Люксембурзький палац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Senat.jpg

Люксембургський палац (франц Palais du Luxembourg) палац резиденція в Парижі, побудований для королеви Франції Марії Медичі (архітектор Соломон де Брос) на початку 17 століття. Одна з найкращих споруд французького бароко.

Історія[ред.ред. код]

Колись на цьому місті була садиба герцога Піне з родини Люксембург. На цьому місті у 1615—1631 роках для королеви Марії Медичі Соломон де Брос побудував палац, що отримав назву Люксембургський.

Вважають, що Соломон де Брос відштовхувався від садового фасаду палаццо Пітті у Флоренції, що прибудував архітектор Бартоломео Амманаті (1511—1592) в стилі маньєризм. Але де Брос все зробив на французький лад, зменшив виступи бічних корпусів, викоистав менший руст, додав середню, невеличку вежу і скульптури. Парадний двір — курдонер — замкнув службовими корпусами. Національне забарвлення виявили і високі дахи Люксембургського палацу, які не використовують у Флоренції. Архітектурний образ палацу набув неповторності і національної самобутності. Палац вдало доповнили сад бароко, партер у 25 гектарів і садово-паркова скульптура.

Саме для оздоблення цього палацу художник з Фландрії П. П. Рубенс намалював картини зі сценами життя королеви Марії Медичі (тепер - Лувр, Париж).Після смерті королеви тут мешкав її син Гастон Орлеанський, молодший брат короля Луї 13-го.

В 20 столітті тут засідає Сенат Франції.

Впливи образу палацу[ред.ред. код]

Королівський палац замок Шеверні

Сам Соломон де Брос створив спрощену копію Люксембургського палацу, коли йому замовили приміщення для парламенту області Бретань. Будівля збережена і нині використовується як палац юстиції в місті Рен, Бретань.

Ще більший вплив архітектурний образ Люксембургського палацу справив на архітектора Жака Буйє де Блуа. Той починав як скульптор-різбляр і проходив стажування в майстерні Соломона де Броса в Парижі. Він створив новий фасад замку Шеверні,де дуже творчо використав знахідки де Броса. На парадному фасаді використав тільки дощатий руст,утримався від всякого використання колон і пілястрів (вони є у де Броса), навіть від гри виступаючих бокових веж - різалітів. В проміжках вікон другого поверху подав низку овальних заглибин з бюстами. Тільки ці бюсти та вікна і відіграють головну ролю оздоб в шляхетно стриманому, але по новому красивому фасаді. Лише головний портал замку-палацу виступає вперед і підкреслений вузькою баштою, що віддалено нагадує подібну на фасаді палацу де Броса. Збережені і високі, різноманітні за формою дахи, що йшли з французького середньовіччя.Ранішне бароко Франції неохоче відмовлялося від форм і надбань національної архітектури, що надало архітектурі країни 17 століття національного забарвленя і національного характеру попри всі іноземні ідеї і впливи.

Національне коріння відчуватиметься пізніше і в уславленому палаці Мезон-Лафіт (архітектор Франсуа Мансар), в замку Во-ле-Віконт (архітектор Луї Лево), що йшли від вивчення архітектурного образу Люксембургського палацу.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
  • Ротенберг Е. И. «Западноеропейское искусство 17 века», М, «Искусство»,1971 (рос)
  • Каптерева Т.,Біков В., «Искусство Франции 17 века», М,"Искусство", 1969 (рос)

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 48°50′54″ пн. ш. 2°20′14″ сх. д. / 48.84833° пн. ш. 2.33722° сх. д. / 48.84833; 2.33722