Людіки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Карели-людіки lyydilaizet
Вид на Онезьке озеро з набережної м. Петрозаводська
Загальна кількість
Найбільші розселення	Росія: Карелія
Мова	людіковський діалект карельської мови
Релігія	православ'я
Близькі етнічні групи	ліввіки, угро-фінські народи

Лю́діки, каре́ли-лю́діки (lyydilaizet) — один із трьох великих субетносів (крім власне карелів) у складі карельського етносу. Як і субетнос ліввіків (liygilaizet), дещо відрізняється кульутрою та мовою від власне карелів. Людіки переважно мешкають у Прионезькій Карелії, на північному та східному узбережжях Онезького озера.

Зміст 1 Історія та походження 2 Антропологічний тип 3 Мова 4 Див. також 5 Посилання 6 Література

[ред.] Історія та походження

Етногенез людіків, як і карелів узагалі, досі є маловивченим. Вважається, що цей субетнос сформувався в процесі міжетнічного контакту середньовічної корели з вессю, а також асимілював у процесі етногенезу в Середні вікиавтохтонних саамів, що й спричинило своєрідність культури та мови. Першу письмову згадку про людіків датовано першою половиною IX ст. Баварський анонім під назвою племені ліуді або люді (liudi, тобто практично повторює самоназву латинською фонетикою). Незабаром людіків згадує Ахмед ібн Фадлан у своїй книзі про подорож на Волгу в 921—922 роках під назвою народу «лууд-аана». У давньоукраїнських середньовічних джерелах карели-людіки часто згадувалися іменем людіни, сприймаючись окремо від карелів (корели). Втім, значно раніше, при заснуванні Новгорода одну з його окраїн (кінців) було названо «Людін» або «Людінов», як за іменем племені нарови буо названо Наревський кінець (окраїну).

Територія людіків уходила до складу Карельського князівства, Обонезької п`ятини Новгородської землі. Разом із Новгородською землею людіки увійшли за Івана III до складу Московського царства.

[ред.] Антропологічний тип

Карели відносяться до європеоїдної раси, її біломоро-балтійського типу, який характеризується мінімальною монголоїдною домішкою. Виключення становлять лаппі, що відносяться до лапоноїдної групи уральського типу.

[ред.] Мова

Існує гіпотеза, що лідіковский діалект карельської мови сформувався на основі середньовічної власне карельської мови, зі значним упливом вепсської. У діалекті є велика кількість запозичень із архаїчної вепсської мови. Даних про виникнення писемності у людіків немає, але в XIX столітті вона вже існувала на основі кирилиці, у 1930-х роках було введено писемність на основі латиниці.

У складі людіковського діалекту карельської мови вирізняють такі субдіалекти:

† — мертві діалекти й говірки

• кондопозький субдіалект
• пряжинський субдіалект
• михайлівський (кууярвський) субдіалект †

[ред.] Див. також

• Історія Карелії

[ред.] Посилання

• Про карелів на сайті livviki.karelia.ru
• Еся Анттікоскі. Карели.
• Карели. З «Энциклопедии народов и религий мира»
• Lüüdilaine Siebr

[ред.] Література

• Финно-угры и балты в эпоху средневековья. Археология СССР. Под ред.: Рыбаков Б. А. — М., 1987 г.
• Финны в Европе. В 2-х томах. — М., 1990 г.
• Д. В. Бубрих. Догосударственный период истории балтийско-беломорского Севера
• Книга Ахмеда Ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921—922 гг. Харьков. 1956
• БАВАРСКИЙ ГЕОГРАФ. DESCRIPTIO CIVITATUM ET REGIONUM AD SEPTENTRIONALEM PLAGAM DANUBII. Перевод: Дьяконов И. В., 2005.

Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Угро-фінські племена і народи
Прибалтійські:
Вепси • Водь • Іжора • Карели (в т.ч. Ліввіки • Людіки) • Ліви • Корела† • Фіни • Сумь† • Ємь† • Чудь† • Ести† • Естонці • Сету • Нарова
Саами
Пермські:
Бесерм'яни • Комі • Комі-перм'яки • Комі-язвинці • Удмурти
Волзькі:
Буртаси† • Марійці • Меря† • Мещера† • Мордва (Ерзя • Мокша) • Мурома†
Угри:
Угорці • Мансі • Ханти