Люко Дашвар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Люко Дашвар
Ірина Чернова
Dashvar.jpg
Дата народження: 2 травня 1954(1954-05-02) (59 років)
Місце народження: Херсон
Громадянство: Україна Україна
Мова творів: українська, російська
Рід діяльності: прозаїк, сценарист
Роки активності: у журналістиці з 1986
в літературі з 2006
Премії:

Коронація слова

Люко Дашвар (справжнє ім'я Ірина Іванівна Чернова; *2 травня 1954(19540502)[1], Херсон) — українська письменниця, сценарист, журналіст.

Лауреат літературної премії Коронація слова: у 2007 році роман «Село не люди» здобув ІІ премію та премію «Дебюту року» від книжкового порталу «Друг Читача», у 2008 за «Молоко з кров'ю» (або «Примха») стала дипломантом конкурсу, а 2009-го її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців».

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в Херсоні[2].

Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління).

Після отримання першої вищої освіти (технічної), працювала за інженерною спеціальністю, вийшла заміж, народила дітей. Потім звільнилася та пішла працювати обліковцем листів у газету. Через півроку роботи в газеті стала заступником головного редактора.

У журналістиці з 1986 року.

З 1991 року — головний редактор херсонської молодіжної газети. Після розпаду СРСР займала посаду голови комітету у справах преси й інформації Херсонської облдержадміністрації. Звільнившись, заснувала власні дві газети у Херсоні, редакцію яких розграбували. Після цього переїздить разом з родиною до Києва.

З 2001 року головний редактор газети «Селянська зоря». Саме цей час письменниця визначає як незабутній життєвий досвід. Деякий час працювала журналістом і редактором жіночих журналів.

Далі закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна[3]. Відомо що письменниця також навчалася у школі практичної журналістики та на курсах з нейролінгвістичного програмування.

З 2006 року займається виключно літературною та сценаристською діяльністю.

Творча діяльність[ред.ред. код]

Почала з написання сценаріїв для кіно: «ЛунаОдесса» і «Время — это все».

Її перший роман «Село не люди» став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова 2007».

Наступний роман «Молоко з кров'ю» став дипломантом «Коронації слова 2008» та переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі – 2008».

Третій роман авторки «РАЙ.Центр» став дипломантом конкурсу «Коронація слова 2009» у категорії «Вибір видавців».

Восени 2010 року вийшов четвертий роман письменниці «Мати все».

Загальний наклад книжок письменниці складає вже понад 300 тисяч примірників. У зв'язку з цим багато українських ЗМІ, робить авторку «найтиражованішою письменницею країни».

2010 року конкурс «Коронація слова» надав письменниці офіційний статус «Золотого автора» — автора, чиї твори продані накладом понад 100 тисяч примірників.

У період з 2011 по 2012 р.р. авторка презентує трилогію «Биті є» - серія, що складається з трьох романів, кожен з яких описує подальше життя одного з трьох хлопців - героїв роману «РАЙ.Центр» - Макара, Макса та Гоцика.

П'ятий та перший роман трилогії «Биті є. Макар» вийшов у 2011 році накладом 15 тис. прим.

Друга частина трилогії "Биті є. Макс" побачила світ на початку 2012 року накладом у розмірі 25 тис. прим.

Останній роман серії "Биті є. Гоцик" було видано влітку 2012 року, накладом 30 тис. прим.

Усі книги авторки друкувались у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля».

У 2012 році отримала відзнаку «Золотий письменник України».

Пише сценарії для серіалів.

Цікаві факти з життя і творчості[ред.ред. код]

Псевдонім Люко Дашвар письменниця вигадала, зібравши склади і літери імен дорогих для неї людей.

Саме посаду обліковця листів у газеті Ірина Іванівна вважає джерелом багатьох своїх сценарних і книжкових ідей.

Діти і чоловік письменниці її творів не читають, за що вона їм вдячна.

Коли Ірина Іванівна працювала головним редактором "Селянської зорі", то вигадала там рубрику "Пам'ятаю все життя", у якій люди, надсилаючи до редакції листи, розповідали в них про єдиний незабутній факт свого життя.

Прототипи літературних героїв та сюжетів Люко Дашвар, здебільшого, почуті або побачені письменницею явища реального життя[4].

Твори[ред.ред. код]

  1. «Биті є. Макар» (2011)
  2. «Биті є. Макс» (2012)
  3. «Биті є. Гоцик» (2012)

Інтерв'ю[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Сторінка у Фейсбук
  2. http://www.library.kherson.ua/dovidnyk/pdf/p-ja/chernova-dashvar.pdf
  3. http://vsiknygy.net.ua/interview/822/
  4. http://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_dlya-uspihu-potribni-ideya-j-harakter-lyuko-dashvar-pro-prototipiv-gerojiv-svoji/390484
  5. Репортаж з 20-го Форуму книговидавців у Львові

Посилання[ред.ред. код]