Люк Пламондон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Люк Пламондон (фр. фр. Luc Plamondon, 2 березня 1942 в Сен-Раймоні, Квебек) - франкоканадський поет, автор текстів для поп-музики. Його внесок у музику і його світовий успіх принесли йому титул найпопулярнішого лірика франкофонії.

Пламондон писав для багатьох артистів, у тому числі для Брюно Пельтьє, Діани Дюфресне, Роберта Чарлебойса, Селін Діон, Жинетт Рено, Гару, Жюльєн Клерк, Ніколь Кройзіль і Джонні Халлідея. Він є співавтором багатьох мюзиклів, зокрема рок-опера "Старманія", "Нотр-Дам де Парі", "Cindy: Cendrillon 2000".

Пламондон виступає проти інтернет-піратства з розповсюдженням музики. У 1983 на нагородженні премією Felix він використовував свою промову для пропаганди дотримання авторського права. Люк Пламондон народився 2 березня 1942 року в місті Сен-Реймон де Портнеф Люк Пламондон народився 2 березня 1942 року в місті Сен-Реймон де Портнеф (St-Raymond de Portneuf) канадської франкофонний провінції Квебек.

Біографія[ред.ред. код]

Після навчання в єзуїтській семінарії Квебека, ставши бакалавром педагогіки, Люк Пламондон в різний час брав самі різні курси: літератури - в Монреалі, історії мистецтва - в луврської Школі (l'Ecole du Louvre) в Парижі, англійської мови - в Коледжі Західного Лондона ( West London College). Весь цей час він становив - складав тексти до пісень і п'єси. Кілька разів він Після навчання в єзуїтській семінарії Квебека, ставши бакалавром педагогіки, Люк Пламондон в різний час брав самі різні курси: літератури - в Монреалі, історії мистецтва - в луврської Школі (l'Ecole du Louvre) в Парижі, англійської мови - в Коледжі Західного Лондона (West London College). Весь цей час він становив - складав тексти до пісень і п'єси. Кілька разів він надсилав свої роботи на Конкурс канадської пісні - однак без успіху.

У 1969 році, побачивши на Бродвеї мюзикл "Hair", Пламондон зрозумів, у чому його покликання. Музичний театр!

Повернувшись в 1970 році в Квебек, Пламондон став потроху набирати вагу як автор текстів до пісень - з ним стали працювати такі співаки, як Жюльєн Клерк (Julien Clerc), Ніколь Круазе (Nicole Croisille), Джонні Холлідей (Johnny Halliday). Першим його великим успіхом стала пісня "Dans ma Camaro ...", виконана в тому ж 1970 році Стівом Фізе (Steve Fiset). Пламондон сформував свій стиль, його тексти, далекі від високої поезії, складалися з простих слів, з'єднаних простими римами і були майже примітивними, однак, може бути, саме тому мали великий успіх - вони були зрозумілі всім і говорили на доступній мові.

У 1978 році, після багатьох років роботи у співпраці з французьким композитором Мішелем Берже (Michel Berger), Люк Пламондон випустив у світ свій перший мюзикл - "Старманія" ("Starmania"). Спочатку мюзикл з'явився у вигляді концепт-альбому; виконавцями стали тоді ще молоді і порівняно невідомі співаки Франції та Квебеку, яких згодом чекала блискуча кар'єра - Даніель Балавуан (Daniel Balavoine), Діана Дюфресн (Diane Dufresne), Франс Галл (France Gall), Фаб'єн Тібо (Fabienne Thibault), Клод Дюбуа (Claude Dubois) і Нанетт Уоркман (Nanette Workman). Багато пісень цього альбому стали справжніми хітами. У 1979 році відбулася прем'єра спектаклю в Палаці Конгресів в Парижі в постановці Тома О'Хоргана (Tom O'Horgan). Мюзикл малював картини віддаленого в ті роки майбутнього і показував, що і в 2000 році людей будуть хвилювати ті ж проблеми, що й завжди. Спектакль не мав того успіху, який мав диск, проте в 1979 році "Старманія" принесла Люку Пламондону цілих дві нагороди "Фелікс" ("Felix") - у номінації "Пісня року" (за пісню "Блюз бізнесмена" ("Le blues du businessman ")) і в номінації" Альбом року ".

