф Ярина, фахівець з естетики і ораторського мистецтва Ігнацій Поллак, майбутній греко-католицький митрополит Григорій Яхимович, богослови Франц Амтманн і Людвіг Малиновський, а такаж греко-католицький церковний діяч Франц Костек.

На філософському факультеті педагогіку викладали: професор Євсевій Черкавський (1871—1892), професор Александр Скурський (1892—1902), доцент Антоній Даниш (1892—1902), професор Болеслав Маньковський. (1903—1921), доцент Зигмунт Кукульський (1926—1928), доцент Казимир Сосніцький (1934—1939), професор Богдан Суходольський (1937—1939), доцент Стефан Трухім (1939). Тематика навчальних курсів: «Загальна педагогіка», «Практична педагогіка», «Педагогічні вправи», «Педагогічна психологія», «Гімназійна педагогіка», «Основи дидактики» та ін. Навчальні дисципліни психолого-педагогічного циклу викладали доцент Юліан Охорович (1875—1882) і професор Казимир Твардовський (1902—1930).

У 1907 р. зусиллями Б.Маньковського було створено Педагогічний семінарій — автономну структурну одиницю у складі філософського факультету. Студенти слухали лекційні курси з педагогічних дисциплін, проходили педагогічну практику у середніх навчальних закладах міста.

У 1923 р. на філософському (з 1934 р. гуманітарному) факультеті булла створена Кафедра історії освіти і шкільництва. Її керівником став професор історії польської літератури Варшавського університету Станіслав Лемпіцький. Йому допомагали відомі згодом у повоєнній Польщі вчені — доцент Антоній Кнот і асистент Лукаш Курдибаха.

У 1934 р. було створено Кафедру педагогіки, яку в 1937 р. очолив професор Богдан Суходольський. Розвиток підрозділу перервала Друга світова війна.

На теологічному факультеті до 1918 р. студенти слухали лекції з педагогіки та з катехитики і методики; з 1885 року — окремо українською (Йосиф Делькевич та Іван Бартошевський) і польською (Марцелій Паливода і Блажей Яшовський) мовами. Діяв семінарій з катехитики і методики.

З 1939 р. почала функціонувати кафедра педагогіки і психології, яка отримала статус загальноуніверситетського підрозділу. У її складі певний час працювали викладачі логіки і методики викладання шкільних навчальних дисциплін. З 1960-х рр. кафедра остаточно набула педагогічного спрямування. При кафедрі були створені лабораторія технічних засобів навчання, психологічна лабораторія, організовано психолого-педагогічний семінар для викладачів вищих шкіл м. Львова, психолого-педагогічне відділення учнівської Малої Академії наук.

Викладачі кафедри читали базові психолого-педагогічні предмети, численні спецкурси, активно займалися науковою роботою. Кафедра стала центром вивчення педагогічної спадщини Антона Макаренка. До 1985 рр. було видано 11 макаренкознавчих збірників, ініціаторові цих видань доценту Федору Науменку було присвоєно почесне звання доктора філософії Марбурзького університету в Німеччині. Побачили світ монографії В. Савинця «Іван Франко і сучасна йому педагогічна думка в Галичині» (1961), Ф. Науменка «Школа Київської Русі» (1965), Є.Сявавко «Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку» (1974), Л.Баїка «За освіту для трудящих» (1983) та ін. У різні роки завідувачами кафедри були Федір Науменко, Сергій Смолінський, Митрофан Година, Галина Паперна, Василь Савинець, Борис Тимохін та Лев Баїк.

У 1991 р. кафедру розділено на дві окремі — кафедру психології, яка увійшла в структуру філософського факультету і кафедру педагогіки, що залишила за собою загальноуніверситетський статус.

У 1991—1999 рр. кафедру очолював проф. Євген Клос, з 1999 р. — доц. Дмитро Герцюк. Роки самостійності кафедри ознаменувалися розвитком наукового і дидактичного потенціалу академічної педагогіки у Львівському університеті. Тіснішою стала взаємодія зі студентами, активнішими стали стосунки з нашими закордонними колегами. У 2007 році рішенням Вченої ради університету Кафедра педагогіки змінила назву на Кафедра загальної і соціальної педагогіки.

[ред.] Навчальні установи

  • Інститут післядипломної освіти[9]
  • Педагогічний коледж[10]
  • Правничий коледж [11]
  • Природничий коледж[12]
  • Центр італійської мови і культури
  • Львівський фізико-математичний ліцей[13]
  • Класична гімназія[14]
  • Буська гімназія імені Євгена Петрушевича
  • Навчальний комплекс «Стрілківська школа-інтернат із поглибленим вивченням окремих предметів»
  • Навчально-виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа-ліцей» с. Козьови

[ред.] Наукові установи

Наукові установи у ЛНУ ім. І.Я. Франка працють на благо університету і країни в цілому.

