Люботин
| Люботин | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна | |||||
| Регіон | |||||
| Район/міськрада | місто обласного підпорядкування | ||||
| Рада | Люботинська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 6311200000 | ||||
| Засноване | 1650 | ||||
| Статус міста | з 1937 року | ||||
| Населення | 25,7 тис. чоловік (2007) | ||||
| Площа | 31,1 км² | ||||
| Поштові індекси | 62433 | ||||
| Телефонний код | +380-57-741 | ||||
| Координати | 49°56′54″ пн. ш. 35°55′46″ сх. д. / 49.94833° пн. ш. 35.92944° сх. д.Координати: 49°56′54″ пн. ш. 35°55′46″ сх. д. / 49.94833° пн. ш. 35.92944° сх. д. | ||||
| Водойма | р. Люботинка, р. Мерефа, 24 ставка. | ||||
| День міста | 1-а субота вересня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Люботин | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 21 км | ||||
| - залізницею | 24 км | ||||
| - автошляхами | 25 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Радянська, 41, тел.27-54, ф.14-82, mrl@kharkov.ukrtel.net | ||||
| Міський голова | Теличко Володимир Олексійович | ||||
Любо́тин — місто обласного значення в Харківській області, розташоване поблизу автомагістралі Харків — Київ, за 24 км на захід від Харкова, займає площу 3066,7 га. Загальна чисельність мешканців населених пунктів Люботинської міськради — 24 682 особи[1].
Працює 205 підприємств, організацій і установ, 176 торговельних об'єктів, 2 відділи міліції, відділ ДАІ, міський суд, 7 шкіл, 4 дитячі дошкільні заклади, будинок дитячої і юнацької творчості, залізничний ліцей, технічна школа, музична школа й стадіон «Олімпієць».
Зміст |
Історія [ред.]
У середині 50-х рр. XVII століття козаками-утікачами з Правобережної України на річці Люботинці була заснована слобода Люботин, що згодом перетворилася в сотенне містечко Харківського козачого полку.
За даними на 1864 рік у казенній слободі, центрі Люботинської волості Валківського повіту, мешкало 2711 осіб (1298 чоловічої статі та 1413 — жіночої), налічувалось 619 дворових господарств, існували православна церква, училище, етапне приміщення, відбувалость 2 щорічних ярмарки та базари[2].
У грудні 1905 року під час першої російської революції, в зв'язку з озброєним повстанням в Люботині, була проголошена незалежна робоча Люботинська республіка, яка проіснувала дев'ять днів і була розігнана царською владою.
Історія міста тісно пов'язана з початим у 1871 році будівництвом залізничної станції, через яку сьогодні ходять поїзди у чотирьох напрямках — Харків, Мерефа, Суми, Полтава та створюванням на базі станції великого залізничного вузла з ремонтною базою.
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 4883 осіб[3].
У 1938 році Люботин отримав статус міста.
Люботин під час війни [ред.]
У ході Курської наступальної операції 23 серпня 1943 року було звільнено Харків. Наприкінці серпня — на початку вересня 1943 р. великі жорстокі бої довелося вести Степовому фронту. Німецько-фашистське командування, боячись оточення свого військового угрупування на Донбасі, перекинуло проти наступаючих радянських військ ряд дивізій з інших напрямків. У ході запеклих боїв німці створили захисні рубежі по берегах річок Мерефа, Уди, Мжа, Ворскла. Вони перетворили у сильні вузли опору Люботин, Валки, Красноград, Мерефу та інші населені пункти.
Долаючи жорстокий опір ворога, відбиваючи численні контратаки німецьких військ, частини 84-ої Харківської стрілецької дивізії 26 серпня 1943 р. підійшли до окраїн Люботина. Бої за місто тривали три дні. 29 серпня 1943 р. війска 53-ї армії повністю звільнили місто від ворога.
У звільненні Люботина брали участь воїни 382-го стрілецького полку 84-ї Харківської стрілецької дівізії. На підступах до Люботина полк потрапив в оточення. Командир полку та начальник штабу опинились за межами полку. Командування взяв на себе командир третього батальйону Орлов Костянтин Олексійович. Він уміло розташував підрозділи полку, зосередивши головні сили у напрямку Водяного. У жорстокій битві з ворогом полку вдалося вийти з оточення та зайняти Водяне. В боях за звільнення міста брали участь бійці та командири 252 Харківсько-Братиславськой Червонопрапорної орденів Суворова та Богдана Хмельницького, 84-й Червонопрапорний Харківський, 28-а гвардійська Харківська, 116 Харківська стрілецька дивізія.
