Люботин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Люботин
GerbLubotina.jpg UKR Люботи́н flag.jpg
Герб Люботина Прапор Люботина
Люботин
Люботин на мапі Харківської області
Люботин на мапі Харківської області
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Люботинська міська рада
Рада Люботинська міська рада
Код КОАТУУ 6311200000
Засноване 1650
Статус міста з 1937 року
Населення 21,9 тис. чоловік (2012)
Площа 31,1 км²
Поштові індекси 62433
Телефонний код +380-57-741
Координати 49°56′54″ пн. ш. 35°55′46″ сх. д. / 49.94833° пн. ш. 35.92944° сх. д. / 49.94833; 35.92944Координати: 49°56′54″ пн. ш. 35°55′46″ сх. д. / 49.94833° пн. ш. 35.92944° сх. д. / 49.94833; 35.92944
Водойма р. Люботинка, р. Мерефа, 24 ставка.
День міста 1-а субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Люботин
До обл./респ. центру
 - фізична 21 км
 - залізницею 24 км
 - автошляхами 25 км
Міська влада
Адреса 62433, м. Люботин, вул. Радянська, 41; тел.27-54, ф.14-82, mrl@kharkov.ukrtel.net
Міський голова Теличко Володимир Олексійович

Любо́тин — місто обласного значення в Харківській області, розташоване поблизу автомагістралі Харків — Київ, за 24 км на захід від Харкова, займає площу 3066,7 га.

Загальна чисельність мешканців населених пунктів Люботинської міськради — 24 682 особи[1].

У місті працює 205 підприємств, організацій і установ, 176 торговельних об'єктів, 2 відділи міліції, відділ ДАІ, міський суд, 7 шкіл, 4 дитячі дошкільні заклади, будинок дитячої і юнацької творчості, залізничний ліцей, технічна школа, музична школа й стадіон «Олімпієць».

Географія[ред.ред. код]

Місто Люботин знаходиться на річках Люботинка і Мерефа. Поверхня хвиляста, з численними ярками та балками. Перепад висот до 75 метрів. Середня температура січня −7,2 °C, липня +20,7 °C. Опадів 522 мм в рік. У межах міста — 24 ставка, біля них місця відпочинку. Через місто проходить кордон водорозділу Дніпро — Дон. Клімат середньо-континентальний.

Поруч проходять автомобільні дороги М03 і Р51. Через місто проходять кілька залізничних гілок, станція Люботин.

Історія[ред.ред. код]

У середині 50-х рр. XVII століття козаками-втікачами з Правобережної України на річці Люботинці була заснована слобода Люботин, що згодом перетворилась в сотенне містечко Харківського козачого полку.

За даними на 1864 рік у казенній слободі, центрі Люботинської волості Валківського повіту, мешкало 2711 осіб (1298 чоловічої статі та 1413 — жіночої), налічувалось 619 дворових господарств, існували православна церква, училище, етапне приміщення, відбувалось 2 щорічних ярмарки та базари[2].

Станом на 1885 рік у власницький і колишній державній слободі, центрі Люботинської волості, мешкало 2507 осіб, налічувалось 505 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 постоялих двори, 6 лавок, відбувались базари й 2 ярмарки на рік[3]. За 6 верст — За 4 версти — купальня мінеральних вод. За 5 верст — залізнична станція.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3269 осіб (1639 чоловічої статі та 1630 — жіночої), з яких 3269 — православної віри[4].

У грудні 1905 року під час першої російської революції, в зв'язку з озброєним повстанням в Люботині, була проголошена незалежна робоча Люботинська республіка, яка проіснувала дев'ять днів і була розігнана царською владою.

Історія міста тісно пов'язана з початим у 1871 році будівництвом залізничної станції, через яку сьогодні ходять поїзди у чотирьох напрямках — Харків, Мерефа, Суми, Полтава та створюванням на базі станції великого залізничного вузла з ремонтною базою.

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 4883 осіб[5].

У 1938 році Люботин отримав статус міста.

Люботин під час другої світової війни[ред.ред. код]

У ході Курської наступальної операції 23 серпня 1943 року було звільнено Харків. Наприкінці серпня — на початку вересня 1943 р. великі жорстокі бої довелося вести Степовому фронту. Німецько-фашистське командування, боячись оточення свого військового угрупування на Донбасі, перекинуло проти наступаючих радянських військ ряд дивізій з інших напрямків. У ході запеклих боїв німці створили захисні рубежі по берегах річок Мерефа, Уди, Мжа, Ворскла. Вони перетворили у сильні вузли опору Люботин, Валки, Красноград, Мерефу та інші населені пункти.

Долаючи жорстокий опір ворога, відбиваючи численні контратаки німецьких військ, частини 84-ої Харківської стрілецької дивізії 26 серпня 1943 р. підійшли до окраїн Люботина. Бої за місто тривали три дні. 29 серпня 1943 р. війска 53-ї армії повністю звільнили місто від ворога.

