Людвік I Великий
| Людовик I Великий | |
|---|---|
| Dei gracia Ungarie, Polonie, Dalmacie, Chrovacie, Ravie, Serviae, Gallicie, Lodomerie, Comanie, Bulgarieque rex, princeps Salernitanus et Honoris montis sancti Angeli dominus | |
 |
|
| Людовик I Великий, картина Яна Матейки | |
| Правління | 1342 — 1382 |
| Коронація | 1342 |
| Дата народження | 5 березня 1326 |
| Вишеград | |
| Дата смерті | 11 вересня 1382 (56 років) |
| Трнава | |
| Місце поховання | Секешфегервар |
| Попередник | Карл І Роберт |
| Діти | Катерина, Марія, Ядвіґа |
| Наступник | Марія I Угорська |
| Дружина | Марія Люксембургська Єлизавета Боснійська |
| Династія | Анжу |
| Батько | Карл І Роберт |
| Мати | Ельжбета Локетек |
 |
|
Л́юдвік І Вел́икий (Людовик І Угорський, Лайош І, угор. I. (Nagy) Lajos, пол. Ludwik Węgierski) (*5 березня 1326 — †11 вересня 1382) — угорський король з 1342 р., польський король з 1370 р., титулярний «король Галичини і Лодомерії» ("Король Руси"). Син Карла I Роберта і Ельжбета Локетек (сестри Казимира ІІІ). Представник Анжуйської династії Капетинґів.
1339 р. внаслідок Вишеградського договору батька Карла I Роберта та польського короля Казимира ІІІ став потенційним спадкоємцем Казимира ІІІ (на випадок, якщо б у Казимира ІІІ не було синів).[1]
Вів войовничу зовнішню політику за висунення Угорщини на провідні позиції у Европі. В 40-50-х рр. XIV ст. брав участь у загарбанні земель Галицько-Волинського королівства. В 1350 р. уклав договір з польським королем Казимиром III Великим (своїм дядьком) про перехід польських земель та окупованих поляками земель королівства Руси (Галичини та Холмщини) під владу Угорщини. Згідно з угодою Угорщина тимчасово «відступала свої спадкові права» на Руське королівство Казимирові ІІІ, а після його смерти (коли у нього не буде синів) Польща разом з Галичиною, Холмською та Волзькою землями і Крем'янцем перейде до Людвика І.[2] У разі наявності спадкоємця володарі Угорщини повинні були сплатити визначену суму відступного за королівство Руси, яке повинно було до них повернутись.
Після смерти Казимира III Великого Людовик І став королем польським (але не приєднував до Угорщини[3]). У 1372 р. передав владу над Галичиною своєму наміснику - князю сілезькому Владиславу II Опольчику (правив до 1378 p.). У 1376—78 р. вів вперту боротьбу з Великим князем Литовським Любартом за Західну Волинь. Після смерті Людвика І Великого польський престол посіла його дочка Ядвіґа I, а королівство Руси перейшло до доньки Марії І. Після Людовика І всі королі Угорщини до ХХ ст. титулувались королями Галичини і Володимирії на відміну від королів Польщі, що титулувались лише панами, володарями, великими князями Руси.
Джерела[ред.]
- М.Грушевський. Історія України-Руси.- Київ: Наукова думка, 1993, т. IV
- Д.Зубрицький. Хроніка міста Львова.- Львів: Центр Європи, 2002
- І.Качор, Л.Качор. Львів крізь віки.- Львів: Центр Європи, 2004
Посилання[ред.]
Примітки[ред.]
- ↑ Галицько-Волинська держава. Вишеградський договір
- ↑ Л.Городиський, І.Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник.-Львів: Каменяр,1998.-294с.,іл. ISBN 966-7255-01-8 с.44
- ↑ Л.Городиський, І.Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник.-Львів: Каменяр,1998.-294с.,іл. ISBN 966-7255-01-8 с.44
| Попередник Карл I Роберт |
 |
Король Угорщини 1342-1382 |
|
Наступник Марія I Угорська |
| Попередник Казимир III Великий |
 |
Король Польщі 1370-1382 |
|
Наступник Ядвіґа I |
| Попередник Владислав II Опольчик |
 |
Король Русі 1370-1382 |
|
Наступник Марія I Угорська |
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Людвік I Великий |
|
||||||||||||||||||||||||||||