За відвагу та стійкість, виявлені в боротьбі із загарбниками, 2041 люботинця нагороджено бойовими орденами та медалями, а льотчикам Миколі Федоровичу Денчику, Юрію Яковичу Чепизі, артилеристу Павлу Івановичу Булавці присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Жителі Люботина пам'ятають про земляків і воїнів, які звільняли місто. Їх імена є на меморіальних дошках (приміщення Люботинської СШ № 4 і приміщення колишньої Гіївської школи), на дев'яти пам'ятниках і братських могилах. Герою Радянського Союзу І. П. Абдулову у центрі Люботина встановлено пам'ятний обеліск. 1985 року при вході до Люботинської СШ № 1 споруджено обеліск колишнім випускникам, які загинули на фронті.
Географія [ред.]
Поверхня хвиляста, з численними ярками та балками. Перепад висот до 75 метрів. Середня температура січня −7,2 °C, липня +20,7 °C. Опадів 522 мм в рік. У межах міста — 24 ставка, біля них місця відпочинку. Через місто проходить кордон водорозділу Дніпро — Дон. Клімат середньо-континентальний.
Адміністративний склад міста [ред.]
Люботин складається з історичних районів — сел. Караван, хутора Смородський, Ведмежого хутора, сел. Коваленки, сел. Любівка, Водяне, Гіївка, Старий Люботин.
Сучасність [ред.]
У 1993 році Люботин отримав статус міста обласного значення. Люботин є великим залізничним вузлом, від якого ходять поїзди у чотирьох напрямках.
Земельні ресурси міста становлять 3113 га, з них: 6,5 га — землі, зайняті промисловими підприємствами, 1396 га — під забудовою.
Центральна площа в Люботині — площа Комсомольська. Центральний парк — парк імені Леніна, поруч із ним старий графський парк початку 19 століття в англійському стилі. В парку імені Леніна є багато розважальних закладів, пам'ятників, а також збудований 2006 року меморіал пам'яті загиблих у Другій світовій війні. Гордість міста — найдовший у Європі критий пішохідний залізничний міст, загальною довжиною 260 метрів. У місті є три православних церкви — на Старому Люботині(початку 19 сторіччя), у Гиївці (початку 19 сторіччя), у центрі міста (початку 20 сторіччя).
У Люботинському лісі є галявина Партизанка. Ця галявина відома як улюблене місце відпочинку люботинців, що живуть поблизу, а ще тим, що під час Німецько-радянської війни тут було вбито німцями 48 радянських войнів.
Як проїхати [ред.]
Проїхати до міста Люботин можна з Харкова із залізничних вокзалів Харків-Пасажирський (станція метро Південний вокзал) і Харків-Левада (станція метро Проспект Гагаріна). А також автобусом від станції метро Холодна Гора (Вартість проїзду 6,50 грн. . — до кінця маршруту). Поїздка з Харкова на таксі обійдеться в 60-70 гривень. Також потрапити до міста можна багатьма іншими шляхами, як залізничним шляхом (нагадаємо, що Люботин — велика вузлова станція), також і з траси Харків — Київ.
Особистості [ред.]
- Олекса Марченко — український поет. Лауреат премії ім. Олександра Олеся[4]. Член Національної спілки письменників України. Народився у с. Яловенковому, нині воно у межах Люботина.
- Плужанин Анатоль Крашаниця (псевдо А. Крижаний)
Література [ред.]
- В. В. Стрілець. Люботин: Історико-краєзнавчий нарис.- Харків: Торсинг,2002. — 400с.
- В. В. Стрілець Календар ювілейних та пам'ятних дат м. Люботина на 2008 р. — Люботин: ІВЦ ЛММК,2008. — 20с.
- В. В. Стрелец Люботинская дистанция пути: История и современность. — Харьков, 2008. — 154 с.
Посилання [ред.]
- Сайт міста Люботин
- Сайт про місто
- Форум міста Люботин
- Офіційний сайт люботинської міськради
- Сайт Люботинського міського відділу освіти
- Люботин (Гиївка) на сайті Замки та храми України
- ↑ Чисельність населення Харківської області на 1 січня 2009 року
- ↑ Харьковская губерния. Список населенных мест по сведениям 1864 года. Санкт-Петербург, 1869 (рос.)
- ↑ Харьковский адрес-календарь 1914. Издание губернской типографии. Харьков. 1914 (рос.)
- ↑ Всеукраїнська премія імені Олександра Олеся за кращу збірку лірики
|
|||||||||||
|
||||||||||||||
|
||||||||||
|
||||||||