[ред.] Інститути

  • Археології
  • Європейської інтеграції
  • Історичних досліджень
  • Франкознавства
  • Літературознавчих студій
  • Екології масової інформації
  • Славістики

[ред.] Інші наукові установи

  • Астрономічна обсерваторія [15]
  • Ботанічний сад[16]
  • Зоологічний музей[17]
  • Музей історії Львівського національного університету імені Івана Франка
  • Центр Інформаційних технологій і дистанційного навчання[18]
  • Науково-технічний та навчальний центр низькотемпературних досліджень
  • Міжфакультетська науково-навчальна лабораторія рентгеноструктурного аналізу
  • Центр гуманітарних досліджень[19]
  • Центр країн Північної Європи[20]

[ред.] Керівництво університету

Ректор Вакарчук Іван Олександрович
  • Ректор Вакарчук Іван Олександрович доктор фізико-математичних наук, професор
  • Перший проректор Височанський Василь Степанович кандидат фізико-математичних наук, професор
  • Проректор з науково-педагогічної роботи Зубрицька Марія Олексіївна кандидат філологічних наук, доцент
  • Проректор з науково-педагогічної роботи Кирилич Володимир Михайлович кандидат фізико-математичних наук, доцент
  • Проректор з наукової роботи Котур Богдан Ярославович доктор хімічних наук, професор
  • Проректор з науково-педагогічної та виховної роботи Мамчур Звенислава Ігорівна кандидат біологічних наук, доцент
  • Проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Лозинський Мар'ян Володимирович
  • Проректор з господарської роботи Власевич Віктор Петрович

[ред.] Ректори

Див. також: Категорія:Ректори Львівського університету[21]

Сьогодні ректором університету є професор кафедри теоретичної фізики Іван Вакарчук.

[ред.] Студентське життя

В університеті видаються студентські газети. Друковані: "Ек-you" (Студентська газета економічного факультету), "Гілея" (Студентський культурологічний часопис), "Ярослов" (Студентська газета філологічного факультету), Vivat Justitia! (Студентський альманах, Юридичний факультет); електронні: "Факторіал" (Механіко-математичний факультет). Діє портал студентів факультету прикладної математики та інформатики.

Організовуються загально-університетські змагання з гри Що? Де? Коли?

9 листопада 2011 року, студент історичного факультету Франкового Університету Тарас Прокопишин, став Головою студентської ради Львова. [1]

[ред.] Студентські організації університету

  • Студенський уряд Університету
  • ГО "Молода Дипломатія" (факультет міжнародних відносин)
  • «Англійський клуб» (факультет іноземних мов)
  • «Об’єднання студентів правників» (юридичний факультет та Правничий коледж)
  • «Європейська асоціація студентів права» (юридичний факультет та Правничий коледж)
  • «Лабораторія Ідей»
  • «Студентське братство»

[ред.] Особистості

[ред.] Заслужені професори

Див. також: Категорія:Науковці Львівського університету

[ред.] Професори

Див. також: Категорія:Науковці Львівського університету

[ред.] Випускники

Детальніше:

