Людвік I Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людвік I Великий
Dei gracia Ungarie, Polonie, Dalmacie, Chrovacie, Ravie, Serviae, Gallicie, Lodomerie, Comanie, Bulgarieque rex, princeps Salernitanus et Honoris montis sancti Angeli dominus
Ludwik Wegierski.jpg
Людвік I Великий, картина Яна Матейки
Король Угорщини
Правління 1342-1382
Коронація 1342
Попередник Карл І Роберт
Наступник Марія I Угорська
Титули Король Польщі
Король Русі
Біографічні дані
Дата народження 5 березня 1326(1326-03-05)
Вишеград
Дата смерті 11 вересня 1382(1382-09-11) (56 років)
Трнава
Місце поховання Секешфегервар
Дружина Марія Люксембургська
Єлизавета Боснійська
Діти Катерина, Марія, Ядвіґа
Династія Анжу
Батько Карл І Роберт
Мати Єлизавета Локетек
Blason Louis Ier de Hongrie.svg

Л́юдвік І Вел́икий (Людовик І Угорський, Лайош І, угор. I. (Nagy) Lajos, пол. Ludwik Węgierski) (*5 березня 1326 — †11 вересня 1382) — угорський король з 1342 р., польський король з 1370 р., титулярний «король Галичини і Лодомерії» ("Король Руси"). Син Карла I Роберта і Єлизавети Локетек (сестри Казимира ІІІ Великого). Представник Анжуйської династії Капетинґів.

Біографія[ред.ред. код]

У 1338 р. внаслідок Вишеградського договору, укладеного між батьком Людвіка Карлом I Робертом та польським королем Казимиром ІІІ Великим, він став потенційним спадкоємцем Казимира (на випадок, якщо б у того не було синів).[1]

Вів войовничу зовнішню політику за висунення Угорщини на провідні позиції у Європі. В 40-50-х роках XIV ст. брав участь у загарбанні земель Галицько-Волинського королівства. В 1350 р. уклав договір з польським королем Казимиром III Великим (своїм дядьком) про перехід польських земель та окупованих поляками земель королівства Руси (Галичини та Холмщини) під владу Угорщини. Згідно з угодою Угорщина тимчасово «відступала свої спадкові права» на Руське королівство Казимирові ІІІ, а після його смерти, якщо у нього не залишиться синів, Польща разом з Галичиною, Холмською та Волзькою землями і Крем'янцем перейде до Людвика І.[2] У разі ж наявності спадкоємця володарі Угорщини повинні були сплатити визначену суму відступного за королівство Руси, яке повинно було до них повернутись.

Після смерти Казимира III Великого Людовик І став королем польським (але не приєднував до Угорщини[3]). У 1372 р. передав владу над Галичиною своєму наміснику — князю сілезькому Владиславу II Опольчику (правив до 1378 p.). У 1376-1378 роках вів вперту боротьбу з Великим князем Литовським Любартом за Західну Волинь. Після смерті Людвика польський престол посіла його дочка Ядвіґа I, а королівство Руси перейшло до доньки Марії І. Після нього всі королі Угорщини до ХХ ст. титулувались королями Галичини і Володимирії на відміну від королів Польщі, що титулувались лише панами, володарями, великими князями Руси.

Оцінка правління[ред.ред. код]

В Угорщині Людвік отримав прізвисько «Великий» і вважається одним з найбільших правителів цієї країни. Внутрішня політика призвела до зрівняти в правах угорських магнатів і шляхти. Він також заснував Університет Печ. У Польщі ж Людвік ніколи не користувався дуже великою популярністю, хоча період його правління сприяв розвитку торгівлі і перешкодив розпаду королівства.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Галицько-Волинська держава. Вишеградський договір
  2. Л.Городиський, І.Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник.-Львів: Каменяр,1998.-294с.,іл. ISBN 966-7255-01-8 с.44
  3. Л.Городиський, І.Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник.-Львів: Каменяр,1998.-294с.,іл. ISBN 966-7255-01-8 с.44
Попередник
Карл I Роберт
Coat of arms of Hungary.svg Король Угорщини
1342-1382
Coat of arms of Hungary.svg Наступник
Марія I Угорська
Попередник
Казимир III Великий
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Король Польщі
1370-1382
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Ядвіґа I
Попередник
Казимир III Великий
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1370-1382
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Марія I Угорська