Любовний напій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Любовний напій (італ. L'elisir d'amore) — мелодрама в двох діях італійського композитора Ґаетано Доніцетті. Італійське лібрето було написано Феліче Романі на основі французького лібрето Ежена Скріба для опери Даніеля Обера «Любовне зілля» (фр. Le philtre) (1831). «Любовний напій „ — сорокова за рахунком опера, написана Доніцетті. Він написав її всього за два тижні. Прем'єра відбулася в Мілані в Teatro della Canobbiana 12 травня 1832 року.

Дійові особи[ред.ред. код]

Партія Голос Виконавець на прем'єрі
12 травня 1832
Диригент: — ! Серед інших виконавців
Адіна сопрано Сабіна Хайнефеттер Анна Нетребко, Альда Ноні,
Анна Моффо, Мірелла Френі
Неморіно тенор Джанбаттіста Дженнеро Роландо Вільясон, Чезаре Валлетті
Джаннетт, подруга Адіни сопрано Марієтта Саккі
Белькоре, сержант баритон Анрі-Бернар Дабаді Ренато Капеччі, Лео Нуччі
Дулькамара, мандрівний лікар бас Джузеппе Фреццоліні Джузеппе Таддеї, Ільдебрандо д'Арканджело, Євген Нестеренко
Нотаріус тенор
Селяни, солдати

Зміст[ред.ред. код]

Дія відбувається у сільській Італії.

Дія перша[ред.ред. код]

Сцена перша

Селянський хлопець Неморіно з села поблизу Флоренції закоханий у односельчанку Адіну. Дівчина, однак, глузує з нього, як і з інших шанувальників. Неморіно чує розмову Адіни з подружкою Джаннетт. Обидві захоплені старовинною легендою про Трістана та Ізольду і чудесний еліксир, випивши який, Ізольда вмить закохалася. Дівчатам дуже хочеться дістати чарівний напій.

Ґаетано Доницетті

У село вступають солдати під командуванням сержанта Белькоре. Його увагу відразу привертає Адіна. Белькоре не збирається довго міркувати: нехай Адіна негайно призначить день весілля! Однак дівчині не до вподоби самовпевненість сержанта. Вона відкидає його залицяння. Але запрошує солдатів і їхнього командира на свою ферму, де вони зможуть відпочити. Неморіно ревнує, намагається порозумітися з Адіною, але безуспішно.

Сцена друга

У селі з'являється мандрівний лікар Дулькамара, що продає «чудодійні бальзами». На прохання Неморіно, він вручає закоханому пляшку звичайного вина, але попереджає, що прийняти «чудовий еліксир» можна тільки через добу. За цей час шахрай сподівається бути далеко від цих місць.

Нетерпіння Неморіно таке велике, що він випиває «любовний напій» відразу. Здивована Адіна бачить разючу зміну в поведінці Неморіно. Він раптово повеселішав, жартує, сміється, навіть не дивиться в її бік! Заявляє, що до ранку зовсім зцілиться від любові … Прихід сержанта підказує Адіні, як відплатити Неморіно. Вона обіцяє Белькоре свою руку. Несподівано сержант отримує наказ виступити з села. Адіна погоджується справити весілля сьогодні ж. Хміль одразу ж вивітрюється з голови Неморіно. Розуміючи, що назавжди втрачає кохану, нещасний хлопець благає її почекати з весіллям хоча б до завтра.

Дія друга[ред.ред. код]

Сцена перша

Двір перед будинком Адіни заповнений гостями, серед них і лікар Дулькамара. Неморіно терміново шукає гроші, щоб купити ще «любовного напою». Гроші йому дає сержант Белькоре і вербує Неморіно до армії.

Сцена друга

Несподівано село облітає новина: у Мілані помер дядько Неморіно, залишивши юнакові весь свій статок. Лише Неморіно, підкріпившись у лікаря другою порцією «любовного напою», не в курсі подій. Дулькамара поручився, що вже цього разу зілля подіє обов'язково, і хлопець сповнений райдужних очікувань.

Дійсно, перша дівчина, яка зустрілася на його шляху — Джаніетта — виявляє до нього посилену увагу (адже він тепер багатий наречений). Дулькамара вражений. Схоже, що вміст пляшки дійсно виявився чарівним. Адіна ревнує і закохується в Неморіно. Дулькамара пропонує Адіна випити еліксиру кохання. Але дівчина відмовляється: вірячи в силу свого почуття, вона не потребує послуг чарівника.

Сп'яніння Неморіно пройшло, і він знову сумує за Адіною (арія «Una furtiva lagrima»). Але от повертається Адіна. Покликавши Неморіно, вона віддає викуплену рекрутську розписку до того ж погоджується на шлюб. До того ж він дізнається, що успадкував статки. Сержант Белькоре не сумує — на світі багато й інших жінок. Дулькамара швидко розпродає всі свої пляшки і покидає село. Селяни радісно вітають молоду пару.

Література[ред.ред. код]

  • Оперные либретто. — М., 1954.

Посилання[ред.ред. код]