[ред.] Джерела

  1. ↑ «Сайт Львівського університету ветеринарної медицини - ІСТОРІЯ УНІВЕРСИТЕТУ». http://www.vetuniver.lviv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=11&Itemid=15&lang=uk. Процитовано 22-2-2011. 
  2. ↑ «Рейтинги ВНЗ 2007-2010». http://www.yourcompass.org/ua/ratings. 
  3. ↑ Олеся Леновицька. «Визначення університетських рейтингів «Топ-200 Україна» за 2007 рік». «Дзеркало тижня». https://sites.google.com/site/volodyavovchak/rank. 
  4. ↑ «рейтинг університетів України III, IV рівнів акредитації «Топ-200 Україна» у 2011 році». ЄвроОсвіта. http://euroosvita.net/?category=1&id=1093. Процитовано 5.7.2011. 
  5. ↑ «Рейтинг ВУЗов Украины от издания «Деньги»». http://mir-studenta.com/rejting-vuzov/dengi/. Процитовано 24 березня 2011.  (рос.)
  6. ↑ «Webometrics Ranking of World Universities». http://www.webometrics.info/top12000.asp?offset=1401. 
  7. ↑ «4 International Colleges & Universities 2010». http://www.4icu.org/ua/. 
  8. ↑ «Рейтинг вищих навчальних закладів України за показниками наукометричної бази даних Scopus». Національна бібліотека імені Вернадського. 22.12.2010. http://www.nbuv.gov.ua/rating/ratings_uni/index.html. 
  9. ↑ «Інститут післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка». http://www.lnu.edu.ua/institutes/ipk/index.htm. Процитовано 24 березня 2011. 
  10. ↑ «Інтернет сторінка Педагогічного коледжу». http://pedagogicalcollege.lviv.ua/. Процитовано 24 березня 2011. 
  11. ↑ «Інтернет сторінка Правничого коледжу». http://prk.lnu.edu.ua/. Процитовано 24 березня 2011. 
  12. ↑ «Інтернет сторінка Природничого коледжу». http://natcol.lviv.ua/ua/. Процитовано 24 березня 2011. 
  13. ↑ «Інтернет сторінка Львівського фізико-математичного ліцею». http://www.lpml.com.ua/. Процитовано 24 березня 2011. 
  14. ↑ «Інтернет сторінка Класичної гімназії». http://www.cg-lviv.org/. Процитовано 24 березня 2011. 
  15. ↑ «Інтернет сторінка Астрономічної обсерваторії». http://astro.franko.lviv.ua/. Процитовано 24 березня 2011. 
  16. ↑ «Інтернет сторінка Ботанічного саду». http://bioweb.lnu.edu.ua/botsad/index.php. Процитовано 24 березня 2011. 
  17. ↑ «Інтернет сторінка Зоологічного музею». http://bioweb.lnu.edu.ua/zoo/mus/?lng=ua. Процитовано 24 березня 2011. 
  18. ↑ «Інтернет сторінка Центру Інформаційних технологій і дистанційного навчання». http://www.lnu.edu.ua/itdl/structure.html. Процитовано 24 березня 2011. 
  19. ↑ «Інтернет сторінка Центру гуманітарних досліджень». http://www.humanities.org.ua/news.php. Процитовано 24 березня 2011. 
  20. ↑ «Інтернет сторінка Центру країн Північної Європи». http://www.lnu.edu.ua/Subdivisions/NORDIC/index.html. Процитовано 24 березня 2011. 
  21. ↑ «Літопис випускників ЛНУ». http://www.logos.biz.ua/proj/lviv_fr/franko2.pdf. 

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:


п • о • рЛьвівський національний університет імені Івана Франка
Факультети Gerb Lvivskogo Universiteta.png
Інститути
Наукові установи
п • о • рСамоврядні (автономні) дослідницькі національні вищі навчальні заклади України
Київ Герб України
Харків
Львів
Національний університет «Львівська політехніка» • Львівський національний університет імені Івана Франка
Дніпропетровськ
Острог
Луганськ
п • о • рВищі навчальні заклади Львова
Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного • Інститут підприємництва та перспективних технологій • Львівська академія мистецтв • Львівський університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького • Львівська державна музична академія ім. М.В. Лисенка • Львівська богословська семінарія • Львівська комерційна академія • Львівська православна богословська академія • Львівський інститут менеджменту • Львівський національний аграрний університет • Львівський державний фінансово-економічний інститут • Львівський державний університет фізичної культури • Львівський інститут банківської справи • Львівський державний університет внутрішніх справ • Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького • Львівський національний університет імені Івана Франка • Національний університет «Львівська політехніка» • Національний лісотехнічний університет України • Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола • Українська академія друкарства • Український католицький університет • Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
п • о • рВизначні пам'ятки Львова
Аптека-музей | Бібліотека імені Стефаника | Бригідки | Будинок Вчених | Будинок Галицького намісництва | Вернісаж | Високий замок | Вірменська церква | Галерея мистецтв | Глинянська брама | Головний залізничний вокзал | Домініканський собор | Залізниця Підзамче — Личаків | Історичний музей | Каплиця Боїмів | Костел єзуїтів | Комплекс Успенської церкви (Успенська церква • Каплиця Трьох Святителів • Вежа Корнякта | Королівський арсенал | Костел Бернардинців | Копець Люблінської унії | Костел Івана Хрестителя | Костел кармелітів босих | Костел Марії Магдалини | Латинська катедра | Лев Лоренцовича | Личаківський цвинтар | Львівський університет імені Івана Франка | Львівська Політехніка | Міський арсенал | Митрополичі палати | Монастир святого Онуфрія | Національний музей | Оперний театр | Палац Бандінеллі | Палац Бєльських | Палац губернаторів | Палац Корнякта | Палац Любомирських | Палац Потоцьких | Палац римо-католицьких архієпископів | Палац Сапєг | Парк «Знесіння» | Площа Ринок | Порохова вежа | Преображенська церква | Проспект Свободи | Ратуша | Синагога «Золота Роза» | Собор святого Юра | Старе місто | Стрийський парк | Театр імені Марії Заньковецької | Тюрма на Лонцького | Цвинтар орлят | Церква святих Ольги і Єлизавети | Церква святої Параскеви П'ятниці | Цитадель | Шевченківський гай | Шотландська кав'ярня | Церква святого Миколая (Львів)
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0&oldid=9002003
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами