Любарський район
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Країна: |  Україна |
||||
| Область/АРК: |  Житомирська область |
||||
| Код КОАТУУ: | 1823100000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Населення: | 31 154 | ||||
| Площа: | 757 км² | ||||
| Густота населення: | 41,15 осіб/км² | ||||
| Телефонний код: | 380-4147 | ||||
| Поштові індекси: | 13100—13154 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: |  Любар |
||||
| Кількість селищних рад: | 1 | ||||
| Кількість сільських рад: | 24 | ||||
| Кількість смт: | 1 | ||||
| Кількість сіл: | 47 | ||||
 |
|||||
| Районна влада | |||||
| Адреса адміністрації: | 13100, Житомирська обл., Любарський район, смт. Любар, вул. Леніна, 39, 2-38-05 | ||||
| Голова РДА: | Сєдов Сергій Петрович | ||||
| Голова районної ради: | Кулик В'ячеслав Володимирович | ||||
Зміст |
[ред.] Історія
Попередником Любара було давнє місто Болохів - стольний ґород Болохівської землі, згадка про яке є в Іпатіївському літописі за 1150 рік. У 1324-1386 роках місто знаходилось у володінні Любарта, сина литовського князя Гедиміна. З XIV до XVII століть поселення носило назву Любартів.
[ред.] Географія
Любарский район - в південно-західній частині області. Створений в 1923 році.
Районний центр: смт. Любар
Корисні копалини: граніт, торф, каолін.
[ред.] Промисловість
Розвинуті галузі промисловості: харчова та будівельних матеріалів. Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на рослиноводстві зерно-бурякового та животноводстві м`ясо-молочного направлення. Також є гребля збудована в 1950р на якій встановили обладнання для гес так як виникла потреба в власній електроенергії для сполучення колгоспів. Гес була зведена на 6 місяців раніше ніж планувалось і забезпечувала електроенергією усе містечко.
[ред.] Персоналії
Перші повідомлення про греблю у центрі Любара, яка з'єднувала Старе та Нове місто можна знайти в Інвентарі володінь Острозьких від 1620 р.
Інтерес до греблі як до гідро — технічної споруди проявив Київський воєвода, банкір Прот Потоцький, який став власником Любара народився 18ст і заходився споруджувати сучасні на той час шлюзи. Для цього вода Случі була відведена через канал, який зберігся до нашого часу. Гребля і шлюзи, а також водойма зафіксовані на плані «Містечка Любара з околиці» складеним для потреб військового відомства у 1810 році прапорщиком Бамбуртом. Подальший розвиток ця гідротехнічна споруда отримала наприкінці 19 століття під час владарювання графині Валевської та Водзіцької. Шлюзи були удосконалені, були споруджені водотоки які підводили до двох млинів, які були споруджені по обх боках греблі на лівому і правому берегах Случі.
В кінці 1948 року в районі виникла потреба спорудження в Любарі на річці Случ міжколгоспної електростанції, яка повинна забезпечувати електроенергією Любар та прилеглі до нього колгоспи. Планувалось побудувати споруду ГЕС біля зруйнованої споруди млина. Була створена рада по спорудженню ГЕС яку організував механік Болислав Октавианович Чернецький. Почалась робота на місце було завезено 2,5 тисячі кубометрів землі та каміння. Було заготовлено деревини об'ємом 250 кубометрів з Жудельського лісництва Ємільчинського району відстань до якого складала більше ніж 100 км.
В червні 1950 року будівництво ГЕС було передано Житомирському облбюро «Сельелектро». Завдяки загальним зусиллям будівництво було закінчено на 6 місяців раніше вказаного строку.
Після Великої Вітчизняної війни, коли німецькими загарбниками було зруйновано Любарську ГЕС, електростанцію було відбудовано, а компенсацією замість грошового відшкодування стало обладнання австрійського виробництва, яке працює там донині. 30 жовтня 1950 року ГЕС потужністю 200 кВт дала Любару та шести сусіднім колгоспам електрику. Коли в будинках загорілись лампочки, радості селян не було меж.
[ред.] Джерела
 |
Цій статті необхідно надати енциклопедичного стилю. |
|
|
|
|---|---|
| Смт: | Любар |
| Села: | Авратин • Березівка • Бичева • Борушківці • Велика Волиця • Великий Браталів • Великі Деревичі • Великобраталівське • Веселка • Вигнанка • Виноградівка • Гізівщина • Глезне • Горопаї • Гринівці • Громада • Демківці • Дослідне • Житинці • Іванківці • Кириївка • Коваленки • Коростки • Кутище • Ленінське • Липне • Мала Деревичка • Малий Браталів • Меленці • Михайлівка • Мотовилівка • Нова Чортория • Новий Любар • Озерне • Панасівка • Пединка • Перетік • Привітів • Провалівка • Рогізна • Северинівка • Семенівка • Стара Чортория • Старий Любар • Стрижівка • Филинці • Юрівка |
|
|
||
|---|---|---|
| Райони: | Андрушівський • Баранівський • Бердичівський • Брусилівський • Володарсько-Волинський • Ємільчинський • Житомирський • Коростенський • Коростишівський • Лугинський • Любарський • Малинський • Народицький • Новоград-Волинський • Овруцький • Олевський • Попільнянський • Радомишльський • Романівський • Ружинський • Червоноармійський • Черняхівський • Чуднівський | |
| Міста обласного значення: | Бердичів • Житомир • Коростень • Малин • Новоград-Волинський | |
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
