Любка дволиста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Любка дволиста
Zweiblättrige Waldhyazinthe Becklinger Moor.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Streptophytina
- Ембріофіти (Embryophyta)
- Судинні (Tracheophyta)
- Euphyllophyta
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Орхідні (Orchidaceae)
Підродина: Orchidoideae
Триба: Orchideae
Підтриба: Orchidinae
Рід: Любка (Platanthera)
Вид: Любка дволиста
Біноміальна назва
Platanthera bifolia
(L.) Rich. (1817)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Platanthera bifolia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Platanthera bifolia

Лю́бка дволи́ста (Platanthera bifolia) — багаторічна рослина родини Зозулинцеві. Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України у статусі «Неоцінений».[1] Харчова, лікарська та декоративна культура.

Назва[ред.ред. код]

Родова назва Platanthera походить від грецьких слів, що в перекладі означають «широкий пиляк». Існує версія, що українська назва дана за гіпотетичну властивість викликати у чоловіків сексуальне збудження та ерекцію. Видова назва вказує на характерну ознаку — наявність лише двох добре помітних листків (у більшості особин). В деяких місцевостях рослину також називають нічною фіалкою за приємний аромат, що посилюється надвечір.

Опис[ред.ред. код]

Трав'яниста рослина висотою 25-60 см. Бульби цілісні, овальні. Стебло високе, струнке, при основі обгорнуте 2–3 бурими піхвами. Листків усього 4–6, з них 2–3 нижніх великі, еліптичні, з крилатими черешками, зближені при основі стебла і майже супротивні. Суцвіття — китицеподібний колос, циліндричне, негусте, 10–25 см завдовжки, піднесене на довгому квітконосі. Квітки великі, білі. Губа жовтувато-зеленого кольору, довга, лінійна, спрямована донизу, значно довша за інші листочки оцвітини, які сходяться біля верхівки. Шпорець зігнутий, в 1,5–2 рази довший за зав’язь. Квітне у червні–липні, плодоносить у серпні–вересні. Плід — коробочка. Насіння дрібне, схоже на пил. Розмножується насінням. Характеризується високою плодючістю (пересічно 2000 насінин на 1 рослину).

Поширення[ред.ред. код]

Ареал виду охоплює помірні та субтропічні регіони Європи, Кавказ, Сибір, Малу та Центральну Азію. В Україні зустрічається у Карпатах, Передкарпатті, Розточчі, Опіллі, Поліссі, рідше — у Лісостепу (переважно в північній частині), Степу та Криму.

Екологія[ред.ред. код]

У Карпатах зростає найчастіше на післялісових луках, у розріджених букових лісах, серед чагарників, на узліссях. На Західному Поліссі вид є компонентом неморальних теплолюбних грабових дібров та змішаних дубово-соснових лісів. Потребує середнього ступеню зволоження (мезофіт) та затінку (сциофіт).

Рослини запилюються нічними метеликами, для приваблення яких квітка виділяє приємний аромат. Вдень він ледь відчутний, а в присмерку значно посилюється. Крім того, зорієнтуватися комахам допомагає химерна форма квітки, що також нагадує метелика, і її білий колір, добре помітний вночі. Насіння проростає лише за наявності гриба. Проросток розвивається під землею протягом 2-4 років, перше цвітіння настає в 11-річному віці, а загалом рослина живе до 27 років.

Статус[ред.ред. код]

Любку дволисту занесено до Додатку II Ковенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). В Україні цей вид охороняється у наступних заповідниках і національних парках: Карпатському, в Канівському, Поліському, «Розточчя», «Медобори», «Ґорґани», Рівненському, в Карпатському, Шацькому, «Синевир», «Вижницькому», «Подільські Товтри», Яворівському, «Деснянсько-Старогутському», «Мезинському», «Сколівські Бескиди», «Ужанському».

Майже на всій території, окрім Карпат, рослини утворюють нечисленні популяції з кількох десятків особин. У Карпатах деінде популяції нараховують по кілька сотень особин. Чисельність виду скорочується через нищівний збір квітів і заготівлю бульб, також негативно впливають вирубка лісів, руйнація природного середовища внаслідок господарської діяльності.

Застосування[ред.ред. код]

Перші відомості щодо використання любки дволистої відомі з часів Персії та Османської імперії. В ті часи в їжу вживали бульби, називаючи їх «салеп»: з сирих варили драглистий напій, заправляючи його медом, сушені подрібнювали і брали з собою у походи. Ця звичка згодом була запозичена кримськими татарами.

У бульбах любки, порівняно невеликих за розміром, нагромаджуються слиз (до 50%), крохмаль (до 30%), декстрин (до 10%), деякі тонізуючі речовини. Вони мають витончений, надзвичайно приємний аромат, а також відрізняються високою поживністю — достатньо розчинити у воді або молоці 40 г сушеної сировини, щоб задовольнити добову потребу людини у поживних речовинах.[2] В сучасній Туреччині салеп також високо цінують, але через високу вартість продукту використовують його не як основний компонент напоїв, а як натуральний ароматизатор.

Народна медицина рекомендує бульби любки виснаженим хворим при шлунково-кишкових захворюваннях, кашлі, хворобах зубів, а листя як зовнішнє при наривах. Бульби доцільно використовувати як обволікаючий засіб при отруєні (при цьому уповільнюється всмоктування токсичних сполук).[3] Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії.

Через складний та тривалий розвиток любка дволиста не дуже поширена у садівників, як декоративну культуру її вирощують переважно у ботанічних садах. Якщо не зважати на довгий час розвитку, то в цілому цей вид культивується легко. Любку висаджують у пухкий ґрунт, багатий на перегній, у затінку кущів, де вона добре розростається.

Монети[ред.ред. код]

Любка дволиста на українській монеті

В 1999 році Національний банк України випустив дві пам'ятні монети із зображенням любки дволистої на реверсі: нейзельберову номіналом 2 гривні і срібну номіналом 10 гривень.

Синоніми[ред.ред. код]

  • Gymnadenia bifolia(L.) G.Mey. (1836)
  • Habenaria bifolia (L.) R.Br. (1813)
  • Lysias bifolia (L.) Salisb. (1812)
  • Orchis bifolia (L.) (1753)
  • Platanthera bifolia підв. atropatanica B.Baumann et al. (2003)
  • Platanthera solstitialis Boenn. ex Rchb. (1830)
  • Satyrium bifolium (L.) Wahlenb. (1826)
  • Sieberia bifolia (L.) Spreng. (1817)

Література[ред.ред. код]

  • Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977.
  • Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983.
  • Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.
  • Флора УРСР, 1950.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Червона книга України. Рослинний світ / Під ред. Шеляг-Сосонка Ю. Р. — К.: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1996. — С. 398.
  2. Ф.І. Мамчур, Я.Д Гладун. Лікарські рослини на присадибній ділянці. — К.: Урожай,1993. — 128 с.
  3. Лікарські рослини, 1992.