У 1988 році мюзикл "Старманія" був поставлений знову - цього разу режисером Льюїсом Фюре (Lewis Furey). У 1992 році була зроблена адаптація мюзиклу для англомовного глядача знаменитим лібретистом Тімом Райсом. Диск "Магнат" ("Tycoon"), записаний зірками британської поп-музики, був чудово прийнятий у Франції, проте сам спектакль англійською мовою виявився не надто життєздатним. Він був показаний тільки в Парижі - деякий час його грала раз на тиждень французька трупа. Але ні в Уест-Енді, ні на Бродвеї "Tycoon" не був поставлений. Тим не менш, мюзикл "Старманія" продовжує жити - в 2000 році відкрилася чергова версія спектаклю.

У 1984 році Люк Пламондон склав тексти пісень до мюзиклу "Лілі Пассьон" ("Lily Passion") спільно з Барбарою, що виконала в ньому в ньому головну роль, а в 1985 році - на цей раз спільно з Анджело Фінальді (Angelo Finaldi) - тексти до " анімаційної опери "" Діоксин де Карбон і його рожевий промінь »(" Dioxine de Carbone et son rayon rose ").

У 1990 році побачила світ інша рок-опера Люка Пламондона - "Легенда про Джиммі", створена ним спільно з тим же Мішелем Берже. Спектакль, що розповідав історію життя і смерті відомого співака Джеймса Діна, був поставлений в театрі Могадор (Париж) режисером Жеромом Саварі. У Франції шоу протрималося недовго; в Квебеку його прийняли краще.

Наступна робота Пламондон - п'єса "Санд і романтики" ("Sand et les romantiques") мала особливе значення, саме в процесі її створення виникла творчий дует Люк Пламондон - Ріккардо Коччіанте, який в 1998 році потряс Францію, а потім і весь світ мюзиклом "Собор Паризької Богоматері".

Робота над мюзиклом тривала три роки. Його автори звернулися до роману Віктора Гюго в пошуках простого, але сильного сюжету, якої був би відомий у всьому світі. Як і раніше, концепт-альбом був випущений задовго до постановки мюзиклу на сцені і мав фантастичний успіх. Коли ж спектакль був поставлений - спочатку у Франції та в Квебеку, а потім і в Лондоні, вже на англійській мові, Пламондон і Коччіанте чекав справжній тріумф; попри те, що вимоглива критика Уест-Енду поставилася до вистави скептично, думка європейської публіки було одностайно. Пізніше були здійснені постановки в Італії, Іспанії, Нідерландах та Росії. "Собор Паризької Богоматері" приніс своїм творцям не тільки світову славу, але і безліч нагород, а в 1999 році "Belle" була визнана "піснею року" і отримала нагороду "Віктуар" ("Victoire"), сам спектакль став "мюзиклом року", пісня "Le temps des cathedrales" також отримала "Фелікса" в номінації "пісня року". Крім того, цього року альбом "Собор Паризької Богоматері" став найбільш продаваним диском серед записів, зроблених французькою мовою.

Паралельно Люк Пламондон продовжував складати тексти пісень - в тому числі для Селін Діон і зірок "Собору Паризької Богоматері" Брюно Пельтьє і Гару (які стали хітами пісні "Один" ("Seul") і "Циганка" ("Gitan")), а також для багатьох інших.

У 2002 році "Собор Паризької Богоматері" відкрився в Москві. Люк Пламондон, що побачив російську постановку за три дні до прем'єри, високо оцінив роботу московської трупи. "У російській версії є дуже важлива річ, яку я раніше бачив тільки в іспанському варіанті - це справжня пристрасть. І російські актори не грають, а проживають свої ролі. Але і, безумовно, з точки зору вокалу і голосів ця версія - одна з найбільш сильних. Це не може не справити враження ", - сказав поет в інтерв'ю телекомпанії" Ехо ".

Остання робота Люка Пламондон як лібретиста - мюзикл за мотивами казки про Попелюшку "Синді" ("Cindy").

Джерела[ред.ред. код]

http://www.peoples.ru/art/literature/poetry/contemporary/luc_plamondon