Люй Чжі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Люй Чжі
Імператриця Люй.jpg
 Народився  241 до н. е.
Шанфу
 Помер  180 до н. е.
Чанань
Чоловік Лю Бан
Проживання Китай
Походження китаянка

Лю́й Чжі́ (кит.: 呂雉піньїнь: Lǚzhì; 241 до н. е.180 до н. е.) — китайська державна і політична діячка. Дружина Лю Бана, першого імператора династії Хань. Імператриця династії (206195 до н. е.), перша китайська правителька-жінка. Матір імператора Лю Іна та бабуся імператорів Лю Ґуна та Лю Хуна. 195 року до н. е., після смерті чоловіка, отримала титул верховної імператриці. Залишалася фактичною правителькою країни до своєї смерті. Посмертне ім'яімператри́ця Ґа́о (кит.: 高皇后піньїнь: Gāo Huánghòu). Вважається однією з «трьох найгірших правительок» в історії Китаю поряд з імператрицями У Цзетянь та Цисі. В історіографії називається також імператрицею[1] або верховною імператрицею Люй[2].

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походила з аристократичної, здібнілої родини. Народилася у містечку Шанфу у сучасній провінції Шаньдун. Донька Люй Вена, державного чиновника. При народжені отримала ім'я Чжі. Замолоду Люй разом із родиною переїздить до повіту Пей. Тут родина Люй затоваришувала з родиною Лю. Незабаром її видали заміж за Лю Бана, майбутнього імператора. З початком численних повстань проти династії Цінь останній також створив повстанський загін.

Увесь час повстання, а також після падіння династії Цінь у 206 році до Р.Х. та війни її чоловіка Лю Бана з іншим повстанцем Сян Юєм, Лю Чжі знаходилася у повіті Пей. Через три роки вона переїхала до ставки чоловіки у Наньін.

Дружина імператора[ред.ред. код]

У 202 році до Р.Х. після своєї перемоги Лю Бан оголосив себе імператором династії отримала Хань. Згодом імператорська родина переїхала до нової столиці Чанань. Під час численних походів Лю Бан проти повсталих феодалів він передавав керування державними справами Люй Чжі, яка проявила себе з найкращого боку. Вона зуміла встановили гарні стосунки з чиновниками та місцевою знатю. Разом з тим допомагала чоловікові позбутися впливових військовиків, що становили загрозу династії. У 196 році до Р.Х. Люй Чжі наказала стратили Хан Сіня та Пен Юе.

Водночас вона активно просувала у спадкоємці свого сина Лю Іна, майбутнього імператора. При цьому боролася з іншими наложницями та дружинами імператора. Отримала погану славу жорстокістю до своїх суперниць.

Володарка[ред.ред. код]

Нефритова печатка Люй Чжі.

Після смерті у 195 році до Р.Х. імператора Лю Бана новим імператором став син Люй Чжі — Лю Ін. Втім фактично керувала країною його мати. Вона видавала імператорські накази, користувалася державною печаткою, визначала зовнішню політику. Втім їй не вдалося відбити численні напади племен сюнну, а також захопити державу Намв'єт. При цьому її підтримувала значна частина чиновників та військовиків. Вона наказувала страчувати усіх дітей Лю Іна від наложниць, а потім одружила сина на своїй небозі Чжан. Крім того отруїла сина свого покійного чоловіка Лю Бана від іншого дружини — князя Лю Фея, а ще одного — Лю Ю — запроторила грати, де той сконав.

Після смерті імператора Лю Іна в 188 році до Р.Х. Люй Чжі домоглася обрання новим імператором свого онука — Лю Ґуна. Втім володарювала в імперії саме Люй Чжі. Втім коли онук намагався виступити проти Люй, вона організувала заколот й скинула того з трону, а потім наказала стратити. Новим імператором за бажанням Люй Чжі став Лю Хун.

Для зміцнення свого впливу та владу Люй протягом 186–181 років до Р.Х. зробила багатьох зробила гунами (князями) та хоу (маркизами), а свою сестру Люй Ся — бо (графинею). Одного з роду Люй зробила канцлером, а іншого головним військовиком імперії.

Померла Люй Чжі у Чан'ані у 180 році до н. е. Після її смерті родина Люй намагалася захопити владу в імперії, знищивши рід Лю і династію Хань. Проте це їм не вдалося, в результаті чого рід Люй було знищено.

Примітки[ред.ред. код]

  1. кит.: 呂后піньїнь: Lǚ hòu.
  2. кит.: 呂太后піньїнь: Lǚ tàihòu.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Bennet Peterson, Barbara (2000). Notable Women of China: Shang Dynasty to the Early Twentieth Century. M.E. Sharpe, Inc.
  • Josef Guter: Lexikon zur Geschichte Chinas. Sieben Jahrtausende im Überblick. Marix-Verlag, Wiesbaden 2004, ISBN 3-937715-40-1.