Льодоруб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1 — дзьоб; 2 — головка; 3 — лопатка; 4 — темляк; 5 — обмежувач ходу темляка; 6 — рукоятка (держак); 7 — штичок
Льодоруб. На задньому плані — Безенгійська стіна.

Льодору́б — невелика сокира, якою користуються альпіністи під час підняття на гори для прокладання дороги на льодових, снігових і осипних схилах, організації страховки і самостраховки на цих видах рельєфу.

Основні частини і використання[ред. | ред. код]

Льодовий інструмент

Льодоруб нагадує за зовнішнім виглядом кирку, він складається з голівки, штичка і рукоятки. Головка має також дзьоб і лопатку. Для зручності використання до льодоруба пристібається темляк — петля, яка одягається на руку або кріпиться до самостраховки.

Класичний льодоруб, крім використання як засобу самостраховки, активно застосовувався спортсменами в першій половині XX століття для рубки ступенів в льоду при підйомі по крутих схилах. Сходи рубалися дзьобом (який був майже прямий), а вирівнювання їх здійснювалося лопаткою льодоруба.

Зліва направо: айсбайль старого типу та сучасний

З появою жорстких платформних кішок техніка пересування по льодових схилах змінилася і тепер льодоруб використовується, в першу чергу, як засіб самостраховки.

Для організації точок страховки на снігу і фірні застосовується прийом забивання рукоятки льодоруба в сніг на всю довжину (на пухкому снігу льодоруб може закопуватися в сніг горизонтально для забезпечення більшої надійності. У цьому випадку страхувальна мотузка кріпиться до середини держака). Самостраховка на таких схилах здійснюється штичком льодоруба (опорою на льодоруб).

На крутих льодових і жорстких фірнових схилах, в які важко (або неможливо) забити рукоятку, самостраховка здійснюється за допомогою дзьоба льодоруба.

Льодоруби можуть сильно відрізнятися по конструкції, що зумовлено різними умовами застосування. На простих маршрутах (як правило, до категорії 3Б включно) використовують льодоруби з прямим держаком, тому що його легко вбити в сніг для організації страховки. На складніших маршрутах, де зустрічаються довгі ділянки льоду крутизною 50° і більше, а також для льодолазіння використовують інструмент із зігнутим держаком і дзьобом або бойком складнішої конструкції — льодовий інструмент (від ice tool), в тому числі, зі змінною робочою частиною)[1].

Айсбайль[ред. | ред. код]

Айсбайль (від нім. Eisbeil) — схожий за призначенням з льодорубом інструмент. Айсбайль відрізняється від льодоруба тим, що на його голівці замість лопатки є бойок, що дозволяє використовувати його при необхідності для забивання гаків замість скельного молотка.

Льодовий молоток

Від льодового молотка айсбайль відрізняє менший вигин дзьоба, велика довжина рукоятки і наявність штичка.

Інші інструменти для колоття льоду[ред. | ред. код]

Ніж для льоду

Крім льодорубів, використовуваних в альпінізмі, існують ще й пристосування для колки побутового льоду (наприклад, використовуваного для приготування спиртних напоїв — коктейлів тощо), іноді помилково звані льодорубами (правильна назва — ніж для колоття льоду, англ. ice pick).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.adventuresportsonline.com/iceclimb.htm [Архівовано 2012-01-26 у Wayback Machine.] Ice Tools For Climbing and Mountaineering

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]