Людевіт Ґай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людевіт Ґай
хорв. Ljudevit Gaj
Gay Ludevit 2cu.jpg
Людевіт Ґай зі старої літографії
Народився 8 серпня 1809(1809-08-08)
Крапина, Австрійська імперія
Помер 20 квітня 1872(1872-04-20) (62 роки)
Загреб, Австро-Угорщина
Громадянство Австро-Угорщина
Національність хорват
Відомий розробник латинізованої абетки хорватської мови, один з засновників літератури ілліризму
Діяльність хорватський поет, просвітник, мовознавець
Конфесія Католицизм
Пам'ятник Людевіту Ґаю в Загребу

Людевіт Ґай (хорв. Ljudevit Gaj; *8 серпня 1809, Крапина, Австрійська імперія — 20 квітня 1872, Загреб, Австро-Угорщина) — хорватський поет і мовознавець, просвітник і громадський діяч, один з засновників літератури ілліризму.

З життєпису[ред.ред. код]

Обкладинка «Короткої основи… правописання» Гая

Людевіт Ґай став одним з творців літературної хорватської мови. У 1830 він написав і опублікував граматику хорватської мови — «Коротку основу хорватсько-славенського правописання» («Kratka osnova hrvatsko-slavenskoga pravopisanja, Budp., 1830»). До цього у Хорватії існувало сім різних правописів, з яких Гай вивів один, взявши за основу штокавський діалект, близький до сербської. Абетка єдиної хорватської мови стала базуватися на латиниці, з додатковими «чеськими» надрядковими знаками.

Діяльність Гая включала також створення журнала й першої хорватської газети «Новіне хорватске» (Novine horvatzke, 1835; з 1836 року — Ilirske narodne novine «Іллірійська народна газеат») з літературним додатком «Даніца» (Danicza «Зоря», пізніше Danica ilirska «Зоря іллірійська»), в яких знайомив з літературою і фольклором слов'янських народів, зокрема українським.

Виступав з пропагандою ідей зближення і культурного єднання південних слов'ян і слов'янства в цілому. У 1840 і 1867 приїздив до Росії, де зблизився з московськими слов'янофілами.

Людевіт Ґай — автор патріотичних віршів німецькою, а з 1826 хорватською мовою («Ода із Загоріа», 1832), слів і музики пісні «Ще Хорватія не загинула» (1833, опубліковано 1835).

Наприкінці життя відійшов від активної громадської діяльності.

Ґай і Україна[ред.ред. код]

Творчістю Людевітв Ґая цікавилися О. Бодянський, І. Срезневський, М. Шашкевич. У 1842 році в Одесі видано нарис М. Надєждіна «Рід княжевичів», в якому дано докладну характеристику культурницької діяльності Гая. Про його творчість писав також Іван Франко (стаття «Слов'янська взаємність в розумінні Яна Коллара і тепер», 1893), визначав тісні зв'язки Ґая з представниками слов'янських культур, зокрема Е. Коритком, молодим фольклористом, вихідцем з Покуття, який збирав словенські народні пісні (стаття «Еміль Коритко, забутий слов'янський етнограф», 1908)[1].

Цікаві факти[ред.ред. код]

Приклад поезії[ред.ред. код]

«Злагода та об'єднання хорватів» Людевіта Ґая в оригіналі хорватською і в перекладі українською Дмитра Павличка, ч.1 (ліворуч) і ч.2 (праворуч), джерело: Ідея світу. Мала антологія хорватської поезії. У перекладах Дмитра Павличка., К.: «Основи», 2008. — С. 28—31

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пащенко Є. М. Гай Людевіт // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 375
  2. Дмитро Павличко Ідея світу [передмова] // Ідея світу. Мала антологія хорватської поезії. У перекладах Дмитра Павличка., К.: «Основи», 2008. — С. 9

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Пащенко Є. М. Гай Людевіт // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 374—375
  • Лещиловская И. И. Иллиризм. К истории хорватского национального Возрождения., М., 1969 (рос.)
  • Прийма Ф. Я. Н. И. Надеждин и славяне // в кн. Славянские литературные связи., Л., 1968 (рос.)

Див. також[ред.ред. код]