У звільненні Люботина брали участь воїни 382-го стрілецького полку 84-ї Харківської стрілецької дивізії. На підступах до Люботина полк потрапив в оточення. Командир полку та начальник штабу опинились за межами полку. Командування взяв на себе командир третього батальйону Орлов Костянтин Олексійович. Він уміло розташував підрозділи полку, зосередивши головні сили у напрямку Водяного. У жорстокій битві з ворогом полку вдалося вийти з оточення та зайняти Водяне. В боях за звільнення міста брали участь бійці та командири 252 Харківсько-Братиславськой Червонопрапорної орденів Суворова та Богдана Хмельницького, 84-й Червонопрапорний Харківський, 28-а гвардійська Харківська, 116 Харківська стрілецька дивізія.

За відвагу та стійкість, виявлені в боротьбі із загарбниками, 2041 люботинця нагороджено бойовими орденами та медалями, а льотчикам Миколі Федоровичу Денчику, Юрію Яковичу Чепизі, артилеристу Павлу Івановичу Булавці присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Жителі Люботина пам'ятають про земляків і воїнів, які звільняли місто. Їх імена є на меморіальних дошках (приміщення Люботинської СШ № 4 і приміщення колишньої Гіївської школи), на дев'яти пам'ятниках і братських могилах. Герою Радянського Союзу І. П. Абдулову у центрі Люботина встановлено пам'ятний обеліск. 1985 року при вході до Люботинської СШ № 1 споруджено обеліск колишнім випускникам, які загинули на фронті.

Адміністративний склад міста[ред.ред. код]

Люботин складається з історичних районів — селища Караван, хутора Смородський, Ведмежого хутора, селищ Коваленки, Любівка, Водяне, Гіївка, Старий Люботин.

Сучасність[ред.ред. код]

Універмаг у Люботині

У 1993 році Люботин отримав статус міста обласного значення. Люботин є великим залізничним вузлом, від якого ходять поїзди у чотирьох напрямках.

Земельні ресурси міста становлять 3113 га, з них: 6,5 га — землі, зайняті промисловими підприємствами, 1396 га — під забудовою.

Центральна площа в Люботині — площа Комсомольська. Центральний парк — парк імені Леніна, поруч із ним старий графський парк початку 19 століття в англійському стилі. В парку імені Леніна є багато розважальних закладів, пам'ятників, а також збудований 2006 року меморіал пам'яті загиблих у Другій світовій війні. Гордість міста — найдовший у Європі критий пішохідний залізничний міст, загальною довжиною 260 метрів. У місті є три православних церкви — на Старому Люботині(початку 19 сторіччя), у Гиївці (початку 19 сторіччя), у центрі міста (початку 20 сторіччя).

У Люботинському лісі є галявина Партизанка. Ця галявина відома як улюблене місце відпочинку люботинців, що живуть поблизу, а ще тим, що під час Німецько-радянської війни тут було вбито німцями 48 радянських воїнів.

Транспортне сполучення[ред.ред. код]

Проїхати до міста Люботин можна з Харкова із залізничних вокзалів Харків-Пасажирський (станція метро Південний вокзал) і Харків-Левада (станція метро Проспект Гагаріна). А також автобусом від станції метро Холодна Гора (Вартість проїзду 6,50 грн. . — до кінця маршруту). Поїздка з Харкова на таксі обійдеться в 60-70 гривень. Також потрапити до міста можна багатьма іншими шляхами, як залізничним шляхом (нагадаємо, що Люботин — велика вузлова станція), також і з траси Харків — Київ.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Центральна площа в Люботині - площа Комсомольська. Недалеко від будівлі залізничного вокзалу розташований Центральний парк. У парку знаходиться безліч розважальних закладів, а також побудований в 2006 році меморіал пам'яті загиблих у ВВВ.
  • Одна з небагатьох пам'яток міста - критий пішохідний залізничний міст, довжиною 260 метрів.
  • Садиба Порай-Кошиць на Перекошці (19 століття, сам район названий так на їч честь) - в роки СРСР будинок престарілих, з 1990-х занедбана, частково зруйнована.
  • У місті три православні церкви: в Старому Люботині (початок XIX століття - 1811), в Гієвках (початок XIX століття) та Миколи Мірлікійського недалеко від залізничного вокзалу (початку 2000-х років).
  • Після реконструкції на базі стадіону «Локомотив» на День міста 5 вересня 2009 був відкритий стадіон «Олімпієць».

Особистості[ред.ред. код]

Фотогалерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В. В. Стрілець. Люботин: Історико-краєзнавчий нарис.- Харків: Торсинг,2002. — 400с.
  • В. В. Стрілець Календар ювілейних та пам'ятних дат м. Люботина на 2008 р. — Люботин: ІВЦ ЛММК,2008. — 20с.
  • В. В. Стрелец Люботинская дистанция пути: История и современность. — Харьков, 2008. — 154 с.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення Харківської області на 1 січня 2009 року
  2. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  3. (рос. дореф.) Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-250)
  5. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  6. Всеукраїнська премія імені Олександра Олеся за кращу збірку лірики