Людвік I Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людвік I Великий
Dei gracia Ungarie, Polonie, Dalmacie, Chrovacie, Ravie, Serviae, Gallicie, Lodomerie, Comanie, Bulgarieque rex, princeps Salernitanus et Honoris montis sancti Angeli dominus
Ludwik Wegierski.jpg
Людвік I Великий, картина Яна Матейки
Король Угорщини
Правління 1342-1382
Коронація 1342
Попередник Карл І Роберт
Наступник Марія I Угорська
Інші титули Король Польщі
Король Русі
Біографічні дані
Дата народження 5 березня 1326(1326-03-05)
Вишеград
Дата смерті 11 вересня 1382(1382-09-11) (56 років)
Трнава
Місце поховання Секешфегервар
Дружина Марія Люксембургська
Другий шлюб Єлизавета Боснійська
Діти Катерина, Марія, Ядвіґа
Династія Анжу
Батько Карл І Роберт
Мати Єлизавета Локетек
Blason Louis Ier de Hongrie.svg

Л́юдвік І Вел́икий (Людовик І Угорський, Лайош І, угор. I. (Nagy) Lajos, пол. Ludwik Węgierski, *5 березня 1326 - †11 вересня 1382) — угорський король з 1342 року, польський король з 1370 року, титулярний «король Галичини та Володимирії» ("Король Русі"). Син Карла I Роберта і Єлизавети Локетек (сестри Казимира ІІІ Великого). Представник Анжуйської династії Капетинґів.

Біографія[ред.ред. код]

1338 року внаслідок Вишеградського договору, укладеного між батьком Людвіка Карлом I Робертом та польським королем Казимиром ІІІ Великим, він став потенційним спадкоємцем Казимира (на випадок, якщо б у того не було синів).[1]

Вів войовничу зовнішню політику за висунення Угорщини на провідні позиції у Європі. В 40-50-х роках XIV століття брав участь у загарбанні земель Галицько-Волинського королівства. 1350 року уклав договір з польським королем Казимиром III Великим (своїм дядьком) про перехід польських земель та окупованих поляками земель Королівства Руського (Галичини та Холмщини) під владу Угорщини. Згідно з угодою Угорщина тимчасово «відступала свої спадкові права» на Королівство Руське Казимирові ІІІ, а після його смерті, якщо у нього не залишиться синів, Польща разом з Галичиною, Холмською та Волзькою землями і Крем'янцем перейде до Людвіка І.[2] У разі наявності спадкоємця володарі Угорщини повинні були сплатити визначену суму відступного за королівство Руси, яке повинно було до них повернутись.

Після смерті Казимира III Великого Людвік І став королем польським (але не приєднував до Угорщини[3]). 1372 року передав владу над Галичиною своєму наміснику — князю сілезькому Владиславу II Опольчику (правив до 1378). У 1376-1378 роках вів вперту боротьбу з Великим князем Литовським Любартом за Західну Волинь. Після смерті Людвіка польський престол посіла його дочка Ядвіґа I, а Королівство Руське перейшло до доньки Марії І. Після нього всі королі Угорщини до ХХ ст. титулувались королями Галичини та Володимирії на відміну від королів Польщі, що титулувались лише панами, володарями, великими князями Русі.

Оцінка правління[ред.ред. код]

В Угорщині Людвік отримав прізвисько «Великий» і вважається одним з найвизначніших правителів цієї країни. Внутрішня політика призвела до зрівняння прав угорських магнатів і шляхти. Він також заснував Університет Печ. У Польщі Людвік ніколи не користувався дуже великою популярністю, хоча період його правління сприяв розвитку торгівлі і перешкодив розпаду королівства.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Галицько-Волинська держава. Вишеградський договір
  2. Л.Городиський, І.Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник.-Львів: Каменяр,1998.-294с.,іл. ISBN 966-7255-01-8 с.44
  3. Л.Городиський, І.Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник.-Львів: Каменяр,1998.-294с.,іл. ISBN 966-7255-01-8 с.44
Попередник
Карл I Роберт
Coat of arms of Hungary.svg Король Угорщини
1342-1382
Coat of arms of Hungary.svg Наступник
Марія I Угорська
Попередник
Казимир III Великий
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Король Польщі
1370-1382
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Ядвіґа I
Попередник
Казимир III Великий
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1370-1382
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Марія I Угорська