Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде

Принц Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде (фр. Louis V Joseph de Bourbon-Condé, 9 серпня 1736(17360809) — 13 травня 1818) — єдиний син Луї-Анрі де Бурбон-Конде та принцеси Кароліни Гессен-Рейнфельдської, який користувався особливим розташуванням короля Людовика XV.

Біографія[ред.ред. код]

Поступивши в армію на початку Семирічної війни, Конде у 1762 розбив при Фрідберзі наслідного принца Карла-Вільгельма-Фердинанда Брауншвейзького. За незгоду (1771) зі схваленою королем реформою парламенту Конде був вигнаний на короткий час. У зборах нотаблей 1787 Конде підписав доповідну записку, в якій аристократія та духовенство протестували проти якого б то не було порушення своїх привілеїв.

З початком революції у 1789 Конде залишив Францію та спорядив за свій рахунок на Рейні загін з емігрантів (

  • Використано матеріали зі статті у [Armée des émigrés французькій Вікіпедії]). У з'єднанні (1792) з австрійським військом Конде пішов на Ландау, але був відтиснутий за Рейн. У наступних походах Конде також брав участь.

Після Кампоформійського миру (1797) поступив зі своїм військом на російську службу та бився у 1799 у Швейцарії проти Французької республіки. Від перебування Конде в Росії залишилися такі сліди:

Після виходу Павла I з коаліції проти Франції Конде знову примкнув до австрійських військ, поки Люневільський мир не змусив його розпустити своє військо, після чого Конде поїхав до Англії (1801).

У 1814 Конде в свиті Людовика XVIII повернувся до Франції.

Праці[ред.ред. код]

Видав цінний «Нарис про життя великого Конде» (Essai sur la vie du grand Condé, Париж, 1806).

Література[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.